Георгій Хіміч

Чому небо зоряне

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ольга Касьяненко

Був час, коли небо осявали тільки сонце та місяць, а зірок ще не було. І жив тоді один чоловік. Мав діточок, як у решеті дірочок, отож мусив з ранку до ночі в полі працювати, аби їх прогодувати. Був він завше веселий і дуже працьовитий: усе в нього в руках, як то кажуть, горіло, ніколи духом не занепадав.

Одного разу з тим добрим чоловіком (зі злими такого не буває) трапилася дивовижа. Засівав він весняне поле житом. За роботою не встиг оглянутися, як день пролетів. Подивився на сонце, а воно якраз за високу гору ховається. Тільки вогненні кучері й видно. Витер сівач рукавом рясний піт з чола та й зітхнув:

– Ох, сонце, сонце! Швидко ти свою роботу скінчило та вже й спати лягаєш. А мені ж нині кожна хвилина дорога. Завтра може бути пізно. Сказано: весняний день рік годує.

– Ти лиш про себе дбаєш, чоловіче, – докоряло йому сонце, востаннє позираючи з-за високої гори. – Я ж тобі цілісінький день світило, гріло. Та й зараз не спочивати йду. Треба людей і по той бік землі гожою дниною порадувати. А коли тобі дня мало, сій уночі. Ось незабаром мій молодший брат місяць світитиме.

З тими словами сонце зникло за горою.

Послухався сівач його поради. Ще завзятіше взявся він до роботи. Співаючи, сіяв зерно, йшов усе вперед та вперед.

А місяця не було. Така темінь, хоч око стрель. Але чоловік знай висіває жито. Впорався з долиною, взявся засівати гору. Засіяв і гору, а зерна ще цілий лантух лишився. Почухав він потилицю, на той лантух дивлячись.

«А що, – думає, – спробую ще й неба трохи прихопити? Раптом і там жито вродить. Все одно пустує».

Ступив з гори і за якийсь там час усеньке небо засіяв.

Додому натомлений вертався – ледве ноги волочив, але радість на серці велику мав: посіяв зерно вчасно – то й уродить добре. Буде чим дітей рік годувати.

Коли це бачить – зійшов місць і враз усе небо заіскрилося вогниками. І тих вогників ставало усе більше, вони мерехтіли – аж дух чоловікові перехопило. Ще довго не зводив очей з небаченого досі дива і навіть не здогадувався, що то його зерна зробилися зірками.

"Як журавель став криничним" Хіміч Г.	"Їжакова книжка" Сингаївський М.	"Весела математика" Кругляк Ю. Загадки та головоломки	"Дивосвіт" Калинець І. Білі вірші (вірші без рими)	"Плисоччина колиска" Сингаївський П. Збірка віршів
Усі книги з категорії "українське"

На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.