|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Повернення Ля Раме
Французька народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Мєшков
Повертався капітан Ля Раме з війни. Крокував він дорогою бадьоро, весело і все радів, що побачить скоро рідну домівку та любу матінку.
Довелося йти через дрімучий ліс, і тут, в лісі, зустрів він вовка, орла і мураху.
Усі троє зібралися навколо вбитого оленя і сперечалися, як по справедливості його поділити.
Якщо розділити здобич порівну, вважав вовк, для нього це буде замало, а для мурахи забагато. Якщо не порівну, то як? Зовсім пересварилися друзі.
Почув Ля Раме їхню суперечку, вийшов з-за дерева та й каже:
– Ну що, друзі, ніяк не розв'яжете цю просту задачу?
– І не кажи, солдатику! Ніяк не придумаємо, як нам розійтися по справедливості, – відповіли йому всі троє. – Ти от з війни йдеш, багато бачив на своєму віку. Може, ти допоможеш нам розділити нашу здобич?
Замислився капітан Ля Раме, потім вийняв з піхов палаш, змахнув ним і каже:
– Тримай, вовче, чотири ноги! Адже зуби в тебе гострі, вмить перегризеш усі кістки.
– Вірно, вірно! – зашуміли сперечальники.
– А тобі, орле, – тулуб! Недарма дзьоб у тебе міцний і загнутий!
– Вірно, вірно! – знову підхопили друзі-сперечальники.
– Ну, а ти, мурахо, отримуй голову. Ти ж маленький, легко скрізь пролізеш.
– Вірно розсудив! По справедливості!
Розсміявся Ля Раме:
– Ну, якщо ви задоволені, бувайте здорові, а я додому поспішаю.
Хотів Ля Раме вже йти, але звірі перекрили йому шлях та й кажуть:
– Ні, солдатику, не відпустимо ми тебе з порожніми руками! Хочемо ми добром відплатити за твою послугу. Скажи, чим тебе нагородити?
– Вашою дружбою! І нічого більше мені від вас не треба, – засміявся Ля Раме.
– Дружбою то дружбою, – зраділи вовк, орел і мураха. – У житті всяке може трапитися. Раптом тобі колись наша допомога знадобиться? Тоді знай: варто тобі тільки побажати, і ти одразу ж перетворишся або на вовка, або на орла, або на мураху. Для цього тобі треба лише крикнути або "Вовче, будь мені братом!", або "Орле, будь мені братом!", або "Мурахо, будь мені братом!", і тієї ж миті ти перетворишся або на вовка, або на орла, або на мураху.
Подякував звірям Ля Раме і пішов далі.
Йшов він, ішов і прийшов, нарешті, до одного міста.
Вирішив Ля Раме зупинитися в місті, перепочити, повеселитися, але бачить: щось усі ходять невеселі, понурі, розмовляють-перешіптуються, а на очах в усіх сльози.
Здивувався Ля Раме і запитує в якоїсь старої:
– Що це у вас тут? Чи не сталося якогось нещастя?
А старенька йому й пояснює:
– Вгадав ти, солдатику, у нас і справді біда.
Є у нас страшний ворог – чудовисько.
Рік тому викрало воно в нас веселу Жаннет, королівську доньку. Нікому не вдалося врятувати її, і якщо не знайдеться визволителя, завтра чудовисько візьме нашу красуню собі за дружину.
– До завтра ще є час... – задумливо промовив Ля Раме. – А чому ж ніхто не захотів врятувати веселу Жаннет з лап чудовиська?
– Ех, солдатику, солдатику... – зітхнула стара. – Багато сміливців намагалися та поплатилися за це життям, тому що замкнена принцеса у неприступному замку і дістатися до нього важко: стоїть замок на крутій скелі, оточений з усіх боків міцним муром. Стереже замок саме чудовисько. Але вбити чудовисько нікому не вдалося, тому що життя його в чарівному яйці.
– Що за яйце таке? – поцікавився Ля Раме.
– Яйце не просте, а зачароване. У ньому вся сила чудовиська. Не страшні йому ні меч, ні стріла, ні вогонь, ні вода. Але якщо розбити яйце, чудовисько помре. Багато героїв намагалися до нього дістатися, та ніхто назад не повернувся.
– Однак спробувати можна, – сказав Ля Раме. – Тільки допоможи мені порадою.
Розповіла йому стара, як і де цей замок відшукати і таке інше, і пішов Ля Раме швидким солдатським кроком, щоб встигнути вчасно.
Але як не поспішав він, а час швидше минав. Скоро зрозумів Ля Раме, що не встигне він дістатися до замку у належний час. От і згадав він про своїх нових друзів. Крикнув він:
– Орле, будь мені братом!
І тієї ж миті виросли у нього крила. Змахнув він ними раз, другий і полетів. Летить Ля Раме, вперед дивиться. Бачить, удалині замок стоїть, вежами хмари підпирає.
Підлетів Ля Раме ближче. Навколо замку мур височенний, неприступний, перелетів він через нього і зупинився біля воріт замку. А перед ними два страшних пса сидять, вогонь з пащ у них вивергається.
– Вовче, будь мені братом! – закричав тут Ля Раме, і в одну мить перетворився на вовка.
Розправився вовк зі злими сторожами і кинувся до дверей замку.
Але як через замкнені двері пройти? Довелося Ля Раме третього друга на допомогу кликати:
– Мурахо, будь мені братом!
Не встиг так сказати, як одразу ж перетворився на маленького мурашку і в замкову шпарину проліз.
А потім крізь щілини й тріщини прямісінько до заповітної кімнати, де чарівне яйце зберігалося, проліз.
Стіни там були товщі за мур, на вікнах ґрати міцні, жодний сонячний промінчик туди не досягав.
Легко проліз він крізь ґрати і опинився перед високий столом, а на столі – скринька золота.
Обернувся Ля Раме знову людиною, схопив свій вірний палаш, збив замок із золотої скриньки.
Побачив він в скриньці яйце – міцне, міцніше за камінь, і чорне, чорніше за залізо.
Розбив Ля Раме яйце, і потекла з нього чорна кров.
А як остання чорна крапля витекла, почув він передсмертний крик злого чудовиська.
Пішов Ля Раме шукати красуню.
Обійшов він увесь замок і в останній вежі на самісінькій верхівці знайшов бідолашну Жаннет. Вона сиділа й плакала і до кожного шереху прислухалася, чекала, коли прийде по неї страшне чудовисько.
А коли увійшов до неї Ля Раме, вона й очам своїм не повірила.
– Хто ти? – запитала Жаннет, ледве дихаючи.
– Я – капітан Ля Раме. Прийшов сюди, щоб звільнити тебе від чудовиська. Його більше немає, ти вільна!
Звичайно, дівчина без пам'яті закохалася у відважного Ля Раме.
І згодом всі святкували пишне весілля.
А коли Ля Раме став королем, він наказав намалювати на гербі свого міста мураху, вовка і орла – в пам'ять про вірних друзів.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова