|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Дівчинка Снігуронька
В.Даль
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Конашевіч
Жили колись старий зі старою, не було в них ні дітей, ні онуків. От святкового дня вийшли вони за ворота подивитися на чужих діточок, як вони зі снігу грудочки катають, у сніжки грають. Старий підняв грудочку та й каже:
– А що, стара, якби ж то була б у нас з тобою донька, та така біленька, та така кругленька!
Стара на грудочку подивилася, головою похитала і каже:
– Що ж робитимеш – як нема, то й звідки візьметься.
Проте старий приніс грудочку снігу до хати, поклав у горщик, накрив ганчіркою та поставив на віконце. Зійшло сонечко, пригріло горщик, і сніг почав танути. От і чують старі – пищить щось у горщику під ганчіркою; вони до вікна – дивляться, аж лежить у горщику дівчинка, біленька, як сніжок, та кругленька, як грудочка, і говорить їм:
– Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком пригріта та нарум'янена.
Оце старі зраділи, вийняли її, стара заходилася шити та кроїти, а старий, загорнувши Снігуроньку в рушничок, почав її няньчити й колихати:
|
Спи, наша Снігуронько, |
От і росте Снігуронька на радість старим, та така розумна, така кмітлива, що такі тільки в казках живуть, а насправді не бувають.
Все йшлося в старих як по маслу: і в хаті добре, і у дворі все гаразд, корова зиму перезимувала, птицю випустили надвір. От як перевели птицю з хати до хліву, тут і трапилося лихо: прийшла до старої Жучки лисиця, удала з себе слабу та й ну Жучку благати, тоненьким голосом прохати:
– Жученько, серденько, біленькі ніжки, шовковий хвостик, пусти до хліву погрітися!
Жучка, цілий день за старим по лісі пробігавши, не знала, що стара птицю до хліву загнала, зглянулася над хворою лисицею та й пустила її туди. А лисиця двох курей придушила та додому й потягла. Як дізнався про це старий, то Жучку побив і з двору прогнав.
– Іди, – каже, – куди хочеш, а мені ти в сторожі не годишся!
От і пішла Жучка, плачучи, з двору, а пошкодували за Жучкою тільки стара та донька Снігуронька.
Настало літо, почали ягоди достигати, от і кличуть подружки Снігуроньку в ліс по ягідки. Старі й чути не хочуть, не пускають. Стали дівчатка обіцяти, що Снігуроньки вони з рук не випустять, та й Снігуронька сама проситься ягід позбирати та на ліс подивитися. Відпустили її старі, дали кошик та пиріжка шматок.
От і побігли дівчата зі Снігуронькою під ручки, а як у ліс прийшли та побачили ягоди, то всі про все й забули, розбіглися хто куди, ягоди збирають та перегукуються одна з одною.
Ягід набрали, а Снігуроньку в лісі загубили. Стала Снігуронька гукати – ніхто їй не відгукується. Заплакала бідолаха, пішла дорогу шукати, ще більше заблукала; от залізла на дерево й кричить: "Агов! Агов!" Аж тут йде ведмідь, хмиз тріщить, кущі гнуться:
– Чого гукаєш, дівчинко, чого красна?
– Агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонцем підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі, у ліс завели та й покинули!
– Злазь, – сказав ведмідь, – я тебе доведу!
– Ні, ведмедику, – відповіла дівчинка Снігуронька, – я не піду з тобою, боюся тебе – ти мене з'їси!
Пішов ведмідь.
Біжить сірий вовк:
– Чого, дівчинко, плачеш, чого, красна, ридаєш?
– Агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, а в ліс завели та й покинули!
– Злазь, – сказав вовк, – я доведу тебе додому!
– Ні, вовчику, я не піду з тобою, я боюся тебе – ти з'їси мене!
Пішов вовк. Йде Лисичка-сестричка:
– Чого, дівчинко, плачеш, чого, красна, ридаєш?
– Агов! Я дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, а в ліс завели та й покинули!
– Ах, красуню! Ах, розумницю! Ах, бідолашна моя! Злазь швиденько, я тебе додому доведу!
– Ні, лисичко, хоч і лагідні твої слова, а боюся я тебе – ти мене до вовка заведеш, ти ведмедеві віддаси... Не піду я з тобою!
Почала лисиця навколо дерева кружляти, на дівчинку Снігуроньку поглядати, з дерева її зманювати, а дівчинка не йде.
– Гав, гав, гав! – загавкала собака в лісі. А дівчинка Снігуронька закричала:
– Агов, Жученько! Агов, люба! Я тут – дівчинка Снігуронька, з весняного снігу скатана, весняним сонечком підрум'янена, випросили мене подружки у дідуся, у бабусі в ліс по ягоди, у ліс завели та й покинули. Хотів мене ведмідь забрати, я не пішла з ним; хотів вовк відвести, я відмовила йому; хотіла лисиця зманити, я в оману не далася; а з тобою, Жучко, піду!
Як почула лисиця собачий гавкіт, то змахнула хвостом – тільки її й бачили!
Снігуронька з дерева злізла. Жучка підбігла до неї, ластилася, все личко облизала й повела додому.
Стоїть ведмідь за пнем, вовк на галявині, лисиця по кущах шастає.
Жучка гавкає, заливається, всі її бояться, ніхто не приступається.
Прийшли вони додому; старі на радощах заплакали. Снігуроньку напоїли, нагодували, спати поклали, ковдрою вкрили:
|
Спи, наша Снігуронько, |
Жучку пробачили, молоком напоїли, прийняли в ласку, на старе місце відвели, стерегти двір поставили.
Автор: Даль В.; ілюстратор: Конашевіч В.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова