|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чоловік із морозива
Ольга Волозова
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чугуєвський
Жив собі Чоловік із морозива. Зі справжнього полуничного морозива. Але, незважаючи на це, на вигляд він нічим не відрізнявся від інших людей. Він носив окуляри і шкіряний портфель, і у нього був круглий живіт, як у багатьох інших чоловіків. Але, коли Чоловікові з морозива виповнилося 40 років, він почав турбуватися про своє здоров'я. "Чому, цікаво, на сонці я стаю в'язким і рідким? – думав він. – Щось тут не те."
І він пішов до Лікаря, і просидів дві години в черзі, і потім лікар вислухав і оглянув його. Лікар простукав його, покрутив і навіть випадково лизнув.
– Але ж ви... з морозива! – вигукнув Лікар.
– Що? Не може бути! – знітився Чоловік із морозива.
Він і раніше, ще в дитинстві, підозрював щось подібне, але тоді махнув на це рукою, тому що завжди боявся дурниць.
– Що ж мені робити? – запитав він боязко.
– Чекайте, чекайте, – відповів Лікар і став зосереджено його лизати. Було видно, що морозиво йому сподобалося. Лікар навіть прицмокнув губами. – Вам треба пити жарознижуюче та їсти сметану. Чим більше з'їсте сметани, тим краще. Адже сметана не розплавляється на сонці. Вона тільки кисне.
– Але я зовсім не хочу киснути! – вигукнув Чоловік із морозива.
– Ну тоді я нічого не можу вдіяти, – відповів Лікар. – Утім, стривайте...
І він знову так заходився його лизати, що Чоловік з морозива навіть подумав: "Отак він мене всього злиже!" Він дуже розлютився і вирішив піти геть якнайшвидше.
– Що за лікарі пішли! – сказав він, вибігаючи за двері. – Не вміють лікувати, та ще й їдять пацієнтів.
– А ви напишіть скаргу! – підказали з черги.
І Чоловік із морозива написав:
|
Скарга Ваш Лікар мене їв. |
Директор Лікарні ніколи не отримував подібних скарг. Тому він одразу ж спустився вниз, до кабінету Лікаря, і запитав:
– Чи це Правда, що ви їсте хворих? Я отримав такі відомості! Ха-ха-ха!
Але Лікар не розсміявся, а зблід і пробурмотів:
– Перепрошую, я з метою обстеження... Треба було поставити діагноз...
– Та як ви смієте? Та чи знаєте ви? – закричав Директор Лікарю, а потім запитав: – Хто потерпілий?
І Чоловік із морозива увійшов з коридору до кабінету.
– Як же він вас їв, шановний? – підозріло оглянувши його з ніг до голови, запитав Директор Лікарні.
– Він мене лизав. Адже я з морозива...
– Що? Ви брешете! Соромтеся, пане! – обурився Директор Лікарні. – Це неможливо!
– Тобто як це неможливо? – обурився Чоловік із морозива. – От покуштуйте!
Директор підійшов до нього рішучим директорським кроком і заходився лизати, примовляючи:
– Морозиво? Ні... Морозиво! Ні...
І це тривало так довго, що Чоловік із морозива навіть раптом занепокоївся.
– Невже? – сказав він. – І ви теж? Ах, що ж мені робити?!
І написав, за порадою черги, другу скаргу:
|
Скарга Директор Лікарні і Лікар без всякого сорому їдять хворих під час прийому. |
Тоді з'явився Професор, поважний і огрядний, як і годиться справжньому професору. Він теж не повірив Чоловікові з морозива, але не відмовився його покуштувати. І лизав, і лизав його, відштовхуючи і Лікаря і Директора Лікарні.
– Я можу вам порадити... зробити собі шоколадний футляр, – сказав нарешті Професор. – Це збереже вас якщо не від спеки, то певною мірою від дощу.
Чоловік із морозива ледве вирвався з лікарні. Усій черзі теж хотілося його полизати. Те ж саме повторилося і вдома. Сусіди, дізнавшись про новину, приходили до нього в гості, пили яблучний сік і крадькома лизали господаря.
Незабаром чутки про Чоловіка з морозива розійшлися по місту. Кореспонденти, науковці та й просто цікаві юрмилися біля його дверей і, треба сказати, усі без винятку прагнули лизнути його – як же інакше повірити, що бачиш перед собою справжнього Чоловіка з морозива?
Так він став знаменитістю, і життя його, можливо, тривало б велично і яскраво, якби одного разу він випадково не зважився на вагах у парку. І виявилося, що з тих пір, як Чоловік із морозива побував у Лікаря, він схуд на 16 кг.
"Що ж це таке? – подумав Чоловік із морозива. – Так, мабуть, від мене нічого не залишиться. Краще б я нікому не розповідав. А тепер треба їхати звідси якнайшвидше, доки про мене не дізналися люди з інших міст."
І він, непомітно для всіх, поїхав і оселився в іншому, далекому-далекому місці на Півночі. І, уявіть собі, він очолив полярну експедицію, тому що не боявся жодних морозів і відчував себе серед снігів так само чудово, як морозиво у холодильнику.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова