|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Г.Циферов
Велетень-малюк
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Тржемецький
Історія друга
Яку історію розповідати другою, я теж не знаю.
Найстрашнішу, найсумннішу?
Отже, най...
Ого-го-го! А ти знаєш, яким величезним був велетень-малюк? Вищим за будь-яку гору! Так, так! Але заздрити йому не треба. Адже він був маленький, а всі маленькі люблять гратися з тваринами: з телям, з кошеням, з цуценям.
Величезний малюк теж, звичайно, хотів грати. Але як? Усі телята, всі кошенята, всі цуценята здавалися йому просто мурахами. І тому він нудьгував, і нудьгував довгий-довгий час. Та раптом він зустрів слона.
— Ось, — сказав велетень-малюк, — ця тваринка мені подобається.
Тут він узяв слона на ручки і став колисати.
— Баю-бай, мій маленький, баю-бай, мій маленький.
А мудрий слон усміхнувся. Усміхнувся і сказав:
— Як же це добре — гойдатися на ручках!
Усі знають, що слони — великі й мудрі. Але ж і мудрому і великому теж треба колись відпочити на ручках. Тому і сказав слон:
— Дякую тобі, велетень-малюк. Я, нарешті, відпочив.
І з того часу всі великі й мудрі слони ходили до велетня-малюка відпочивати на його дитячих ручках.
Історія третя
Третя історія теж турбує мене. Смішна чи сумна вона — я не знаю. Мабуть, дуже проста.
Всі маленькі мріють бути кимось. Велетень-малюк теж мріяв. Спочатку він мріяв бути пожежником, гасити над морем велику вечірню зорю.
Потім він мріяв стати фокусником. Ховати у вухах будинки, палаци.
І, нарешті, він захотів стати лікарем.
Це найпростіше. Потрібен тільки білий халат і трубочка.
Тато приніс йому найбільшу трубу з оркестру. Велетень-малюк узяв її, подивився і став слухати серце.
— Ану, — сказав він першому леву, — дайте-но я вас послухаю. Прекрасно! Така чудова музика.
І так говорив кожному:
— Ах, музика вашого серця!
А звірам це дуже подобалося. Їх серця так хвалять! І тому всі вони йшли до лікаря велетня-малюка та просили:
— Скажи що-небудь про наше серце, добрий лікарю.
І лікар слухав і говорив, говорив. Але одного разу він приклав трубку до грудей і сказав тигрові:
— А ви знаєте, ваше серце мовчить. Мабуть, воно померло.
— Сам ти помер! — заволав тигр. — Я живий. Бігаю, стрибаю, рикаю.
Тигр розсердився та пішов, і більше ніхто, ніхто вже не ходив до велетня-малюка. І сьогодні, напевно, було б те ж саме, але прийшов мудрий слон. Слон прийшов до велетня-малюка і сказав:
— Померло не серце. Померла твоя труба, вона втомилася і нічого вже не чує.
— Померла, — сказав велетень-малюк.
— Так, — кивнув слон.
І вони підняли трубу. Накрили і понесли. І більше не грала музика. І було чути, як у небі пливли хмари.
Історія четверта
Ну, звичайно, після такої казки я знаю, що розповісти, — щось веселе.
Ха-ха! Хо-хо! Хі-хі! Хе-хе!
Так-так. Про те саме, про те, як велетень-малюк сміявся.
Ха-ха! Хо-хо! Хі-хі!! Хе-хе!
Ох і гучний же був той сміх! Від нього шпилі злітали з веж. Димарі падали на землю, і дахи будинків стрибали, наче їх без кінця щипали.
Ха-ха! Хо-хо! Хі-хі! Хе-хе!
Звичайно, все це могло б скінчитися зем-ле-тру-сом, але тут тато велетня-малюка замислився.
Не можна малюкові заборонити сміятися. Не можна. Заплаче.
Але що ж тоді робити?
Поміркував ще тато і прикотив величезну діжку. Тепер, якщо малюк хотів сміятися, він ліз туди. Качався по землі і реготав, хихотів, скільки хотів. Та велетенська діжка й досі жива, в іграшковому місті тепер з неї п'ють квас.
І це найвеселіший квас у світі. Варто тільки дорослому випити його, як він починає сміятися. А люди кажуть: дивіться, як людина радісно регоче. Ну точно дурний велетень-малюк.
Історія п'ята
А тепер що розповісти? От навіть і не знаю. Хіба що посміятися ще?
Ну, що ж, ха-ха, хо-хо, хі-хі, хе-хе! Отже, слухай.
Якось у велетня-малюка заболіли зуби. Лікував він їх, лікував — нічого не допомагає. Ні грілка, ні зубні краплі, ні сіль, ні гірчиця.
І хоча дуже не хотів цього велетень-малюк, але довелося йому все ж таки йти до лікаря.
— А-а, — сказав лікар, — розкрийте рот. Так, у вас у зубі дірочка.
— Дірочка — здивувався велетень-малюк. — Ну і чому ж вона болить? Адже у вашій печі теж є дірочка. Але вона ніколи не скаржиться.
— А-а, — сказав лікар, — але у вашій дірочці щось є.
І лікар-велетень взяв щипці. І витягнув, так, витягнув звідти... бегемота!
— Ох! — зітхнув велетень-малюк. — Як же ти сюди потрапив?
— Ох! — зітхнув бегемот. — Вибачте, ненавмисно. Вночі я заблукав, бачу — печера. І ось...
Велетень-малюк розреготався.
— Значить, я просто спав з відкритим ротом.
— Так, так, — кивнув бегемот, — ви ж маленький.
І тоді, щоб такого більше не було, велетень-малюк відважився. Він висмикнув зуб і подарував його бегемотові.
— Ось тобі хатка, — сказав він.
Ну, а з відкритим ротом вчинили так. Кожну ніч батьки вішали на нього оголошення «Сюди вхід суворо заборонений».
І всі звірі були вже обережні.
— Це не печера, — говорили вони. — Тут спить маленький дурненький велетень-малюк.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова