|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Усе в лісі добре, тільки кравці погані
Октав Панку-Яш
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Рачов
Кожне літо я проводжу в лісі, де вільно, сонячно і весело. Здавалося б, усе добре. Але зауважу по секрету – кравці в лісі погані. Дуже погані! Абсолютно негодящі!
Ви до них, хлопці, не звертайтеся. Не раджу.
Слухайте, що в мене трапилося з цими лісовими майстрами крою та шиття.
Наближався день народження мого сина Олександра, якому було п'ять років. А ще навесні я пообіцяв Олександру новий піджак. Мою обіцянку він добре запам'ятав і все зробив для того, щоб я про неї також не забув.
І от я вирушив до лісової майстерні, в якій працювало п'ятеро кравців, відомих на всю околицю.
Я відчинив двері майстерні і привітався.
– Вітаю! – відповів мені майстер Їжак.
– Вітаю! – підвівся з лави майстер Вовк.
– Ласкаво просимо! – вклонився майстер Ведмідь.
– Будь ласка, заходьте! – запросив майстер Заєць.
– Сідайте! – показав на стілець майстер Борсук.
А потім усі майстри в один голос запитали:
– Чим можемо служити?
Я сів на стілець і запитав:
– Чи вмієте ви шити піджаки?
П'ятеро майстрів відповіли: – Вміємо!
Їжак сказав: – Найгарніші піджаки!
Вовк додав: – І найміцніші!
Ведмідь зауважив: – І без примірок!
Заєць вигукнув: – І без жодних недоліків!
Борсук уточнив: – І дуже дешево!
– Чудово! – сказав я. – Тоді прошу вас пошити піджак для мого сина Олександра.
Тут кравці запитують в один голос:
– Яким він має бути, цей піджак?
– Ну таким, як ви сказали: гарним, міцним, дешевим. І щоб усе було на місці: і комір, і рукави, і кишені.
– Я найкращий майстер шити коміри! – вигукнув Їжак.
– Я найкращий майстер шити кишені! – кивнув Вовк.
– Я найкращий фахівець із рукавів! – крекнув Ведмідь.
– Я найкращий майстер-ґудзичник! – підстрибнув Заєць.
– А я найкращий майстер-підкладочник! – підвівся Борсук.
Потім усі п'ятеро сказали:
– Ми найкращі майстри-кравці!
Я вибрав тканину, віддав мірку Олександра, і ми умовилися щодо ціні.
– Завтра візьмемося до роботи, – пообіцяли майстри-кравці.
І я пішов.
Коли я прийшов додому, вже вечоріло.
Ліс готувався до сну: затихли дерева та кущі, принишкли звірі та птахи. Я з'їв пиріг із грибами, випив чорничного чаю та ліг на м'яку постіль із моху.
Але заснути не міг: усе думав про піджак для Олександра. Аж раптом згадав, що забув сказати майстрам-кравцям, який саме піджак подобається Олександру!
Я піднявся і знову вирушив до майстерні. Але там уже нікого не було: ані Їжака – майстра шити коміри, ані Вовка – майстра шити кишені, ані Ведмедя – фахівця з рукавів, ані Зайця-ґудзичника, ані Борсука-підкладочника. Усі розійшлися по домівках.
Вовк жив на сході.
Їжак – на заході.
Ведмідь – на півночі.
Заєць – на півдні.
А Борсук – у центрі лісу.
Я пішов на захід.
– Чи правда, що ти вмієш шити коміри? – запитав я Їжака.
– Звичайно. Найгарніші коміри.
– А такі, які Олександру подобаються?
– А які йому подобаються?
– Комір як комір, але щоб його ще можна було б складати гармошкою.
Їжак подумав і відповів:
– Ні. Таких я не шию.
Пішов я на схід.
– Чи правда, що ти вмієш шити кишені? – запитав я Вовка.
– Звичайно. Найміцніші кишені.
– А такі, які Олександру подобаються?
– А які йому подобаються?
– Кишені як кишені, але щоб у них могли вміститися:
корок і тополева гілка,
кулька замазки та ланцюжок від ножика,
каштан і ручка від чашки,
точило і свічковий огарок,
бульбашка і кришка від коробки,
перо та зламана ложка,
шматок заліза та горошина,
потім ще ...
– Досить! Досить! – закричав Вовк. – Таких кишень я не вмію шити. – І вказав мені на двері.
Я побіг на північ, де мешкав Ведмідь.
– Чи правда, що ти вмієш шити рукави? – запитав я Ведмедя.
– Звичайно. Найрізноманітніші.
– А такі, які Олександру подобаються?
– А які йому подобаються?
– Рукави як рукави, але щоб можна було занурювати їх у тарілку із супом, коли сидиш за обідом.
Ведмідь пробурчав:
– Таких рукавів я не вмію шити!
І попросив дати йому спокій.
Я кинувся на південь, де мешкав Заєць.
– Чи вмієш ти пришивати ґудзики? – запитав я.
– Не турбуйтеся – пришию на сто років!
– А такі, щоб сподобалися Олександру?
– А які йому подобаються?
– Ну, як у всіх, але щоб можна було відривати, губити або гратися ними.
– Таких я не пришиваю.
І Заєць зиркнув на мене так сердито, що я поспішив піти геть.
Тоді я прийшов у глиб лісу, до Борсука.
– Чи вмієш ти пришивати підкладку? – запитав я.
– Ще б пак!
– А таку, яка подобається Олександру?
– Яка йому подобається?
– Підкладка як підкладка, але щоб об неї завжди можна було витирати руки, забруднені варенням, чорнилом чи піском.
Борсук, не роздумуючи, відповів:
– Такої я не пришиваю! – і зачинив двері перед моїм носом.
Ось яка сталася історія, діти. Ось чому мій Олександр залишився без піджака.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова