Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Гонза та скрипка

Чеська народна казка

Гонза та скрипка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Плевін

Колись давно жила у Чехії бідна жінка зі своїм сином Гонзою.

Гонза та скрипка

Жили вони в таких злиднях, що нарешті мати вирішила відправити сина у чужі місця на заробітки. Обійняла його, дала три гроші й шматок хліба.

Гонза та скрипка

І вирушив Гонза в путь-дорогу.

Гонза та скрипка

Пройшов Гонза рівно пів шляху до найближчого містечка, коли це на краю лісу зустрівся йому жебрак і попросив щось дати йому поїсти.

Гонза та скрипка

- Візьми, будь ласка, - сказав Гонза, подаючи старому один гріш, - у мене залишилося ще два.

Гонза та скрипка

Пішов Гонза далі й край дороги зустрів ще одного жебрака. Вигляд у нього був ще злиденніший, ніж у першого, і він теж попросив поїсти. Гонза віддав йому другий гріш.

Гонза та скрипка

Не встиг він ступити й кілька кроків, як з-за кущів вийшов ще один жебрак. Віддаючи йому третій гріш, Гонза подумав: "Врешті-решт, мені не так вже й погано, як йому, адже у мене ще залишився шматок хліба."

Гонза та скрипка

Але тут жебрак подивився на Гонзу й сказав:

- Ти не впізнав мене? Адже це я усі три рази просив у тебе милостиню. І ти віддав мені все до останнього гроша. За це я виконаю три твої будь-які бажання.

Гонза та скрипка

- Я чув, що є на світі чарівний гаманець, у якому ніколи не закінчуються монети. Нам із матінкою такий дуже згодився б.

Гонза та скрипка

- Перше, - сказав жебрак, і цієї ж миті в руці у Гонзи з'явився гаманець, у якому дзвеніли монети. - Ну, каже своє друге бажання.

Гонза та скрипка

Гонза спочатку поклав до кишені гаманець і тільки потім сказав:

- Кажуть, що є така рушниця, яка завжди поціляє влучно в ціль...

Гонза та скрипка

- Друге, - вимовив старий, і на лівому плечі Гонзи з'явилася рушниця. - Кажи, яке твоє третє бажання.

Гонза та скрипка

- Я б хотів мати скрипку, але не просту, а таку, на якій щойно заграєш, то всі починають танцювати.

Гонза та скрипка

- Третє, - сказав старий, а на правому плечі Гонзи вже висіла скрипка на червоному мотузку. І перш ніж Гонза встиг подякувати старому, той зник, наче його ніколи не було.

Гонза та скрипка

Гонза розкрив гаманець, витягнув з нього два гроші, а в гаманці задзвеніли нові. Переконався Гонза, що гаманець чарівний, і захотілося йому скоріше перевірити рушницю.

Гонза та скрипка

Побіг Гонза до ставка і згодом побачив дику качку, що плавала далеко від берега. Зняв Гонза рушницю, звів курок і вже зібрався вистрілити,

Гонза та скрипка

як раптом почув чийсь голос:

- Гей, дурнику, невже ти збираєшся влучити в качку на такій відстані?

Гонза озирнувся й побачив мірошника.

Гонза та скрипка

Він був жадібною та злою людиною.

- Ти ж стріляти не вмієш! - продовжував знущатися мірошник.

Нічого не відповів Гонза й спустив курок.

Гонза та скрипка

Бах! - пролунав гучний постріл, і підстрелена качка забила крилами по воді.

- Моя, моя! - закричав жадібний мірошник і побіг до води.

Гонза та скрипка

Але раптом зупинився: на березі ріки росли густі кущі будяка.

Гонза та скрипка

А Гонза взяв скрипку і заграв веселу пісеньку. І мірошник почав танцювати. Він стрибав у заростях будяка, увесь подряпався, але ніяк не міг зупинитися.

Гонза та скрипка

- Ой, лишенько! Припини! Я дам тобі сто золотих, тільки припини грати.

Гонза перестав грати. А скупому мірошнику довелося віддати йому сто золотих.

Гонза та скрипка

Розлючений мірошник побіг у місто до найголовнішого судді і почав кричати, що якийсь волоцюга вкрав у нього сто золотих.

Гонза та скрипка

Суддя послав двох охоронців до ставка. Вони обшукали Гонзу, знайшли сто золотих і відвели його до в'язниці.

Гонза та скрипка

У ті часи був звичай - вішати злодія без будь-якого суду. Відібрали у Гонзи гаманець, рушницю й скрипку. Гонза став просити, щоб йому дозволили востаннє заграти на скрипці

Гонза та скрипка

Почувши про скрипку, мірошник заволав:

- Ні, ні! Не давайте йому скрипку!

Гонза та скрипка

У народі закричали:

- Дайте йому скрипку! Нехай заграє!

Гонза та скрипка

Дали Гонзі скрипку. Почав він грати, і тут усі, хто був на площі, пішли в танок. Танцював і суддя, і охоронці, і мірошник. Усі вже ледве трималися на ногах, але зупинитися вони ніяк не могли.

Гонза та скрипка

Тоді вони стали просити Гонзу припинити грати, а Гонза усе грав. Суддя обіцяв неодмінно звільнити його, якщо він припинить грати.

- Нехай мірошник розповість усю правду, - сказав Гонза, - тоді припиню.

Гонза та скрипка

Жадібному мірошнику довелося розповісти все, як було, і повернути Гонзі сто золотих.

Гонза та скрипка

Того ж дня Гонза повернувся додому. І з того часу зажили вони з матінкою дуже добре. У їхньому гаманці ніколи не переводилися гроші, рушниця без промаху стріляла на полюванні, а на скрипці Гонза тепер грає тоді, коли людям хочеться повеселитися й потанцювати.

Гонза та скрипка

Автор: Чеська народна казка; ілюстратор: Плевін В.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова