|
Жила на світі конячка. Звали її Реджі.
Вранці Реджі розвозила молоко і кожного разу зустрічала по дорозі
свою приятельку Блекі - маленьку собачку.
Правду кажучи, Реджі не так вже й подобалося розвозити молоко. Вона
завжди мріяла бути скаковою конякою і брати на скачках призи.
Блекі теж була не дуже задоволена своєю долею. Вона мріяла навчитися
бігати, як справжня гонча, хоча ноги в неї, чесно кажучи, були
короткуваті.
Якось після обіду вони сиділи у Реджі в стайні та грали в "хрестики і
нулики".
Як раптом Блекі осяяла ідея:
- Реджі, ми маємо їсти вугілля! Паровози тому так швидко бігають, що
їдять вугілля.
І, обговоривши все як слід, вони вирішили спробувати щастя.
Вони спустилися до підвалу, де зберігалося вугілля, і тільки взяли по
шматочку...
як раптом з'явилася сама хазяйка місіс Геть.
- Ах негідні! Тягати моє вугілля! Ану геть звідси!
Вона схопила шматок вугілля і запустила в них. Реджі та Блекі кинулися бігти.
В житті вони так швидко не бігали!
А як раз в цю пору мер міста визирнув у вікно. Мера звали Вільям.
- Оце швидкість! - вигукнув він. - Б'юся об заклад, цей кінь отримав
би на перегонах перший приз. А собака, собака! Несеться швидше за
гончака! Слово честі, вони заслужили на медалі.
І він нагродив Реджі та Блекі медалями.
|
