Весела математика

У кімнаті чотири кути,
По кутах повсідались коти.

Проти кожного з них по три котики
Постуляли задумливо ротики.

– Скільки ж нас тут зібралось? – пита
Сірий кіт у рудого кота.

– Полічить таку кількість?! Та де-таки?!
Я ж іще не вивчав арифметики!..

Може б, хто із дітей захотів.
Полічити в кімнаті котів?

Дорогою широкою, як в казці,
Минаючи переліски й поля,
Гнідий і Вороний в одній запряжці
Галопом бігли, аж гула земля.

Спинилися вони на перегоні,
Відсапують... От-от впадуть із ніг...
П'ять кілометрів вдвох пробігли коні,
А скільки, діти, кожен з них пробіг?

Через гай летіли круки
І усілися на буки.

Як на бук сів крук та крук,
То лишився вільний бук.

Як по однім сіли круки –
Одному не стало бука.

Скільки було круків,
Скільки було буків?

Як сонечко світило
У димчастій імлі,
Із вирію летіли
Додому журавлі.

Неначе на параді:
Один перед трима,
Один летить позаду,
Один поміж двома.

Весну веселу кличуть,
В їх леті повний лад;
Летять вони, курличуть,
До того ж троє вряд.

Зробіте ж добре діло:
Скажіть без зайвих слів,
Тож скільки там летіло
Весінніх журавлів?..

Гуси з вирію летіли
І в зеленім лузі сіли,
Їх побачив Єлисей:
– Добрий день вам, сто гусей!

– Нас не сто, – сказав вожак,
Найповажніший гусак.
– Скільки ж вас? – хлопчак питає.
– Хто кмітливий – відгадає...

Якщо нас порахувати
Й скільки є ще раз додати,
А до того половину,
Ну, а потім четвертину,

Та пристав би ти до нас,
То було б вже сто якраз!..
Ой, скажіте, любі друзі,
Скільки ж їх було у лузі?

– Ти, Вітю, – каже Леся, –
Досвідчений юннат.
Не міг би ти штук десять
Метеликів спіймать?..

Узяв сачок на плечі
Й пішов юннат у ліс.
Прийшов він аж надвечір...
– То скільки ж ти приніс? –

Питають у юнната.
А Вітя каже: – Ох!
Лишиться сім спіймати,
Якщо спіймаю трьох...

То, може з вас хто, діти,
Уже порахував,
Скількох у лісі Вітя
Метеликів спіймав?

Петько побачив шість комах,
Руками сплеснув, скрикнув: «Ах!
Які гарнесенькі жучки!
Які цікаві павучки!
Одна, дві, три, чотири, п'ять...» –
Почав він ніжки рахувать.
Петро нарахувати зміг
У тих комах аж сорок ніг.
То скільки ж там жучків,
А скільки павучків?

Йшов Петько через ліс,
На плечі сім буків ніс.
А на кожному з бучків
Та було по сім сучків,
А на кожному з сучків
Та висіло сім сачків,
А у кожному з сачків
Та було по сім жучків...
Не кажіть на це «Ого!»,
Скільки їх, скажіть, всього.

На пеньку п'ять мух сиділи,
Вигрівалися, гуділи,
Та підкравсь Петько до мух
І по них портфелем – бух!
Замахнувся він недаром –
Двох убив одним ударом.
Скільки ж мух, скажіть Петьку,
Залишилось на пеньку?

Сім братів в селі жило:
Борислав, Грицько, Павло,
І Данило, і Петро,
Северин та ще й Дмитро.

У Петра
Була сестра.
Була й у Гриця
Одна сестриця.
В Северина –
Також одна.
 І у Данила –
Сестричка мила.
І Борислав
Сестричку мав.
І у Дмитруні
Одна сеструня.
І у Павла
Одна була.

Ну то ж скажіть мені тепер,
Скільки в братів було сестер?

Бабуся внуків в гості ждала
І пирогів наготувала.

У пирогах і сир, і мак,
Вона ж міркує вголос так:

– Як по чотири дам онукам,
Лишаться зайвими три штуки.

Якщо ж дам кожному по п'ять, –
То трьох не буде вистачать...

Скільки ж онуків баба мала
І пирогів приготувала?

Коли погасло світло в нашім домі,
Не розгубився, не злякався Рома.

До ґнотиків підніс він сірничок,
І в хаті запалало п'ять свічок.

Та зашуміли за вікном смерічки,
Війнув вітрець і погасив дві свічки.

То, може, скаже хтось із діточок,
Скільки отам залишилось свічок?

Запитав Петро: – Дідусю,
Скільки це вже років вам?
– Та чималенько, Петрусю,
Полічи їх краще сам!

Внука дід поближче кличе
І говорить так йому:
– Був я старшим тата втричі
Вісімнадцять літ тому.

Відгадай же, років скільки
За плечима в дідуся,
Бо тепер удвічі тільки
Старший я від татуся.

Підійшла Лідуся
І пита в бабусі:

– Бабо, як узнати,
Скільки в нас курчаток,
Скільки гусеняток,
Скільки каченяток?

Баба каже: – Просто!
Всіх їх дев'яносто.

І на п'ять гусяток
 Більше, ніж курчаток,
А на п'ять курчаток
Більше, ніж качаток.

Дівчинка лічила,
Потім тільки сіла
Й гірко-гірко плаче –
Не рішить задачі!..

Поможіте, діти,
Птаство полічити.

– Добрий день вам, тітко Насте!
Можна нам телят попасти?

Тітка каже: – Та беріть,
Як охота, попасіть.

І погнали... А у лузі
Завелися раптом друзі.

Мовив меншенький Ілля:
– Дай мені одне теля!

Буде порівну, Семене,
І у тебе, і у мене.

А Семен сказав: – Е, ні,
Дай телятко ти мені.

І тоді, як ми полічим,
В мене буде більше вдвічі.

Скільки ж гнав тоді телят
З ферми кожен із хлоп'ят?

Якось раз Петро й Степан
Узялись зробить паркан.

– Я іду стругати планки, –
Петрусю сказав Степанко, –
Ну, а ти візьми оці,
Закопай в ямки стовпці.

Через кожнії два метри
Мусить бути стовпчик, Петре!..
І отак підряд жени
Двадцять метрів довжини.

Скільки ж слід, скажіть, бідові,
Закопать стовпців Петрові?