Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Пан Ниточка

Корнель Макушинський

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Степанцев

У маленькому містечку Тайдарайда жив один кравець, дуже весела людина з козлячою борідкою. Звали його Юзеф Ниточка. Він був такий тоненький, що міг пролізти у вушко голки. Він не їв нічого, окрім макаронів. Лише макарони пролізали у його вузеньке горло.

Свою борідку зі ста тридцяти волосинок він заплітав на свята у косицю, щоб мати ошатний вигляд й веселитися досхочу.

Так би й жив він, не знаючи клопоту, якби не циганка. Якось вона погадала йому на руці й сказала:

- Якщо ти вийдеш за місто й завжди йтимеш на захід, ти станеш королем.

Кравець поклав у вузлик сто голок і тисячу кілометрів ниток, наперсток та праску, великі й маленькі ножиці - і вирушив у дорогу.

Ніхто у місті Тайдарайда не мав поняття, де цей захід. Проте все ж таки знайшовся один старий, якому було сто років, він подумав і сказав:

- Здається, захід знаходиться на заході.

Мудрість старого була очевидною, і пан Ниточка вирушив на захід. Не встиг він вийти за місто, як здійнявся вітер.

Власно кажучи, не вітер, а слабкий вітерець, але наш герой був такий легенький, що вітерець його підхопив і поніс. Кравець летів і реготав на все горло. Вперше в житті йому довелося літати і він дуже тішився.

Згодом вітер стомився й відпустив кравця. Спочатку пан Ниточка нічого не зрозумів, тому що він перевертався у повітрі, потім щось збагнув, але було пізно... Він впав на плечі городнього опудала, що стерегло від горобців пшеничне поле.

- Це що за фокуси? - обурилося Опудало. - Я граф Опудало й не люблю, коли на мені їздять верхи!

Пан Ниточка зняв капелюх і тричі високо підстрибнув, йому здавалося, що саме так вклоняються шляхетні пани.

- Пробачте, якщо я вас зачепив, це ненавмисне. Я кравець пан Ниточка.

- Пусте, я вже забув, забудьте й ви, - чемно відповів граф. - А куди ви прямуєте?

- Я йду туди, де стану королем! Чи не хочете ви, графе, скласти мені компанію?

- Із задоволенням!

І вони пішли вдвох. Дорогою вони багато розмовляли і згодом стали приятелями. Увесь час вони рухалися на захід.

Спали вони зазвичай у хлібі, і пан Ниточка, щоб його знову не здуло вітром, прив'язував себе ниткою до Опудала.

Якось увечері на них напали дворові собаки. Опудало спокійнісінько висмикнуло свою ногу й пожбурило нею у собак - адже нога в нього була дерев'яною.

Собаки кинулися тікати, і Опудало почепило ногу на місце.

Якось вони йшли ввечері. Удалині показався вогник.

- Підемо туди, попросимося переночувати, - запропонував пан Ниточка.

- Підемо, - погодився граф.

Вони підійшли. Бачать, хатинка якась дивна. На чотирьох волохатих лапах стоїть та й пританцьовує.

- Напевно, господар цієї хати - весела людина, якщо його дім танцює, - зауважив кравець.

Зайшли до хати. Бачать, господар сидить у печі, гріється, а було літо.

- Ах, пане Ниточко! Ах, графе Опудало! - вигукнув господар. - Заходьте, заходьте, зараз я всіх родичів покличу!

Дуже здивувалися гості, що він їх знає.

Господар плеснув у долоні, і де не взялася, набігла рідня. Дочка господаря виявилася гарненькою, тільки коли сміялася, іржала, як коняка на пасовищі.

Сіли вечеряти. Гостей на лавки посадовили, а господар і рідня сіли на горщики з палаючим вугіллям.

Тільки-но зачерпнув пан Ниточка ложку супу, як Опудало його за рукав смикає:

- Не їж, пане Ниточко, це кипляча смола.

Стали гості усю їжу потайки під стіл викидати. А господар не помічає.

- У місті Ледведотопалі помер король, - каже господар. - І знаєте, хто там буде королем? Той, хто одружиться із моєю дочкою!

Дочка від радості заіржала як кінь і повисла на шиї у пана Ниточки.

- Тікаймо! - шепнув граф кравцю.

- Пізно! - відповів пан Ниточка.

Уся рідня розвеселилася, а господар пропонує:

- Треба влаштувати на честь молодих бал. Пан Ниточко, може, ви нам заспіваєте?

- Що ж, можна! - погодився пан Ниточка, а сам підморгнув Опудалу і затягнув тоненьким голоском:

Не боюсь я вас, чортів, Я кравець сміливий! Є підтяжки на мені, Підставляйте спини!

І тут сталося щось страшне. Усі схопилися з місць, здійнялася метушня, почувся писк, вереск, прокляття, стогін. Усе закрутилося. Чорти розбіглися.

Раптом усе зникло. Хата розсипалася на порох. Озирнулися подорожні - стоять вони посеред квітучої луки. Полегшено зітхнули. Пан Ниточка каже:

- Добряче ми чортів провчили!

- Це вони мене злякалися! - хвалиться Опудало.

Пішли вони далі.

На сьомий день підійшли вони до міста і від подиву роззявили роти. Ще б пак. Скрізь сонце світить, а у Ледведотопалі - злива. Наче з відра.

- Я туди не піду, - каже граф, - бо циліндр намокне.

- А я навіть королем не згоден бути у такому болоті, - додав кравець.

Хотіли повернути назад, але було пізно. З міста їх помітили. Побігли назустріч, а перед усіма бургомістр на підкованій козі скаче.

- Допоможіть, люди добрі! - кричить. - Нам загрожує потоп! Тиждень тому помер король і з того часу в нашому місті ллє дощ.

Принцеса плаче, а від цього ще більше води. Королівська рада постановила, що той, хто зупинить дощ, одружиться з принцесою і стане королем.

- Ну що ж! - сказав пан Ниточка, - можна спробувати.

Мандрівників повели до палацу. Принцеса виявилася такою гарною, що пан Ниточка аж замружився, побачивши її сліпучу красу, а сам подумав: "Тепер я обов'язково зупиню дощ і одружуся з нею."

Граф Опудало і пан Ниточка вийшли з палацу.

- Графе, звідки дощ?

- З неба.

- А коли він почався?

- Коли помер король.

- Він був такий гарний, що небу теж стало шкода короля і воно заплакало. Від цього утворилася діра, і в цю діру пішов дощ. Треба діру зашити!

Граф навіть очі вирячив від подиву і сказав:

- Я ніколи в житті не бачив таких мудрих кравців!

Пан Ниточка наказав бургомістру зібрати усі драбини, які є в місті. Драбини зв'язали в одну й приставили до неба. Пан Ниточка узяв сто голок, тисячу кілометрів ниток, наперсток, праску й поліз по драбині на небо, а граф підтримував драбину знизу, щоб вона не впала.

Кравець видерся на самісінький вершечок і бачить, що у небі - величезна діра, а збоку бовтається відірваний клапоть неба, і в цю діру ллє дощ.

Пан Ниточка, одразу ж узявся до роботи. Він шив два дні поспіль. У нього оніміли пальці, але він не кидав роботу.

Коли він зашив відірваний клапоть, він відпрасував його і небо стало гладеньким, як нове.

У місті одразу ж настала чудова погода. Усі мешканці висипали з домівок. А усміхнена принцеса вийшла з палацу і сама вдягнула на голову панові Ниточці корону. Це було велике свято.

Пан Ниточка був найвеселішим королем у світі. При ньому ніколи не було похмурої погоди. Свого друга, графа Опудала, король призначив керівником королівської охорони, і той слідкував, щоб на голову королю не сідали горобці.

Автор: Макушинський К.; ілюстратор: Степанцев Б.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова