|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Г.Циферов
Велетень-малюк
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Тржемецький
Історія шоста
Ну, а тепер що розповісти? Чи знову посміятися?
Пам'ятаєш казку про те, як один горщик варив кашу? Каша заповнила будинок і виповзла на дорогу. Такі чарівні горщики були в старовину насправді.
Навіщо? Для чого?...
Наприклад, одного разу мій велетень-малюк воював з іншим велетнем-малюком і довго не міг взяти його місто.
Ось тоді він і покликав чарівника.
— Ми, велетеньска-величність, — сказав він, — сьогодні не можемо взяти місто. Зроби негайно чарівний горщик.
Чарівник вклонився і одразу ж виліпив чарівний посуд.
А на ранок у вороже місто вирушили посли — тато з мамою.
— Наш син дарує вам свою кашу.
Звичайно, це викликало велику радість у другого велетня-малюка, і другий велетень-малюк надів слинявчика і сів за стіл.
І, звичайно, каша з горщика скоро виповзла назовні і заповнила весь стіл, весь палац і все місто. Вона навіть залізла на найвищу вежу.
І тоді над містом замайорів жаданий прапор.
— Ура, ура! — закричав велетень-малюк. — Перемога! Хай живе горщик з манною кашею!
І тут чарівний горщик припиняв варити. А велетні-малюки сідали обідати.
Ось які важкі війни були колись.
Щоб стати справжнім воїном, треба було з'їсти ціле місто манної каші.
Історія сьома
Яка вона? Знову не знаю.
Трах-тарарах! Чуєте? Який грім, вірно? А це і не грім — просто велетень-малюк грає зі своїм брязкальцем.
Трах-тарарах! Все своє маленьке дитинство він грав із ним. А потім, коли став більшим, вирішив забути дитинство і закинув те брязкальце кудись на Місяць.
Тепер велетенське брязкальце мовчить, але іноді згадує про велетня-малюка, і тоді «Трах-тарарах!» Страшний грім стрясає небо.
Ти боїшся його? Не бійся. Не треба. Грім - не страшна, а просто сумна річ. Адже це сумує чиєсь велике брязкальце. А взяти його нема кому. Всі велетні виросли, а нам його не дістати.
Історія передостання
Історія про кораблі.
Велетень-малюк робив паперові кораблі: білі шхуни, чорні фрегати, блакитні бригантини.
Щоранку він обережно опускав їх на море і, дмухаючи у вітрила, махав рукою. І паперові кораблики пливли. Пливли через море, через океан.
І десь у морі їх, зазвичай, зустрічали люди, які потерпіли корабельну аварію.
— О, — говорили вони, — дивіться! Здається, це корабель, і зовсім порожній.
І тут люди сідали на паперовий кораблик і поверталися додому.
Ну, а вдома вони все життя потім тільки й розповідали про це диво.
І справді, для моряків і досі немає більшого дива, ніж переплисти океан у великому паперовому кораблику.
Але з того часу, як велетень-малюк став великим, це вже нікому не вдавалося.
Історія остання
Багато я розповідаю про велетня-малюка. І ти, напевно, втомився. Адже ти маленький. А я кажу тобі про такі великі речі. Ну що ж, я закінчую. Закінчую тим, з чого почав. Іграшковим містом.
А ти знаєш, що ще є в нашому місті, окрім гарних будинків і будівель? Ні? Тоді слухай.
Колись велетень-малюк дуже любив робити вітрячки. Ці вітрячки стояли на кожному пагорбі. А потім, коли на пагорби прийшли люди, вони сказали:
— Та це ж чудові речі — вітряки. Вони молотимуть нам зерно, качатимуть воду.
І довгі роки вітрячки велетня-малюка мололи зерно, качали воду. А потім люди зробили інші млини: парові, електричні.
Вітряні млини хотіли вже прибрати. Але найрозумніші подумали і залишили.
Звичайно, тепер це вже не млин, а знову просто іграшки. Вітрячки.
І досі вітрячки велетня вертяться у нашому місті.
А коли діти питають у дорослих: "Навіщо вони, що роблять?", дорослі, посміхаючись, кажуть:
— Відганяють погані сни від міста.
Малюк, якщо ти хочеш добре виспатися, приходь у місто велетня-малюка!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова