Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Read in English

Чому борсук і лисиця в норах живуть

Білоруська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Рачов

Кажуть, що колись не було у звірів і худоби хвостів. Тільки один цар звіриний - лев - мав хвіст.

Погано жилося звірам без хвостів. Узимку ще сяк-так, а прийде літо - немає порятунку від мух та мошкари. Чим їх відженеш? Не одного, бувало, за літо до смерті заїдали оводи та ґедзі. Хоч криком кричи, якщо нападуть.

Дізнався про таку біду звіриний цар і дав наказ, щоб усі звірі йшли до нього хвости отримувати.

Кинулися царські гінці в усі кінці звірів скликати. Летять, у сурми сурмлять, у барабани б'ють, нікому спати не дають. Побачили вовка - передали йому царський наказ. Побачили бика, борсука - теж покликали. Лисиці, куниці, зайцеві, лосю, дикому кабану - усім сказали, що треба.

Залишився один лише ведмідь. Довго шукали його гінці, знайшли нарешті сонного у барлозі. Розбудили, розштовхали і веліли, щоб по хвіст поспішав.

Та коли ж воно було, щоб ведмідь та й поспішав. Чалапає собі потихеньку, помаленьку - туп, туп, усе навкруги роздивляється, мед нюшить. Бачить - бджолине дупло на липі. "Довго ще до царя йти, - думає, - треба б підживитися".

Видерся ведмідь на дерево, а там, у дуплі, меду повнісінько. Забурмотів він задоволено та й почав дупло видирати, мед загрібати, за обидві щоки наминати. Наївся, глянув на себе, а шуба геть уся в меду та в трухлявині! "Хіба можна, - думає, - у такому вигляді перед царськими очима постати?"

Пішов ведмідь на річку, виправ шубу та й приліг на пагорбі обсушитися. А сонечко так припекло, що не встиг ведмідь і озирнутися, як уже солодко захропів.

Тим часом стали звірі до царя збиратися. Першою прибігла лисиця. Дивиться - аж перед царським палацом ціла купа хвостів: і довгі, і короткі, і голі, і пухнасті...

Вклонилася лисиця царю та й каже:

- Ясновельможний царю! Я перша відгукнулася на твій царський наказ. Дозволь же мені за це самій вибрати собі хвіст.

Ну, царю ж то байдуже, який хвіст дати лисиці.

- Гаразд, - каже, - вибирай собі хвіст за смаком.

Розворушила хитра лисиця всю купу хвостів, вибрала найгарніший - довгий, пухнастий - і побігла назад, поки цар не передумав.

За лисицею прибігла білка, вибрала собі хвіст теж гарний, тільки трохи менший, ніж у лисиці. За нею - куниця. І вона з гарним хвостом назад побігла.

Лось, той вибрав собі хвіст найдовший, з густою китицею на кінці, щоб було чим від оводів та ґедзів відмахуватися. А борсук схопив хвіст широкий та товстий.

Кінь узяв собі хвіст із суцільного волоса. Причепив, махнув ним по правому боці, по лівому - добре б'є. "Тепер мухам смерть!" - заіржав він на радощах і поскакав на свій луг.

Останнім прибіг зайчик.

- Де ж ти був? - каже цар. - Бачиш, у мене один тільки маленький хвостик залишився.

- А мені й цього вистачить! - зрадів зайчик. - Воно й краще, щоб легко від вовка й собаки втекти.

Причепив собі зайчик коротенький хвостик куди слід, стрибнув раз, стрибнув удруге і побіг веселий додому. А звіриний цар, усі хвости роздавши, пішов спати.

Тільки під вечір прокинувся ведмідь. Згадав, що треба ж до царя по хвіст поспішати. Дивиться, аж сонце вже за ліс котиться. Побіг він що є сили. Біг, біг, аж спітнів бідолаха. Прибігає до царського палацу, а там - ані хвостів, ані звірів... "Що ж тепер робити? - думає ведмідь. - Усі будуть з хвостами, тільки я без хвоста... "

Пішов ведмідь до свого лісу. Йде він, сердиться, раптом бачить - на пні борсук крутиться, своїм гарним хвостом милується.

- Послухай, борсуче, - каже ведмідь, - навіщо тобі хвіст? Віддай його мені!

- І що це ти, дядьку ведмедю, вигадав! - дивується борсук. - Хіба можна такого гарного хвоста позбутися?

- А якщо не даси добром, силою відберу, - буркнув ведмідь і поклав свою важку лапу на борсука.

- Не дам! - закричав борсук і рвонувся щосили бігти.

Дивиться ведмідь, а у нього в кігтях шматок борсучого хутра залишився та кінчик хвоста. Кинув він хутро геть, а кінчик хвоста собі причепив і пішов у дуплі мед доїдати.

А борсук від страху місця собі не знайде. Куди не сховається, усе йому ввижається, що ось-ось прийде ведмідь, залишок хвоста забере. Вирив він тоді у землі велику нору, там і оселився. Рана на спині загоїлася, тільки залишилася темна смужка. Так досі вона й не посвітлішала.

Біжить якось лисиця, дивиться - нора, а в ній хтось хропе, наче п'яний. Забралася вона до нори, бачить, аж там борсук спить.

- Хіба тобі, сусіде, нагорі тісно, що ти під землю забрався? - дивується лисиця.

- Е-е, лисичко, - зітхнув борсук, - твоя правда - тісно. Якби не треба б було їжі шукати, то й вночі б не виходив звідси.

І розповів борсук лисиці, чому йому на землі тісно. "Еге, - подумала лисиця, - у борсука он який хвіст, і ведмідь на нього зазіхнув, а мій хвіст у сто разів кращий..."

І побігла вона шукати від ведмедя схованку. Пробігала цілу ніч, ніде сховатися не може. Нарешті під ранок вирила собі нору, таку ж саму, як у борсука, залізла до неї, накрилася своїм пухнастим хвостом і спокійно заснула.

Відтоді борсук і лисиця живуть у норах, а ведмідь так без гарного хвоста і залишився.

Автор: Білоруська народна казка; ілюстратор: Рачов Є.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова