Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Аудіоказка "Горобеня"

Read in English

М.Горький

Горобеня

Горобеня

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін

У горобців зовсім так само, як і в людей: дорослі горобці й горобчихи – пташки нудні й про все говорять, як у книжках написано, а молодь – живе своїм розумом.

Горобеня

Був собі жовторотий горобчик, звали його Пудиком, а жив він над вікном лазні, за верхньою шалівкою, у теплім гніздечку з клоччя, мошинок та інших м'яких матеріалів.

Горобеня

Літати він ще не пробував, та вже крильцями махав і все виглядав з гнізда: хотілося швидше дізнатися, що таке світ і чи годиться він для нього.

Горобеня

– Що, що? – питала його горобчиха-мама.

Горобеня

Він стріпував крильцями і, дивлячись на землю, цвірінькав:

– Чорна-чорнісінька!

Горобеня

Прилітав татусь, приносив кузьок Пудикові і вихвалявся:

– Чи я цінь?

Горобеня

Мама-горобчиха хвалила його:

– Цінь, цінь!

Горобеня

А Пудик ковтав кузьок і думав: «Чим чваняться – черв'яка з ніжками дали, – чудо!» І все висувався з гнізда, все роздивлявся.

Горобеня

– Чадо, чадо, – непокоїлась мати, – гляди, беркицьнешся!

Горобеня

– Чим, чим? – питав Пудик.

– Та не чим, а впадеш на землю, кішка – чик! і злопає! – пояснив батько, відлітаючи на полювання.

Горобеня

Так усе і йшло, а крила рости не поспішали. Дмухнув якось вітер – Пудик питає:

– Що, що?

– Вітер дмухне на тебе – хух! і скине на землю – кішці! – пояснила мати.

Це не сподобалося Пудику, він і сказав:

– А навіщо дерева гойдаються? Хай перестануть, тоді вітру не буде...

Горобеня

Пробувала мати пояснити йому, що це не так, але він не повірив – він любив усе пояснювати по-своєму.

Горобеня

Іде повз лазню чоловік, махає руками.

Горобеня

– Чисто крила йому кішка обірвала,– сказав Пудик, – самі кісточки лишились!

– Це людина, вони всі безкрилі! – сказала горобчиха.

– Чому?

– У них такий чин, щоб жити без крил, вони завжди на ногах стрибають, чуєш?

– Чому?

– Були б у них крила, то вони б і ловили нас, як ми з татком комашок...

Горобеня

– Казна-що! – сказав Пудик. – Казна-що, дурниці! Всі повинні мати крила. Адже на землі гірше, ніж у повітрі!.. Коли я виросту великий, я зроблю, щоб усі літали.

Горобеня

Пудик не вірив мамі, він ще не знав, що, як мамі не вірити, це скінчиться лихом.

Він сидів на самім краю гніздечка і на все горло виспівував віршик, який сам склав:

Ех, двоногий чоловік,
В тебе крил немає.
Хоч ти дужий, а тобі
Мошка дошкуляє!
А я, бач, вродивсь малим.
Зате сам я мошок їм.

Горобеня

Співав, співав та й випав з гнізда,

Горобеня

а горобчиха за ним,

Горобеня

а кішка – руда, зелені очі – мов тут була.

Горобеня

Злякався Пудик, розчепірив крила, гойдається на сіреньких ніжках і цвірінькає:

– Честь маю, маю честь...

Горобеня

А горобчиха відштовхує його вбік, пір'я в неї настовбурчилось, страшна, хоробра, дзьоб розкрила – в око кішці націляється...

– Геть, геть! Лети, Пудику, лети на вікно, лети...

Горобеня

Страх підняв з землі горобчика, він підстрибнув, замахав крильцями – раз, раз, і – на вікні!

Горобеня

Тут і мама підлетіла – без хвоста, але надзвичайно рада, – сіла поряд з ним, клюнула його в потилицю й каже:

– Що, що?

Горобеня

– Ну, що ж! – сказав Пудик. – Всього відразу не навчишся!

Горобеня

А кішка сидить на землі, зчищає з лапи горобчишине пір'я, дивиться на них – руда, зелені очі – і з жалем нявчить:

– М'яке-е-енький такий горобчичок... наче ми-ишка... Ня-у-у...

Горобеня

І все скінчилось щасливо, якщо не згадувати про те, що мама лишилася без хвоста...

Автор: Горький М.; ілюстратор: Рєпкін П.

Слухати аудіоказку:






Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова