Грай, бджілко!

Ку-ку, ку-ку!

Край лісу, на полянці,
На свіжому дубку
Кує зозуля вранці:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!

Внизу біжить струмочок
По жовтому піску.
І здалека всім чути:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку!

Червонії сунички
Видніють на горбку,
І чути аж до ночі:
Ку-ку, ку-ку, ку-ку.

Грай, бджілко!

Грай, бджілко, грай!
В полі, в лісі, на леваді
Усі квіти тобі раді,
Увесь рідний край!

Грай, бджілко, грай!
Цвітуть рясно садки наші,
Сік медовий в кожній чаші –
Тільки збирай!

Грай, бджілко, грай!
Межи зіллям, межи квіттям
Пісню тиху брини дітям,
Усіх звеселяй!

Юрчик і кізонька

Біжить біла кізонька,
Шовкова берізонька,
Рівнесенькі ніжки,
Тонесенькі ріжки,
Біжить кізка: туп, туп.
– Тут є Юрчик, тут, тут.
Як він мене попасе,
Конюшинки принесе,
Буде мати молочко
Мій маленький Юрочко.

Гості синиці

– Синичко-сестричко,
Звідки гості мала?
– Соловей був з лугів,
Чорна галка з лісів,
А горобчик, добрий хлопчик,
З зелених садів.

– Синичко-сестричко,
Що їм їсти дала?
– Соловей їв мушки,
Чорна галка черв’ячки,
А горобчик, добрий хлопчик.
Самі кришечки.

– Синичко-сестричко,
Що їм пити дала?
– Соловей пив медок,
Галка сік з ягідок,
А горобчик, добрий хлопчик,
Лиш росу з квіток.

– Синичко-сестричко,
А як гості дякували?
– Чорна галка крякала,
Соловей заспівав,
А горобчик, добрий хлопчик,
Лиш зацвірінчав.

Та Оленка, та маленька

Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала безустанку,
Як світило сонце зранку.

Та Оленка, та маленька
Танцювала веселенька,
Танцювала і в тій порі,
Коли сонце грало вгорі.

Лягло сонце за горами,
А Оленка біля мами,
Та Оленка, та маленька,
Що гуляла веселенька.

Прийшла осінь

Прийшла осінь люба, мила,
Дітям на потіху
Груші всі позолотила
У годину тиху.

Ще червону фарбу мала
Осінь-мальовничка.
Яблучка помалювала
На обидва личка.

Як на сливи позирала,
Знала, що робити:
Усі сливи завивала
В сині оксамити.

І куди лиш не ходила
У годину тиху,
Весь садочок прикрасила
Дітям на потіху.

При дорозі

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер хмари в даль несе
Над полями і шосе.

Низько стеляться дими:
Це печем картоплю ми.
Розгорілась наша ватра.
Біля неї – Оля, Марта,
Лесь, Петрусь, малий Івась
І Бровко з дітьми весь час.

При дорозі, при шосе
Там корови ми пасем.
Золотистий місяць жовтень
Стелить листя ясно-жовте,
Вітер в даль його несе,
На поля і на шосе.

Мати

Хто тебе так щиро любить,
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
Мати.

Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі усього,
Щоб тобі віддати?
Мати.

Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
Мати.

Діти й пташенята

По доріжках, по стежках
Біло, срібно, тихо так.
Біло так, тихо так
По доріжках, по стежках.

Тільки пташка: – Цвірінь!
Хлоп’яточку, зернят кинь!
Ой, цвірінь, ой, цвірінь!
Дівчатоньку, хлібця кинь!