Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ворона у космічному місті

Анфіса Воробйова (10 років)
під редакцією В.Воробйової

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Анфіса Воробйова

Жила собі ворона, у неї була гарна червона сукня і жовті черевички. І було їй дуже нудно. Нічого гарного в її житті не відбувалося, і нічого її не тішило. Їй здавалось, що життя жахливе, що в ньому немає ніякого сенсу.

Ворона сиділа біля чужого будинку і сумувала, а потім вона лягла спати просто на траві біля будинку.

І коли ворона заснула, то прийшов до неї космонавт.

Космонавт умів робити всілякі дивні штуки. Він забрав ворону з собою і зробив їй залізні крила, щоб могла ворона літати куди захоче, навіть у космос.

Прокинулась ворона і відчула, які у неї міцні крила. Вона одночасно і зраділа, і здивувалася, і злякалася. Змахнула вона крилами раз – і полетіла над будинком, змахнула другий – і злетіла над землею, третій раз змахнула – і вилетіла у відкритий космос.

Дуже красиво було у космосі – на чорному-чорному небі сяяли безліч зірок.

Ворона летіла в космосі і побачила перед собою космічне місто. Воно було цілком із заліза.

«Може, там знайдеться трохи залізної їжі для мене, адже я тепер залізна?» – подумала ворона і полетіла вниз.
Вона опустилася на залізну вулицю, де стояли залізні будинки.

Ворона зайшла в один з будинків. На її подив, не все в цьому будинку було із заліза. Всередині був гарний блакитний килим, фіранки на вікнах та навіть телевізор з комп’ютером.

– Кар-кар, як тут гарно! – сказала ворона, сіла на диван і увімкнула телевізор.

По телевізору йшов фільм, в якому якась інша ворона їла сир. І нашій вороні теж захотілося сиру. Вона пішла на кухню та відкрила холодильник. У холодильнику було багато чого: і масло, і банани, і мандарини, і йогурт, але сиру не було.

«Треба шукати магазин», – вирішила ворона. Вона вдягнула гарне синє пальто, яке висіло у холі, і полетіла.

У магазині ворона замислилася, якого ж сиру їй купити: залізного, чи звичайного, адже вона ніяк не могла вирішити, чи подобається їй бути залізною вороною, чи краще бути звичайною. Але вирішувати їй не довелося, тому що залізного сиру там не було, скільки б вона не шукала, знайти їй його не вдалося.

І ворона купила звичайного сиру.

Вдома ворона зварила кашу і приготувала собі розкішну вечерю.

Вона їла кашу, пила какао, а на десерт у неї був торт із кремом.

Вона трохи поблукала по дому і знайшла чимало розваг для себе: розмальовки...

і комп’ютерну гру.

Вона вийшла на балкон і послухала музику в навушниках.

У невеличкому дворі був навіть справжній квітник: за залізним парканом росли зовсім не залізні, а найсправжнісінькі квіти.

Крім квітника у дворі був невеличкий город. Він був досить незвичайний – залізні грядки, наповнені землею. Біля кожної грядки висіла табличка, на якій було написано, що на цій грядці посаджено.

Поки ворона гуляла у дворі, пішов дощ, тож їй довелося розкрити парасольку.

Від великої кількості вражень ворона захворіла. Вона пішла в дім, заварила собі чаю та лягла в ліжко.

«Я захворіла, тому що тут, у залізному місті, зовсім немає сонця. Що ж мені робити? Я ж так і померти можу». Потім ворона лягла у ліжко і пила зелений чай.

Раптом з’явилася лікарка. Вона оглянула ворону, і сказала, що їй треба дивитися на сонце.

Ворона записала це на комп'ютері, а потім, коли лікарка пішла, зліпила з пластиліну сонце, бо де ж їй знайти сонце, якщо його на вулиці немає? Ворона наклеїла пластилінове сонце на вікно і стала чекати, коли вона одужає.

Нічого не дочекавшись, ворона почистила зуби та лягла спати.

Вранці ворона прокинулась і помітила на небі хмари, які були дуже низько, так низько, що ворона могла на них заскочити з вікна. Так вона і зробила.

І тут ворона помітила, що вона більше не залізна, а біла ворона. І сукня на ній тепер не червона, а рожева. З хмарки спускалася веселка. Ворона сіла на веселку і поїхала донизу, як з гірки.

Ворона їхала і їхала, їй здавалось що вона їде у безкінечність. Як раптом ворона опинилась у космічній ракеті. Ця ракета привезла її додому, на Землю.

Ворона зраділа і зрозуміла, що життя не таке вже й погане.

Автор: Воробйова А.; ілюстратор: Воробйова А.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова