|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чарівний годинник
Вацлав Чтвртак
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Назаров
У лісі на галявині стояв маленький будиночок, а в ньому жили два маленькі чоловічки. Оцього, що спить під червоно-білою ковдрою, звуть Ґржемілек, а того, що спить під синьо-білою ковдрою, звуть Вахмурок.
Але можна сказати про них і по-іншому. З них двох Ґржемілек був тоненький, а Вахмурок гладенький.
Або ще якось інакше можна сказати. Нехай кожен із вас уявить їх якими завгодно, тільки не однаковими.
В їхньому будиночку на стіні висів і цокав годинник. У нього була лише одна стрілка. А на циферблаті були написані наступні слова: "Літо", "Осінь", "Зима", "Весна".
Одного разу, коли стрілка підійшла до "Весни", Ґржемілек сів на своєму ліжечку і сказав:
– Вахмурику, піднімайся.
– Не хочу, – голосно позіхнув Вахмурок, натягуючи синьо-білу ковдру собі на голову.
Ґржемілек прочинив вікно та визирнув на лісову галявину.
– Вже весна! – радісно сказав він.
– А хто в цьому винен? – буркнув Вахмурок. – Оцей годинник і винен.
– А в лісі так добре! – радів Ґржемілек.
– Відчепися. Не встану, доки не потягнуся гарненько, – відповів Вахмурок і почав потягуватися.
Він потяувався і потягувався, і так довго потягувався, що випадково зачепив стрілку. Вона захиталася, закрутилася, і в кімнаті самі по собі почали чергуватися весна, літо, осінь і зима. А в лісі на галявині то світило сонечко, то падав сніг, то гриміла гроза і дув вітер.
– Ото вже незграбне! – обурився Ґржемілек.
А в кімнаті цієї миті стало так холодно, що стрілка замерзла і припинила рухатися. Ґржемілек одразу ж сховався під ковдру, а Вахмурок не встиг, і в нього почався жахливий, ну просто жахливий нежить. Він чхнув, як із рушниці, знову чхнув, ледве встигнувши сказати: «Він у всьому винен! Він...»
Тут Вахмурок зірвав зі стіни годинник і пожбурив його у вікно, у сніговий замет. Ґржемілек дуже злякався.
– Тепер він остаточно зламається, і по всьому світі завжди буде зима!
Вахмурок хотів на це щось відповісти, але почав нестримно чхати і не зміг вимовити ані слова. Навіть будиночок затремтів і з даху почав падати сніг. Наче хтось стріляв із рушниці. Бах-бабах!
Відважний Ґржемілек вискочив із будиночка. Він шукав у заметі годинник, але його ніде не було. Напевно, годинник образився і покотився по снігу, прямісінько в ліс. Ґржемілек покликав тихенько і лагідно: «Тік-так, тік-так, тік-так...»
І знаєте що? Годинник раптом відгукнувся звідкись зверху: «Тік-так, тік-так». Ґржемілек подивився на високе дерево, а там на гілці сидить пугач Сіре Вушко, тримає в лапах годинник і дивиться на нього, як на свою кохану.
– Поверни, будь ласка, нам годинника, – попросив Ґржемілек.
– Ти внизу, а я нагорі, не можу я тобі нічого повернути, – ухнув пугач. А сам милується годинником.
– Адже це наш годинник, – умовляє Ґржемілек.
– Хто його тримає, той і має, – відповів Пугач.
– Ти не вмієш з ним поводитися!
– Вмію, – ухнув пугач і почав крутити стрілку в інший бік. Задом-наперед. І тоді почалося щось дивне. Зима змінилася на осінь, осінь на літо, літо на весну. Потім знову зима, осінь, літо, весна. І знову зима, осінь, літо, весна. Усе навпаки.
Сніг летів назад у хмари, торішнє листя піднімалося на дерева, миттю зеленіло, потім перетворювалося на бруньки. Птахи летіли хвостиками вперед, ставали пташенятами, сідали в гнізда, а потім зникали в яєчних шкаралупках. Сонце бігло небом у зворотний бік. Дощ вилітав із трави до сонця.
– З тобою неможливо розмовляти, – розгнівався Ґржемілек. – Ти нікого не слухаєш!
– І не послухаю, – ухнув пугач Сіре Вушко.
Тоді Ґржемілек повернувся в будиночок, витяг Вахмурка з ліжка і повернув його носом точнісінько у бік пугача. Вахмурок хвилинку втягував повітря, а потім тричі чхнув гучно-прегучно, як із рушниці.
Пугач з переляку впустив годинник. Ґржемілек підхопив його і приніс додому. Він повісив годинник на стіну і пустив його так, щоб він більше не показував дурниць.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова