|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Названий батько"
Українська народна казка
Названий батько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Кислякова
Зосталося три брати сиротами – ні батька, ні неньки. І нема в них нічого, ні хазяйства, ні хати.
Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла.
Розповіли йому брати про свою біду, а дід каже:
– Будьте ви мені сини, а я вам батько. Я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись.
Згодились вони та й пішли з тим дідом. Ідуть темними лісами, широкими полями.
Аж бачать – стоїть хатка чепурна, біленька, у вишневому садочку, квітками обсаджена.
Вибігає з хати дівчина, така гарна, як та квіточка.
– Коли б мені цю дівчину посватати, та ще щоб були в мене воли та корови! – каже старший брат.
– Добре, ходім сватати! – дід-батько до нього. – Живи щасливо, та тільки за правду не забувай!
От висватали вони ту дівчину, відгуляли весілля. Старший син хазяїном став і в тій хаті зостався.
Ідуть вони далі втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина гарна щось робить коло хати.
То підстарший брат тільки глянув і каже:
– Коли б мені ту дівчину за себе взяти, та ще щоб млин і ставочок, то я б у млині сидів та й хліб мав, поки мого віку.
Посватали вони дівчину, відгуляли весілля.
– Ну, синку, тепер живи щасливо та правду не забувай.
Ідуть далі вдвох. Бачать – хатка вбога стоїть. І дівчина виходить з хати, дуже гарна, як зірочка ясна, а вбога така, що лата на латі.
– Коли б мені з цією дівчиною одружитися, то робили б ми, і хліб у нас був би, не забували б ми і про вбогих людей.
– Добре, синку, – так і буде. Гляди ж тільки, правди не забувай!
Оженив і його та й пішов собі по світах.
А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червонці складає та тільки про те й думає, як би йому тих червонців найбільше постягати.
Підстарший брат теж забагатів. Стали за нього наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п'є та порядок дає.
Найменший так собі живе: коли що вдома є, то й з людьми поділиться.
Повертається дід-батько подивитися, як то його сини живуть. Приходить до найстаршого старцем убогим, милостині просить.
У сина добра, що страх: будинки муровані, стоги, товару повні обори, комори добра повні, гроші... А милостині не дав!
Пішов дід. Відійшов з версту, став, оглянувся назад на ту господу та на те добро – і все добро запалало.
У підстаршого брата і млинок, і ставок, і хазяйство гарне.
Сам він у млині сидить. Уклонився дід низенько!
– Дай, чоловіче добрий, хоч трохи борошна, я не маю чого з'їсти.
– Шкода, я ще й собі не намолотив. Багато вас тут таких валандається! – відповів син.
Відійшов дід трохи, оглянувся, – так і охопило той млин полум'ям.
Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька.
Зробився дід уже таким обшарпаним, обідраним.
– Дай, – каже, – хоч шматочок хліба!
– Ідіть, дідусю, до хати – там вас і нагодують, і з собою дадуть.
Жінка, як побачила, що дід такий обідраний, пожаліла його, дала штани й сорочку перевдягти. А як надівав, побачила в нього на грудях велику страшну рану.
– Що це за рана?
– Від неї мені скоро смерть буде, бо вилікувати її може тільки попіл з тієї хати, яку господар сам спалить. Та хто ж це зробить?!
Замислився найменший брат... і жінку пита.
А жінка каже:
– Ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже другого життя йому не буде.
Повиносили вони дітей... Глянув чоловік на хату – шкода йому свого добра. А діда ще жалкіше. Взяв та й підпалив.
Так ураз хата полум'ям взялась – де й ділася. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна!
А дід стоїть та тільки всміхається.
– Бачу, сину, що з вас трьох тільки ти й не розминувся з правдою. Живи ж щасливо!
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова