|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чудесний птах
Польська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Аристакесова
Жили на світі чоловік і жінка. Чоловіка звали Яцек, а жінку – Марися. Жили вони у старій благенький хаті. І хата, і земля належали заможному пану.
Одного разу сталася пожежа, і хата геть-чисто згоріла. Дізнався про це пан і примчав на попелище.
– Забирайтеся геть з моєї землі! – закричав він на погорільців. – Або будуйте нову хату, та щоб була краща за стару!
Що поробиш, продали Яцек із Марисею корову, коня, свиней і на отримані гроші почали будувати хату.
Але поки звели стіни, та вже треба було накривати дах, витратили усе до копійки, і не було на що купити ані черепиці, ані цвяхів. Що робити? І вирішили бідолашні люди накрити дах соломою.
Тієї ж ночі прилетів якийсь птах та зжер увесь дах до останньої соломинки. Яцек намагався зловити злодія, та де там.
– Ну, стривай! – розсердився він. – Я тебе спіймаю.
Накрив Яцек дах заново і до кожного пучка соломи прив'язав по зашморгу. Опівночі прилетів птах, заходився клювати солому та й попався у зашморг.
Посадив Яцек птаха в клітку та повісив клітку на вікно. Почав птах жити у Яцека. І так гарно він співав, що кожен, хто його слухав, забував про будь-яке своє горе.
Звістка про чудесного птаха рознеслася повсюди. Люди у неділю йшли не в костел молитися, а до Яцека – послухати чудовий спів.
Прочув пан, що у його орендатора є таке диво, і взяли його заздрощі. Приїхав він до Яцека, послухав дивовижний спів та й каже:
– Продай мені цього птаха! Я дам тобі за нього сто злотих.
"Еге, – зметикував Яцек, – якщо наш жадібний пан дає за цього птаха сто злотих, то король за нього й тисячі не пошкодує" – та й відмовив панові.
Той розсердився, пригрозив відплатити за таку зухвалість і поїхав. А Яцек, не довго думаючи, узяв птаха і пішов до короля.
Іде він лісом, а птах йому й каже людським голосом:
– Буде король давати тобі за мене будь-яку плату – не бери. Проси в нього тільки цурпалок, що на кухні валяється.
Прийшов Яцек у палац до короля. Послухав король чудовий спів і каже Яцекові:
– Скільки злотих ти хочеш за свого птаха?
– Не треба мені грошей, – відповідає Яцек. – Віддай мені цурпалок, що валяється у тебе на кухні!
– Бери, мені не шкода, – усміхнувся король і прошепотів королеві: – Оце ж дурень! Такі раз у сто років народжуються!
Завдав Яцек той цурпалок на плече і пішов додому. Йде, йде, а навколо спека. Сонце пече, жага томить, і від голоду в животі крутить.
Скинув Яцек цурпалок з плеча, сів на пеньок і зажурився:
– Порожня моя голова! Послухав дурного птаха і взяв замість золота звичайний цурпалок! Напевно, навіть у ньому більше розуму. – І Яцек сердито постукав по цурпалку.
Тієї ж миті на цурпалку з'явилося багате частування. Зрадів Яцек:
– Оце так птах! Оце розумник! Будемо ми з дружиною тепер завжди ситі, та ще й залишиться, чим бідних людей пригостити.
– Починай з мене! – несподівано пролунав чийсь голос. Озирнувся Яцек і бачить: стоїть перед ним рудий солдат.
– Сідай, вояче, їж на здоров'я! – запросив Яцек. Сіли вони вдвох, п'ють, їдять, а харчі все не закінчуються. Солдат аж рота роззявив від подиву.
Почав йому Яцек розповідати про чудового птаха. Коли дивиться – а птах тут як тут. Зрадів, почав розпитувати його, що та як.
А солдат, не в тім'я битий, схопив цурпалок, боком, боком та й дременув у ліс. Отямився Яцек, а солдата вже й слід прохолов.
Заплакав Яцек, зажурився, а птах його втішає:
– Не плач, не журися! Крадене добро на користь не йде.
За журбою не помітив Яцек, як ніч настала. Натягав він хмизу, розклав багаття та й ліг біля нього. На вогник підійшов до нього подорожній з палицею в руках, попросився погрітися.
– Сідай, гостем будеш! – привітно відповів Яцек і підкинув у багаття оберемок хмизу. – А якби ти підійшов трохи раніше, я тебе ще й добряче пригостив би.
І Яцек розповів подорожньому, як рудий злодій вкрав у нього чарівний цурпалок.
– Ну, цьому горю легко зарадити, – засміявся подорожній і встромив палицю в землю.
Миттю перед ним вишикувалися три гайдуки.
– Знайдіть рудого солдата, побийте його та заберіть у нього цурпалок! – наказав подорожній.
– Слухаємося! – разом відповіли гайдуки та зникли у темряві.
Багаття ще встигло догоріти, як гайдуки повернулися і принесли чарівний цурпалок.
– Я казав, що крадене добро на користь не йде, – промовив чудесний птах і залився дзвінкою піснею. Подорожній від подиву навіть палицю впустив.
– Віддай мені птаха! – заблагав він. – А я тобі віддам за нього чарівну палицю.
Замислився Яцек, а птах йому каже:
– Віддай мене, він добра людина. А я до тебе прилітатиму в гості.
Яцек погодився. Він віддав подорожньому чудового птаха, попрощався, узяв цурпалок, палицю, та й пішов додому.
Жінка, дізнавшись, що він віддав чудового птаха за звичайний цурпалок, страшенно розсердилася.
– Не кричи, Марисю, – сказав Яцек. – Краще дай мені чогось поїсти.
– Немає у мене для тебе нічого, старий ти бовдуре!
– Ну, не хочеш годувати – не треба, – усміхнувся Яцек і постукав по цурпалку. Тієї ж миті на цурпалку з'явилося безліч їжі.
Підбігла Марися до чоловіка, обіймає його, цілує та примовляє:
– Любий Яцеку! Мій розумнику! Та як же ти роздобув таке диво?
Тільки-но Яцек почав розповідати Марисі про свої пригоди, як у двір зайшов панський слуга:
– Ясновельможний пан вирішив вигнати тебе з дому та наказав прийти до нього в замок.
– Перекажи своєму панові, що від його замку до моєї хати стільки ж верстов, скільки й від хати до замку. І якщо він хоче мене бачити, нехай сам прийде, – відповів Яцек.
Слуга так і переказав. Пан, як почув про це, прискакав до Яцека і накинувся на нього з батогом:
– Ти, мерзенний хлопе! Забирайся геть з моєї землі!
Встромив Яцек палицю в землю, і тієї ж миті перед ним вишикувалися три гайдуки.
– Схопіть цього пана, побийте його гарненько, прив'яжіть до сідла та женіть коня до самого дому.
Так гайдуки й зробили.
Відтоді пан більше не з'являвся. І зажили Яцек із Марисею собі на користь і людям на радість.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова