|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Подвиги черепашеня
О.Чечін
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Александрович
На березі великого ставка, у будиночку з піску, жило собі черепашеня на ім'я Кеві. І було воно таке пустотливе, що іноді навіть вилізало з панцира й бігало голяка.
Якось вранці, коли Кеві ще спав, до черепашого будиночка зазирнуло сонечко.
– Прокидайся! – почув Кеві лагідний голос. – На тебе чекають великі подвиги.
Кеві прочинив вікно:
– Зачекай, сонечко! Не йди!
Але сонце сховалося за хмарку.
– Кеві! – погукала бабуся-черепаха. – Каша вже готова.
– Каша – це нецікаво... – зітхнуло черепашеня. Кожного ранку бабуся годувала його вівсяною кашею.
– Зате потім на тебе чекає сюрприз!
Сюрприз лежав на тарілочці під серветкою. Поглядаючи на нього, черепашеня умить упоралося з кашею. Бабуся зняла серветку: на тарілочці лежала суниця.
– Ура! – закричав Кеві.
Але ягід виявилося дуже мало, і вони швидко розтанули в роті. Чим би не займався Кеві після сніданку, усе нагадувало йому про суницю.
Щоб позбутися солодкого марення, черепашеня навіть пірнуло на дно ставка. Але там йому здалося, що водорості схожі на дерева, під якими росте суниця.
І тоді Кеві вирішив сьогодні ж побігти до лісу, але так, щоб бабуся ні про що не здогадалася.
Після обіду черепашеняті слід було трохи поспати. Рідко воно робило це без умовлянь, але тут само лягло в ліжечко.
– Чи немає в тебе температури? – стривожилася бабуся-черепаха.
– Що ти, бабусю! – злякався Кеві. – Просто я хочу побачити сон про суницю! – І черепашеня заплющило очі.
Стара черепаха обережно вийшла з кімнати. А Кеві одразу ж виліз із панцира (він залишив його під ковдрою), узяв відерце – і у вікно.
Відерце дзенькнуло об підвіконня. Бабуся зазирнула до кімнати. Подушка була порожня, але під ковдрою лежав панцир.
"Спить, укрившись із головою", – подумала черепаха.
А черепашеня тим часом весело стрибало по стежці, наспівуючи.
Кеві випадково зачепив синій дзвоник. Квітка похитала голівкою і тривожно продзвеніла: "Бом! Бом! Бом! Не забудь шлях додому!" Але черепашеня вже було коло лісу.
Раптом Кеві спіткнувся і впав у траву. Коли він підвів голову, то побачив горбок, увесь усипаний суницею. "От наберу повне відерце, – подумало черепашеня, – і назад!"
Воно почало збирати ягоди і не помітило, як зникла стежка, що привела його до лісу.
З усіх боків черепашеня оточували дерева. Лише в одному місці була прогалина. Кеві кинувся туди, сподіваючись побачити блакитний ставок, – і провалився у болото. Поблизу плавала стара, запліснявіла діжка.
– Я тобі допоможу! – прохрипіла вона. – Вихід із болота стереже дерево Шакал. Підкоти мене до нього.
Кеві стрибнув на діжку і почав перебирати по ній лапками. Діжка швидко котилася вперед.
Як зупинитися, черепашеня не знало. А дерево Шакал було вже зовсім близько. Раптом діжка буцнула Кеві й підкинула вгору. Черепашеня впало в очерет. Слідом за ним на берег викотилася діжка.
– Відкривай, негіднику, – почувся стогін.
Черепашеня відкрило діжку і побачило болотяного царя – Чамуруда.
Тут із болота вилізло жабеня Квак.
– Не випускай Чамуруда! Він з'їв майже всіх жаб. І мене б з'їв, якби мисливець не посадив його до діжки!
– Розв'яжи мені руки, – почав благати болотяний цар, – і я тебе не з'їм.
Черепашеня звільнило болотяного царя.
– Бр-р-р! Як же я зголоднів! – вимовив Чамуруд.
– Відведи мене додому, і бабуся нагодує нас обох, – сказало черепашеня.
Стежка до дому йшла по самісінькому краю болота. По дорозі болотяний цар усе ковтав і ковтав жаб. Скоро його черево стало круглим як м'яч.
Тут Чамуруд побачив Квака – те саме жабеня, яке попереджало Кеві, що не можна відкривати діжку. Чамуруд роззявив пащу, щоб проковтнути Квака, і вдавився.
Тоді черепашеня вдарило що є сили по розпухлому череву болотяного царя. Той гикнув – і Квак вистрибнув з пащі, а Кеві шмигнув у нірку під ялинкою.
У цей час господар нірки – їжачок на ймення Прокол – повертався додому. Він ішов, сумуючи, що через його колючки у нього немає друзів.
Підійшовши до свого дому, їжачок настовбурчив голки: хтось надумав розоряти його нору! Він розбігся, на бігу скрутився у колючу кульку та й уп'явся у Чамуруда.
– Рятуйте! – заволав болотяний цар. Він подумав, що це мисливець пальнув у нього дробом.
І тут їжачок побачив ще одного непроханого гостя.
– Кеві! – сказало черепашеня і простягнуло свою лапку.
– Прокол! – чемно відрекомендувався їжачок. – Де ти живеш? – запитав він.
– Біля блакитного ставка. Я заблукав.
– Ну, ходімо, я проведу тебе, бо ще по дорозі якась біда з тобою трапиться.
– Дякую! – зраділо черепашеня, поплескало їжачка по плечу і вкололо лапку.
– З такою колючкою, як я, ніхто не хоче дружити, – сумно зауважив Прокол.
Ось тут Кеві пошкодував, що втік із дому без панцира.
– Давай дружити! – сказало черепашеня. – Я не боюся твоїх колючок.
– Спробуємо! – чемно погодився їжачок, і друзі вирушили в путь. Дорогою Кеві розповів, що це він випустив болотяного царя з діжки.
Сонце хилилося до верхівок старих ялин. Ховаючись, Чамуруд котив поперед себе діжку. Жаби кумкали, попереджаючи друзів про небезпеку. Побачивши болотяного царя, Прокол випустив голки, але було пізно. Чамуруд накрив його діжкою.
Кеві не розгубився. Він схопив палицю і стрибнув на діжку, але Чамуруд встиг схопити його за лапку.
– Тепер ти від мене не втечеш! – закричав він.
На допомогу черепашеняті прийшли жабки.
– Будемо стріляти паличками! – сказав Квак.
Постріл виявився влучним. Долетівши до середини галявини, паличка спікірувала у роззявлений рот Чамуруда, і черепашеня вислизнуло з його рук.
Кеві перекинув діжку, і їжачок викотився на волю. Потім Кеві покотив її на Чамуруда. Черепашеня заплутувало болотяного царя, роблячи обманні рухи то праворуч, то ліворуч, поки той нарешті не влетів у діжку.
Їжачок проводив черепашеня до блакитного ставка. Перед тим, як увійти в дім, Кеві зазирнув у вікно. Бабуся наливала собі ліки. Голова її була перев'язана рушником.
Черепашеняті стало дуже соромно. Він тихенько прочинив двері. Побачивши онука, бабуся впустила пляшечку.
– Де ти пропадав? – ледве вимовила вона.
– Пробач мені, бабусю! – сказав Кеві.
Тут їжачок, який дуже турбувався за черепашеня, вимовив від хвилювання:
– Він більше не буде тікати!
– Бабусю, це їжачок Прокол! – сказав Кеві. – Він урятував мене і провів додому.
– Дякую! – сказала бабуся-черепаха. – Залишайся у нас ночувати.
– Ні, що ви! – заквапився раптом Прокол. – Для нас, їжаків, ніч – найкраща пора для полювання.
Він витягнув ліхтарик, похитав ним на прощання і зник за дверима.
Чух-чух-чух! Туп-туп-туп! – почулося у темряві. Світло від ліхтарика помалу віддалялося від вікна. Ось воно вже стало маленькою мерехтливою крапкою і нарешті зовсім згасло вдалині.
А черепашеня, повечерявши, швидко лягло в ліжечко. Стомлене сьогоднішньою подорожжю, воно скоро заснуло. І снилося йому, як воно разом із їжачком перемогло болотяного царя і врятувало жабок він неминучої загибелі і як здійснило багато інших подвигів.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова