|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чарівник Алі
Узбецька народна казка
у переказі Раїма Фархаді
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Р.Билінська
Колись давно жив у місті Бухарі садівник. Звали його усто Алі, тобто майстер Алі. Сад, який він виростив, був найпрекраснішим у світі.
Садівника Алі багато хто вважав чарівником: так добре знав він свою справу, так, не шкодуючи сил і часу, ретельно піклувався про рослини.
Варто було лише зайти до його саду, як хворі одужували, діти припиняли плакати, а сум старих людей танув, наче сніг від сонячних променів... Усім тут хотілося співати і радіти життю.
Один лише підступний Хайдар-хан ненавидів Алі, заздрив йому. Але така була велика любов народу до садівника, що хан не наважувався його зачепити.
І Хайдар-хан вирішив позбутися Алі хитрістю. Він погукав своїх охоронців і наказав негайно привести садівника.
Охоронці прийшли до усто Алі.
- Тебе кличе наш володар, - сказали вони.
- Добре, - відповів садівник, - закінчу підрізати виноградник та прийду.
Почувши таку відповідь, Хайдар-хан позеленів від люті і погукав головного ката.
- Точи свого меча, Палван-кате, - наказав він, - та погостріше. Скоро буде страта!
Увечері прийшов до палацу садівник.
- Ти зневажаєш мене! Якийсь виноградник тобі дорожчий, ніж твій володар! - кричав Хайдар-хан.
- О шановний Хайдар-хане, це виноград сорту Тайфі, і якщо його не підрізати сьогодні, грона не дозріють і не будуть такими смачними... Але ж рожевий Тайфі завжди був прикрасою ханського столу.
- Ні! Тобі немає виправдань, Алі! Але я ціную твоє вміння і готовий пробачити твою зухвалість, якщо ти виконаєш моє доручення. Слухай і запам'ятовуй!
Ти повинен виростити таку рослину, щоб вона здивувала усіх красою квітів і плодів, щоб вона переносила жахливу спеку і не боялася морозів, щоб її плоди були легші за пух і важчі за воду, щоб рослина ця годувала і зігрівала кожну людину.
Засумував садівник, а хан задоволено потирав руки. "Виростити таку рослину неможливо, - думав він. - Восени садівника буде страчено..."
Вдома садівника зустріла стара мати.
- Синку, що з тобою?
Розповів їй Алі про примху хана.
- Не сумуй, синку. Он у кутку стоїть мішок. Візьми з нього сірі зернятка. Посади скоріше в землю, але частину насіння залиш. Ще згодяться... Посади й доглядай за ними, не шкодуючи сил. Віддай насінню усе тепло своєї душі. День і ніч будь у полі. А сад я догляну...
Посіяв Алі насіння в полі. Пам'ятаючи пораду матері, частину насіння залишив про запас.
А охоронці, яких приставив до Алі Хайдар-хан, докладали йому:
- Садівник Алі розкидає у полі камінці!
Стомився за день Алі. Тільки-но хотів задрімати, як налетіли хмари, наче чорні дракони, прогримів грім, блиснули блискавки, полив дощ.
Вода почала заливати поле, шумить, клекоче, ось-ось змиє посіви. Цілу ніч Алі викопував канави, що відвести воду.
Зійшла вода, пригріло сонечко. День і ніч працював у полі Алі, згодом з'явилися сходи.
Але знову набігли хмари, вдарив град по тоненьких стеблинах. Став Алі бігати по полю, укриваючи рослини.
На світанку роздивився Алі сходи - багато стеблин поламані. Не дарма мати казала, щоб він зберіг частину насіння. Довелося подекуди пересівати.
Одна біда пішла, друга прийшла. Напали на посіви розбійники-бур'яни. Ростуть, глушать ніжні стеблини. Став Алі полоти бур'яни.
Охоронці знову біжать до хана, регочуть:
- Дурний садівник спочатку посадив, а тепер з корінням рослини висмикує!
Літня спека була нестерпною. Алі поливав ночами кожен кущик, беріг для них кожну краплю води. Кущі росли. Скоро і перші квіти з'явилися.
- Володарю! - заблагали охоронці. - Сил більше немає день і ніч слідкувати за садівником. Накажи його стратити, та й усе!
- Почекаємо до осені. Така моя умова.
Одного разу усто Алі побачив на кущах невеличкі коричнево-зелені коробочки. Вони росли, темнішали. Деякі почали розкриватися...
Восени усе поле побіліло. Кущики хиталися від вітру, тримаючи, як у долоньках, м'які пухнасті грудочки.
Прибігли охоронці до хана.
- Поле вкрито снігом! Світить сонце, а там сніг! Алі обдурив вас, володарю!
- Приведіть садівника та погукайте ката! - наказав хан.
Алі йшов по полю, зриваючи білі, майже невагомі грудки, у яких промацувалися тверді зернятка. Він збирав урожай...
Вдома мати усміхнулася сину. Відокремила пухнасті волокна від насіння, спряла з них тонку нитку.
Потім сіла за ткацький верстат та зіткала ніжну білу тканину.
Зібрані зерна Алі розтер між жорнами і вичавив із них пахучу жовту олію.
Вночі був мороз, а вранці на кущах розкрилися нові коробочки, пухнасті, як чарівні квіти. Холод був їм не страшний.
Прийшли заспані охоронці.
- Негайно йди до палацу. Інакше ми приведемо тебе силою!
Алі зрізав кілька кущиків, узяв зіткану матір'ю тканину, глек із олією та пішов до палацу.
- Ну що? Чи виростив ти те, що я тобі наказав? - із підступною посмішкою запитав Хайдар-хан.
Садівник простягнув ханові кущ із пухнастими коробочками, розгорнув білосніжну тканину, подав глек із олією. І сказав:
- Цей кущ не боїться ані морозу, ані спеки.
Білі грудочки легші за пух, але я кину їх у воду, і вони потонуть! Тканина з них зігріє взимку, а олія нагодує кожну людину.
І довелося Хайдар-ханові відпустити Алі з миром... А усто Алі повернувся додому і роздав зібрані зернятка селянам.
Навесні люди засіяли ними свої поля. Так у тих краях з'явилася чудова рослина, якій дали ім'я - бавовна.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова