Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Павучок-пілот

Віталій Біанкі

Павучок-пілот

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Лернер

Жив собі маленький павучок. Була у нього страшна мамка-павучиха та безліч братиків і сестричок.

Павучок-пілот

І от якось одного осіннього дня наш павучок потихеньку втік від павучихи, від усіх своїх братиків і сестричок, заліз на високу стеблину й почав ткати павутинку: вирішив сплести сіті, ловити мух і комарів – зажити своїм домом.

Павучок-пілот

Але тільки-но він став випускати із себе павутинку, дивиться – біжить волохате чудовисько: ані шиї, ані хвоста – сама тільки голова та черево, вісім ніг, вісім очей – усе враз на нас! Це була павучиха – його матуся.

Павучок-пілот

Жах як злякався павучок. Адже в павуків так: павучиха довго тягає на собі мішок, набитий дітьми. Береже їх від дощу й холоду, від хижаків. З небезпекою для власного життя захищає їх від усіх ворогів. А коли підростуть павученятка, розбіжаться хто куди, – тоді й кінець: мамці на очі не потрапляй – з'їсть!

Наш павучок, як побачив павучиху, одразу щодуху тікати: зі стебла на листок, з листка на квітку, на кульбабу. Була тиха осінь, сонячна – кульбаби о тій порі знову зацвіли.

На квітці, на кульбабі підібгав павучок усі свої вісім ніг до голови. Черевцем догори повернувся. А внизу на землі мурахи зібралися, комашня різна, сам жук-олень прийшов, – і всі дивляться, – що ж таке павучок робити зібрався? І павучиха сюди наближається...

Павучок із себе павутинку пустив.

Павучок-пілот

Довше, довше випускає. І зачепилася павутинка кінцем за стебло. Тут пішов павучок з квітки на стебло. Поволеньки йде, ледве ніжками перебирає. А сам павутинку все тче, тче, тче... Вже довгою петлею павутинка закрутилася.

А павучиха до кульбаби підійшла, на стебло лізе. Павучок як припустив до неї вниз! Здурів, чи що, зі страху?!

Павучок-пілот

Добіг до місця, де його павутинка за стебло зачепилася, – раз її! – відкусив як ниточку.

Вітерець дмухнув – павутинку метнув – відірвав павучка від стеблинки. Павучок легенький – пушинка! Летить собі на павутинці.

Павучок-пілот

Павучиха так не може: заважка. Злізла скоріше з кульбаби, – побігла наздоганяти павучка: адже спуститься десь!

Павучок-пілот

Коротка павутинка, – летить павучок над самісінькою травою.

Летів-летів – та за якусь травинку й зачепився.

Аж дивиться – це не травинка, а довгий вус зеленого коника-стрибунця!

Павучок-пілот

Розсердився стрибунець, – як трусоне вусом! Павутинка порвалася, – відлетів павучок далеко в траву.

Павучок-пілот

Тільки ж це не порятунок: павучиха швидко його тут знайде! Де вона? Вліз павучок подивитися на блакитну квітку цикорію.

Раптом – звідки взялися, – дві страшні оси на нього! Смугасті як тигри, крилаті як яструби, спереду щелепи-жувала, позаду – смертоносні жала! Поспішають, дзижчать, – обидві одразу кинулися – та в повітрі й зіткнулися, – на землю впали. Тільки тим і врятувався.

Павучок-пілот

А ззаду вже ще дві летять.

Ну, павучок не став чекати: упав донизу – і сховався у траві.

Сховався – і бачить: висить на кущі велика сіра троянда – осине гніздо.

Павучок-пілот

Підібгав павучок ніжки, черевце вгору, і павутинку тче, тче, тче!.. Вітерець дмухнув, павутинку хитнув, павучка зірвав – павучок далі помчав.

Летів, летів – аж раз! – знову за щось павутинка зачепилася!

Повис павучок головою донизу – і бачить: на землі під ним слимак-м'якотілий із хитромудрим будиночком на спині. Два довгі та два короткі м'які ріжки виставив.

Озирнувся павучок, – одразу про ріжки забув!

Навколо – величезні руді миші!..

Але так йому від страху здалося: це були всього лише миші-крихітки. Вони навіть для павучків безпечні.

Одна миша-крихітка лізе на стебло, друга сидить на землі, колосок у лапках тримає і пащечку роззявила: смішно їй, як павученько на ниточці розгойдується догори дриґом. А за нею на траві чудове гніздечко з соломинок звите.

Павучок-пілот

Павучкові соромно стало, що він мишок-крихіток так злякався. Він і запитує реготуху:

– Це ваша хатка тут на траві?

– Сама є наша, – відповідає мишка. – Ми в ній усією родиною живемо.

– Скажіть, будь ласка, – а що це у вас у лапках?

– Який смішний! Хіба сам не бачиш? Колосок. До комори несу – на зиму запаси збираємо.

– А скажіть, будь ласка, що таке «зима»?

– Ох, ти ж дурненький! Хіба тобі мама не казала, що скоро підуть дощі, дощі. Вітри зірвуть з кущів сукні, стане холодно-холодно! Закружляють сніжинки – білі такі, крижані мушки, – засиплять усю землю. Тоді нема чого буде гризти, нема чим буде черевце собі набивати. А зима довга-предовга, – і хто не запасе собі на зиму зерна, той з голоду помре.

– Який жах! – сказав павучок. – А як же я? Я зовсім не вмію збирати собі на зиму запаси.

– Ходи-но до мене, – промимрив знизу чийсь зім'ятий голосок. – Я теж запасів собі не збираю.

Це шепотів слимак-м'якотілий зі своїм будиночком на спині.

Павучок-пілот

Щоб краще чути, павучок спустився до нього на листок ромашки.

– Ти зроби, як я, – сказав слимак. – Як стане холодно, – я втягнуся в свій будиночок увесь із головою, замкнуся в ньому – та й спати! Гарно?

– Гарно-то воно гарно, – сказав павучок. – А що мені робити, якщо у мене будиночка немає?

– Н-не знаю, – промимрив слимак. – Іди он до джмелів. Джмелі – не оси, тебе не чіпатимуть. А будиночків із себе робити теж не вміють.

Павучок побіг до джмелів.

Павучок-пілот

Волохаті джмелі сказали павучкові:

– А ти збери усю свою родину – та й зробіть собі таку землянку, як у нас. Насамперед свою матусю клич. У нас матуся всім домом править.

Павучок як почув про матусю, так бочком, бочком мерщій тікати.

Павучок-пілот

Забіг на травинку, бачить: на чорного жука-чорниша напали мурахи. Жук став на голову і отруйною цівкою відстрілюється від ворогів.

Павучок злякався: а ну як у нього влучить смертоносна цівка, або ж мурахи побачать – накинуться... Живому не втекти!

Слимак – той увесь у свій будиночок заховався від страху.

Павучок біг, біг, бачить: береза. На листі жучки сидять – краси небаченої! Вже яке в берези листя зелене, – а жучки ще зеленіші. Листя золотисте – жучки ще золотистіші. А блискучі – аж очі сліпить! І у кожного – хоботок: довгоносики-жуки. Павучок заліз на гілку, на павутинці спустився – і запитує:

– Носики-зеленики, а ви що тут робите?

– Хіба ти не бачиш: листочки в трубки згортаємо. Листовії ми. У трубки яєчка свої відкладаємо. Там їх ані дощем не замочить, ані холод не дістане.

– Розумію, – каже павучок. – Оскільки з яєчок личинки вийдуть, тож, ви для своїх личинок листяні хатки на зиму готуєте.

– Нічого ти не розумієш! – розсердилися довгоносики. – Це літнє помешкання - дача. Зимуватимуть наші личинки в землі.

– Як так?

– Як так та як так! – передражнили довгоносики. – Не заважай нам, не чіпай нас, будь ласка!

Павучок-пілот

Один жучок заліз на гілку – і перегриз павутинку.

Вітерець дмухнув, павутинку хитнув, підняв трохи – поніс павучка.

Летить павучок над самісінькою травою, дивиться – аж по землі павучиха біжить, його наздоганяє!

Павучок мерщій павутинку ткати – довше її відпускати. Вище піднявся, а павучиха за ним, як тінь по землі, – ніяк не відстає!

Павучок і думає:

«Он попереду річка! Дай-но перелечу її. Адже у воду матуся ні ногою! Там і врятуюся».

Павучок-пілот

Тче, тче на льоту павучок павутинку. Павутинка довша – вітерцю веселіше, – високо поніс павучка над берегом, над річкою...

Ось і другий берег. Павучиха на тому залишилася. Пора і знижуватися.

Став павучок павутинку вкорочувати, під себе підбирати, на ніжки намотувати. Коротше павутинка – нижче павучок. Ще коротше – ще нижче. І приземлився павучок на березовий листок. Корабликом плив цей листок по річці біля самого берега.

Павучок-пілот

Пливе павучок і бачить: снують по річці швидкі водомірки як по сухому. Аж у воді, на дні – повнісінько всяких чудовиськ! Тут і клоп-скорпіон із довгим списом ззаду, і хижий жук-плавунец, і гладиш-хребтоплав, і страшні бабчині личинки, і слимак-ставковик, і щось таке, від чого у павучка очі на лоб полізли: причеплений на водорості наче прозорий горщик із повітря, а в горщику – справжнісінький павук живе, сам увесь сріблиться!

Павучок-пілот

Вискочив павук-сріблянка зі свого міхура, сплив на поверхню й каже:

– Іди, павучок, до нас під воду жити!

– Ой, та куди ж тут купатися! – злякався павучок. – Зима скоро, холод.

– Ач налякав! – сміється срібрянка. – Слимакових будиночків – закручених мушель порожніх скільки хочеш на дні валяється. Залазь у будь-яку, натягай у неї волохатими лапками повітряні кульки-бульбашки, отвір мушлі закрий щільно – та й спи собі спокійнісінько до весни!

– Ох, та я ж ані плавати, ані пірнати не вмію! – каже павучок. – І повітря в лапках тягати не можу.

Павучок-пілот

Тут вітерець дмухнув, листок штовхнув, – прибив до берега. Павучок стрибнув на берег і думає:

«Краще за всіх все ж таки довгоносики-зелені! Влітку в них – дача у повітрі, для зими – хатка під землею. Пошукаю-но і я собі зимову квартиру».

Павучок-пілот

А її й шукати не треба: лежить на землі степовий жолудь, у ньому дірочка – для павучка двері.

Павучок-пілот

Вліз павучок до жолудя. М'якою павутинкою його застелив. Дверцята павутинною затичкою заткнув.

Павучок-пілот

Зібрався в грудочку – і заснув. Тепло і затишно!

Павучок-пілот

Навесні прокинеться – на дачу переїде, сітку-павутиння на травичці сплете – мух ловити.

Чим не життя!

Павучок-пілот



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Біанкі В.; ілюстратор: Лернер Н.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова