|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Любов Воронкова
Онук Ванько
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв
Зміст
|
Радощі |
Живий ліхтарик |
Півняче слово
Стадо відпочивало біля самої річки, під вербами. Корови стояли в холодочку, дрімали.
Але згодом прийшли доярки, розбудили корів. Доярки побачили Ванька і почали питати в бабусі:
— Це що ж, Захарівно, новий дояр у нас?
— Або в пастухи прийшов найматися?
— Що ви, що ви, — відповідала бабуся, — це ж мій онук Ванько.
Доярки жартували, сміялися, ніби й не знали, що Ванько бабусин онук.
Потім бабуся сказала:
— Я доїти почну. А ти, Ваню, йди до річки, скупайся. Та зірви лопушок на голову, а то сонечко напече.
Ванько спустився до річки. Скупався. Погрався з рибками. На мілині, де сонце до дна прогріває воду, завжди товчуться маленькі рибки. Злякаєш їх — вони одразу розсиплються, розлетяться, як срібні стрілки. А стоїш тихо у воді — знову зберуться коло ніг. Граються.
У річці Ванько нарвав зеленої осоки. Знайшов у кущах лопушок, поклав собі на голову замість капелюха. І всівся під вербами. Сидить і плете з осоки батіг.
А пастух дядько Андрій тут же в холодку лежить, накрив обличчя кепкою і спить.
Раптом щось сталося. Гримнула дійниця, закричала доярка Мотря, почала сваритися:
— Ах, ти, гидка! Ах стара, щоб тебе вовки з'їли!
І вдарила свою корову. Корова побігла від неї. Біжить, фуркає, хвіст трубою...
Бабуся якраз закінчила доїти Ягідку.
— Мотрю, хіба можна корову бити?
— А як же її не бити? — з прикрістю відповіла Мотря. — Ногою по відру вдарила, молоко пролила! А тепер он бігає — злови її! Не впіймаєш. І молока не дасть, ні за що не дасть. Така вередлива!
— Негарно так, ой негарно, — сказала бабуся, — тут треба розібратися! Її ґедзь вкусив, хотіла ґедзя зігнати та ненавмисно по відру вдарила. За що ж її лаяти? Не навмисне. Зрозуміти треба.
Мотря хотіла підійти до сердитої корови.
— Стій, Пеструхо, стій!
Але Пеструха зиркнула на неї, засопіла і знову втекла.
— Не вірить вона тобі, — сказала бабуся, — один раз вдарила, можеш і в другий раз вдарити. Дай-но я з нею поговорю.
Бабуся підійшла до Пеструхи, приголубила її, почухала за рогами — це корови дуже люблять. Потім дістала з кишені чисту ганчірочку і витерла їй сльози на очах, тому що Пеструха плакала від образи.
— Ну, от і все, корівонько моя, от і край розбрату. Не сердься, не ображайся. Доїтися треба. Нумо йди, Мотрю. Пеструха на тебе більше не сердиться. І ти з нею будь добрішою.
Мотря підійшла, погладила Пеструху і сіла доїти. Доярки оточили бабусю.
— Захарівно, скажи нам, чому це тебе корови слухаються?
Тут пастух дядько Андрій зняв кепку з обличчя і сказав сонним голосом:
— Вона півняче слово знає.
— Ох, Захарівно! — закричали доярки. — Скажи нам це слово. Чарівне воно, чи що?
— А слово це дуже просте, — відповіла їм бабуся. — Корів треба розуміти, поважати їх треба. А головне, треба їх любити. От і все моє чаклунство.
Зміст
|
Радощі |
Живий ліхтарик |
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова