|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Дівчинка і жирафа
Валентин Гуров
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Малінковський
У великому місті, в старому двоповерховому будинку жила дівчинка. З вікон її квартири було видно зоопарк. Дівчинка могла спостерігати за тваринами прямо зі свого вікна.
Одного вечора мама готувала на кухні вечерю, а дівчинка сиділа за столом і малювала. Як раптом вона побачила у вікні голову Жирафи.
– Звідки ти взялася? – здивувалася дівчинка.
– Я живу у зоопарку і виходжу на прогулянку щовечора. Переступаю через загороду, коли ніхто не бачить. Іноді мені буває дуже нудно – адже тут у мене ще немає друзів.
– Жирафо, давай пограємо в схованки, – запропонувала дівчинка.
– Гаразд!
І вони стали грати в схованки. Жирафа заглядала то в одне вікно, то в друге, то в третє. А дівчинка бігала від вікна до вікна, намагаючись її спіймати.
Але тут до кімнати увійшла мама.
– Чого це ти тут бігаєш, як угоріла? – запитала вона.
– Ми з Жирафою граємо в схованки!
– З якою ще жирафою? Не вигадуй! Йди мий руки, будемо вечеряти!
– Жирафо, мені треба йти, – сказала дівчинка. – Ти прийдеш ще? Приходь! Ми будемо з тобою дружити!
– Я обов'язково прийду, дівчинко. І поведу тебе до савани. Чекай на мене!
– Ми переїжджаємо у новий будинок, – сказала мама за вечерею. Хіба ти не рада? Тобі не хочеться звідси їхати?
– Ні, не хочеться, – відповіла дівчинка і заплакала. – Тут Жирафа, а там що?
Дівчинка дуже чекала на Жирафу, але та все не приходила. Тоді дівчинка не стерпіла й пішла її шукати. Вона знайшла Жирафу у найдальшому кутку зоопарку.
– Я не змогла прийти до тебе, – зітхнула Жирафа. – Бачиш, яку вони зробили високу загороду! Допоможи мені вибратися звідси!
Дівчинці стало шкода Жирафи.
– Чим тобі зарадити?
– Треба знайти Короля жирафів та спитати поради у нього.
– А де його шукати?
– У савані! Я відкрию тобі таємницю. Дочекайся півночі, вийди з дому та йди по вулиці праворуч. Заверни у третій двір і ти вийдеш на алмазну дорогу. Підеш по ній і потрапиш у савану. Запам'ятала?
– Запам'ятала!
– І ніхто не повинен знати, куди ти йдеш! Бійся крокодила, він живе у Великій річці. І носорога – у нього мерзенний характер. Повертайся скоріше, я на тебе чекатиму!
Настала північ. Дівчинка тихенько вдягнулася, прошмигнула повз мамине ліжко і вийшла на вулицю.
Вона все зробила так, як їй сказала Жирафа: пішла по вулиці праворуч, звернула у третій двір і опинилася на дорозі.
"Напевно, я щось наплутала, – захвилювалась дівчинка. – Може, повернути назад?" Але тут зійшло сонце і освітило дорогу.
Раптом з-за кущів вискочив дивний звір. На голові у нього були роги, як у бика, а ноги й хвіст – як у коня.
– Не бійся мене, дівчинко, – сказав він. – Мене звуть Гну. Я дуже люблю гратися.
– Я давно тут стою і чекаю на когось. Раніше до мене приходила Жирафа пограти зі мною, але щось останнім часом її не видно. Може, ти пограєш зі мною?
– Спочатку мені треба знайти Короля жирафів. – Дівчинка розповіла Гну про те, що сталося з її приятелькою.
– Я спробую тобі допомогти, – сказав Гну. – Відвезу тебе до газелей. Вони носяться скрізь, і, напевно, знають, де його шукати.
Дівчинка залізла Гну на спину, ухопилася за роги, і вони поскакали.
Незабаром вони побачили газелей. Гну зупинився. Дівчинка не втрималася, перелетіла через його голову та гепнулася прямо перед газелями.
– Ах, дівчинко! – закричали газелі. – Навіщо ти дозволяєш йому возити себе?
– Ми шукаємо Короля жирафів, – сказала дівчинка. – Чи не знаєте ви, де його знайти?
– Знаємо. Він живе за Великою річкою.
– Проведіть нас до нього, – попросила дівчинка.
– Ах, ні, – відповіли газелі. – Адже у Великій річці оселився крокодил!
Гну та дівчинка поскакали вперед і, нарешті, дісталися до Великої річки.
– Далі тобі доведеться добиратися самій. Я не вмію плавати, – сказав Гну.
Дівчинка дуже засмутилася. Вона теж не вміла плавати.
Сумна, вона пішла до води. А в цей час повз пропливав крокодил. Тільки його очі та кінчик носа стирчали з води.
– Дивися, Гну, яка колода з очима! – закричала дівчинка.
Але тільки-но вона нахилилася, щоб краще роздивитися, як хтось обхопив її поперек живота і підняв. Це був слон.
– Ех, втекла здобич! – клацнув зубами крокодил. – Нічого, дівчисько, я почекаю тебе тут!
– Що ти тут робиш? – запитав дівчинку слон.
– Мені треба потрапити на інший берег. Там живе Король жирафів. Тільки він знає, як допомогти моїй Жирафі.
– Добре, – сказав слон.
Він розгойдав її – раз, два, три! – і перекинув через річку.
Дівчинка знайшла Короля жирафів на великій галявині.
– Звідки ти прийшла і навіщо? – запитав у неї Король жирафів.
Дівчинка зніяковіла. Адже не кожного дня звичайній дівчинці трапляється розмовляти з Королем.
Але вона переборола себе і розповіла йому, що сталося з Жирафою. Король зірвав гілку квітучої акації і простягнув її дівчинці:
– Віднеси цю гілку Жирафі. Їй одразу додасться сил. Адже ця гілка з її батьківщини! Тоді вона зможе перестрибнути через загороду.
Дівчинка повернулася до річки. Вода біля берега завирувала, і з неї показалося чудовисько. Воно роззявило здоровенну пащу і проревіло:
– Ні бійся мене, дівчинко! Я не зачіпаю маленьких. – Це був гіпопотам.
– Я поспішаю додому. Перевезіть мене, будь ласка, на інший берег, – попросила дівчинка. – Бо я дуже боюся крокодила.
Гіпопотам погодився.
На березі на дівчинку чекав Гну. Вона видерлася йому на спину, ухопилася за роги, крикнула гіпопотамові "Дякую!", і вони помчали.
Але далеко ускакати їм не вдалося. З-за кущів виліз заспаний носоріг:
– Хто це тут тупотить? Хто мені заважає відпочивати?
Носоріг розбігся, нахилив голову і з ревом кинувся на них. Гну підпустив його ближче...
А потім відскочив убік, і носоріг вдарив своїм рогом прямісінько в дерево, що росло біля дороги. Поки він його витягував, Гну з дівчинкою поскакав далі.
От вже й знайомий двір.
– Давай попрощаємося, – сказав Гну. – Скажи Жирафі, що я чекаю на неї тут, на алмазній дорозі.
Гілку акації дівчинка сховала під сходами, потім навшпиньки пройшла по коридору та прошмигнула в ліжко.
Тут і мама прийшла.
– Прокидайся, доню! – стала вона будити дівчинку.
Вдень дівчинка пішла до Жирафи і простягла їй гілку квітучої акації:
– Тепер ти можеш перестрибнути через загороду! Так сказав Король. А Гну чекає на тебе на алмазній дорозі.
Кажуть, що вночі з зоопарку пропала Жирафа. Зникла – та й по всьому! А дівчинка вирішила нікому не говорити про те, що з нею сталося. Тому що все одно ніхто не повірить.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова