Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Золоті боби

Корейська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Сичов

В одній провінції, там, де простяглася гірська долина, жила у стародавні часи одна вдова. У неї був дванадцятирічний син на ім'я Мун Сик.

Важко жилося вдові. З ранку до вечора працювала вона на полі багатого сусіда.

Сусід був скупий і так мало платив вдові за її працю, що нещасна жінка завжди була голодною.

Мун Сик бачив, як важко живеться його матері, але не знав, чим їй допомогти. А вдова з кожним днем марніла, слабіла, і Мун Сик зрозумів, що скоро його мати захворіє.

І тоді Мун Сик сказав собі: "Якби ж матері не треба було мене годувати, вона б так не голодувала". І він вирішив піти до міста й продати себе в рабство.

Він ішов великим густим лісом. Довго йшов він лісовими стежками, продираючись крізь непролазні хащі.

Він обходив болота і шукав броду, щоб не загинути у бурхливих річках.

Раптом Мун Сик вийшов на галявину і побачив молодого гарного оленя. Олень не кинувся від хлопчика у лісову хащу, а стояв нерухомо і дивився на нього.

Коли хлопчик підійшов до оленя, той підняв передню ногу, ніби йому було боляче на ній стояти.

Мун Сик подивився і одразу зрозумів, про що просив його олень. Велика скабка глибоко увійшла в ногу тварини і завдавала їй великого болю.

Мун Сик став навколішки і обережно витягнув скабку з ноги оленя.

Олень радісно задер голову, струснув величезними рогами і пішов до лісу.

Він ішов, не поспішаючи, часто обертаючись, ніби хотів переконатися, що хлопчик не відстає від нього. А Мун Сик, сам не знаючи чому, весь час ішов за оленем.

Вже настав вечір, у небі світив великий жовтий місяць, а олень усе йшов та йшов. Раптом він зробив величезний стрибок і зник.

Мун Сик дуже злякався. Він зовсім збився з дороги і не знав, у який бік йти, щоб потрапити до міста.

Він підійшов до кущів, де сховався олень, і раптом побачив сяючу квітку. Це був жень-шень, дорогоцінний жень-шень, коріння якого зцілює хворих і навіть старих робить молодими.

Не гаючи часу, Мун Сик почав викопувати свою чудову знахідку.

Викопавши коріння, хлопчик поспішив до свого села. Він був щасливий. Тепер не треба продавати себе в рабство. Кілька ковтків настоянки жень-шеня зроблять його мати здоровою та сильною.

Вдова була вдома. Вона лежала на старій циновці і тихо стогнала. Здавалося життя ось-ось покине її.

Але, коли вона випила чашку цілющої настоянки, на щоках її заграли барви, хода стала легкою, а руки в роботі - швидкі й сильні.

Одного разу на світанку, коли все село спало, Мун Сик почув тихий стукіт у двері. Він прочинив двері і побачив перед собою молодого гарного оленя.

- Це він! - закричав Мун Сик і кинувся цілувати оленя. Мати Мун Сика теж підбігла до оленя. Вона не знала, як їй віддячити йому за все, що він зробив для неї і для її сина.

Коли з-за гори пробився перший промінь сонця, олень підвів високо голову, повернувся і, зробивши кілька стрибків, зник.

Мун Сик та його мати хотіли вже йти до хати, як побачили на ґанку п'ять великих бобів.

Тільки-но Мун Сик торкнувся їх, - як боби стали золотими.

Відтоді Мун Сик та його мати почали жити дуже добре.

Олень приходив до них кожного року. І завжди після того вони знаходили на ґанку боби. Багатий сусід помітив, що вдова більше не голодує, живе безбідно та ще й іншим допомагає.

Став багатій слідкувати за своїми сусідами і одного разу побачив все: як прийшов до їхньої хати олень, як на ґанку з'явилися боби і як вони перетворилися на золоті.

Втратив багатій спокій. Вирішив він вкрасти ці боби. Дочекався, коли вдова і її син пішли на своє поле, і забрався до сусідської хати.

Довго йому не довелося шукати. П'ять золотих бобів, накритих шовковою хусткою, лежали на низенькому столику.

Багатій схопив боби, сунув їх за пазуху і кинувся бігти.

Вдома він витягнув золоті боби. Але, диво, - на його долоні лежали звичайнісінькі боби, яких у кожного на городі було безліч.

Розлютившись, крадій пожбурив боби на підлогу і заволав:

- Чому у Мун Сика прості боби стають золотими, а у мене золоті - простими?

Як раптом розсунулися двері - і багатій побачив оленя. Олень промовив:

- Тому що від дотику рук, що вміють працювати, прості речі стають золотими. А руки, що не знають праці, обертають золото на попіл.

І, сказавши так, олень неквапно пішов до лісу. Багатій схопив лук, стріли і побіг за ним. Він вирішив дізнатися, де олень дістає чарівні боби.

Олень увійшов до лісу, озирнувся і побачив багатія. Злодій натягнув лук, поціляючи у серце оленя.

- Кажи, де зберігаються чарівні боби! - закричав багатій.

Що відповів йому олень, - багатій не почув. Страшенний грім пролунав по лісі, блискавка вибила з рук багатія лук і повалила злодія на землю.

Коли багатій отямився, - оленя ніде не було. З гори спускався туман. Туман насувався на багатія і ставав усе густішим.

Дарма намагався багатій знайти у цьому тумані шлях до свого села. Він ішов, сам не знаючи куди, поки не почув поряд із собою страшенний рик ригра.

Про подальшу долю багатія ми не знаємо, тому що ніхто його з того часу не бачив. Можливо, його з'їв тигр.

Автор: Корейська народна казка; ілюстратор: Сичов Л.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова