Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Нанайська народна казка
у переказі Дмитра Нагішкіна
зі збірки "Амурські казки"

Дурний багач

Дурний багач

Переклад українською – Володимир Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Генадій Павлішин

Багатство розуму не приносить. А зажерливість останній відбирає...

Жило на Амурі двоє людей: ніканський купець Лі-Фу та нанайський мисливець Актанка. Різні вони люди були.

Актанка рибу ловив, звіра бив, усе життя працював, проте бідно жив. Лі-Фу стріли на лука накласти не вмів, сопки від рябчика відрізнити не міг, за все своє життя жодної рибини не впіймав, що таке невід – не знав, тільки гроші рахував та, в крамниці сидячи, торгував, а жив багато. Актанка всю свою здобич віддавав йому за крупу та борошно.

Лі-Фу був жадна й нечесна людина. Він в Актанки хутро брав. До своєї товстої книги записував – що брав, що давав. Але записував він неправильно. А Актанка був неписьменний і сам не міг порахувати, скільки він заборгував Лі-Фу.

І виходило, що чим краще полював Актанка, тим дорожчими ставали товари у Лі-Фу.

Не може Актанка боргу заплатити!

А Лі-Фу щодня прибігає і кричить:

– Гей, ти, не лежи! Іди на полювання! Борг за тобою!

Якось одібрав за борг Лі-Фу в Актанки сіті.

Геть здурів купець від зажерливості, не тямив, що без снасті Актанка нічого не впіймає.

Подумав, подумав Актанка.

Довго думав.

Зробив сільця з жил лося, самостріл прилаштував на стежці, по якій кабан завжди до водопою ходить.

Дурний багач

Кабан пішов воду пити – самостріл звалив його.

Знову в Актанки здобич є.

Став Актанка м'ясо варити.

Лі-Фу почув, що м'ясом пахне, прибіг.

На мисливця кричить, ногами тупає, у свою товсту книгу пальцем тиче:

– Гей, ти,борг віддавай!

Віддав йому Актанка все м'ясо.

А Лі-Фу й цього мало: і самостріла забрав, і сільця! Он як...

Каже дружина Актанки – Аінка:

– Що ми робити будемо, пане Лі-Фу? Без снасті не можна здобичі взяти, не можна м'яса, шкури добути.

Не слухає її Лі-Фу, згріб усе в оберемок і пішов. Заплакала Аінка.

Заспокоює її Актанка:

– Нічого, жінко, якось проживемо.

Подумав, подумав.

Довго думав. Потім із гілки тиса зробив маленький лучок і пішов у тайгу.

Око в Актанки гостре, рука в нього тверда. Як пустить стрілу – так і вб'є птаха. Багато дичини набив. Приніс додому.

Стала Аінка птицю смажити на рожні.

Почув зажерливий Лі-Фу, що в Актанки печенею пахне, знову прибіг:

– Віддай борг!

Не може Актанка боргу віддати. Забрав у нього Лі-Фу і лучок, і стріли, і птахів.

Пішов.

Плаче Аінка:

– Ой-ой-ой! Як тепер жити будемо?

Каже їй Актанка:

– Не плач, жінко, краще подумаймо.

Став Актанка думати. Цілу ніч думав.

Замалим усього тютюну не викурив, доки думав.

Уранці каже дружині:

– Піди приготуй смоли.

Пішла Аінка в ліс. Наскребла смоли з ялиці, смереки.

Багато наскребла. Розтопила, змішала.

Взяв Актанка чумашку зі смолою. Пішов на бескид, де висока ялина росла.

Дурний багач

Виліз він на те дерево, на самий вершечок. Навколо поглянув. Бачить – птахи летять. Почав Актанка з того дерева злазити та смолою гілля і стовбур обмазувати. Спускається і маже, спускається і маже...

Все дерево вимазав, потім додому спати пішов.

Уранці дружину розбудив:

– Гей, жінко, йди здобич позбирай!

Пішла Аінка до того дерева. Бачить – усе дерево птахи обліпили. Вночі вони відпочивати сіли та її прилипли. Хоч як силкувалися – злетіти не змогли.

Зібрала Аінка дичину, понесла додому. Почала її смажити.

Лі-Фу спав і вві сні бариші рахував.

Раптом запах м'яса почув із фанзи Актанки.

Схопився, побіг.

Від ненажерливості весь трясеться, руки тремтять, коса по спині скаче, капці з ніг злітають, халат вище колін задирається.

Прибіг Лі-Фу до Актанки, у свою товсту книгу пальцем тиче:

– Гей, – кричить, – боргу ніяк не віддаси, а м'ясо їси! Віддай борг!

– Не можу, – відказує Актанка. – Не можу, пане багатий.

– Тоді снасть віддай!

А снасті в мене нема, – каже Актанка. – Сам же ти у мене всі снасті забрав!

Лі-Фу в казан Актанки руку запустив, качку витяг. Як побачив її – очі витріщив, ногами затупав, почервонів від злості, кричить не своїм голосом:

– А ця сама до тебе в казан прилетіла?

– Без снасті спіймав, – відповідає Актанка. – Треба тільки дерево смолою намазати. Сядуть на те дерево птахи і прилипнуть, а потім їх голіруч збирай та в казан кидай.

Зрадів Лі-Фу. «От, – думає, – добре! Тепер я усіх гусей, усіх качок переловлю! Добра торгівля піде! А Актанці віднині ні борошна, ні крупи, ні сала не дам!»

Побіг багач додому. Дружину мерщій в ліс погнав, велів смолу збирати.

Повну бочку смоли нашкребла вона.

Насилу вони ту бочку вдвох до гори дотягли, де високі дерева росли.

Лі-Фу смоли у мідний таз набрав, на дерево поліз. Лізе й маже... Лізе й маже...

Поки до вершини дістався – все дерево обмазав.

Густо-густо обмазав, щоб птахів якомога більше прилипло.

Дружина кричить йому знизу:

– Гей, злазь, Лі-Фу! А то всіх птахів перелякаєш. Бачиш – цілий табун гусей летить! Та жирні-прежирні, сало з них у річку капає!

Почав купець злазити. А дерево липке. Чим нижче, тим смола міцніша...

Прилип Лі-Фу до дерева. І руки, і ноги, і халат його розшитий прилипли.

Підганяє його дружина:

– Злазь, Лі-Фу!! Гуси вже близько...

А Лі-Фу не може ні піднятись, ні опуститись.

Каже дружині:

– Не можу злізти! Рубай дерево! Птахи і на зрубане сядуть.

Схопила дружина багатія сокиру, давай рубати дерево. Рубає, скільки сил має – тільки навсібіч тріски летять.

А Лі-Фу кричить:

– Швидше, швидше! А то гуси мимо пролетять.

Підрубала жінка дерево. Впало воно, вдарилось об землю. Убився зажерливий Лі-Фу. Відскочила одна гіллячка, вдарила дружину багача в лоба. Впала вона в бочку зі смолою.

Перекинулася бочка, покотилась і впала в річку разом з дружиною дурного й зажерливого багача Лі-Фу.

І не жаль її – вона теж не краща від свого чоловіка була!

А Актанка пішов у фанзу Лі-Фу, забрав усі свої снасті: і лучок, і самостріл, і сільце. Жити добре став – полює, рибу ловить, і ніхто у нього здобичі не відбирає.

Дурний багач



Автор: Нанайська народна казка; ілюстратор: Павлішин Г.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Група Вконтакті Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн

На цьому сайті можна читати книжки для дітей, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.



У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова


Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою

Казка українською

Читанка

Читай онлайн

Книги для батьків та дітей

Бібліотека книг українською

Дерево казок

Казка українською мовою


Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені і я додам ваш сайт до цього перелiку.

Гостьова книга Контакти


Посилання на
сайти з ілюстраціями
до дитячих книг

polny-shkaf

shaltay0boltay

Картинки и разговоры

Детская книга

Olgica

Kid-book-museum

Valerij SURKOV

Диафильмы.su






© 2015-2020 Валерія Воробйова