|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мумі-троль у джунглях
Туве Янсон
Скорочено. У переказі Н.Шерешевської
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Був кінець червня, і в долині, де стояв будиночок Мумі-троля, панувала страшенна спека. Стомилися від духоти дерева, обміліла річка, навіть птахи замовкли.
Друзі Мумі-троля стали дратівливими та всі пересварилися.
І тоді Мумі-мама придумала:
– А чи не пожити вам кілька днів у печері біля моря?
– І ночувати там? – запитав Мумі-троль.
– Звичайно! – відповіла Мумі-мама.
– Ура! – зрадів Мумі-троль, і всі негайно вирушили до моря, прихопивши з собою пудинг з родзинками, гарбузяне пюре та оладки.
У печері було прохолодно і дуже затишно. Посеред піщаної підлоги поставили гасову лампу, і всі розсілися навколо. Нюхмумрик награвав на губній гармоніці присмеркові пісеньки.
Під вечір подув вітерець. Над морем сідало червоне сонце, і по стінах печери повзли здоровенні тіні.
– Хочете, я розповім вам страшну історію? – запропонував Нюхмумрик.
– Велику? – запитав Гемуль.
– Так, приблизно як звідси до входу, – відповів Нюхмумрик і запалив гасову лампу. Усі підсунулися ближче.
– На краю світу, – почав Нюхмумрик, – стоїть височенна гора. Чорна як сажа, та гладенька як шовк. На верхівці гори над прірвою стоїть будинок Чарівника. Без вікон та дверей.
Чарівник залишає будинок лише вночі. Верхи на чорній пантері він роз'їжджає по світу та збирає у свій плащ рубіни.
А вранці він прилітає зі своєю здобиччю додому.
Рубіни купами навалені у нього на підлозі та вроблені в стіни. А над будинком без даху пропливають хмари і відсвічують червоним.
– Як там гарно, напевно! – замріяно промовила Хропсся. – Який щасливий цей чарівник!
– Зовсім ні, – сказав Нюхмумрик. – Нещодавно він загубив свого чарівного капелюха і відтоді не може втішитися. Скрізь шукає його.
– А... який він, цей капелюх? – затинаючись, запитав Чмих.
– Чорний блискучий циліндр, – сказав Нюхмумрик.
– Ой! – зойкнув Мумі-троль.
– Отже, чорний капелюх, який Чмих знайшов цієї весни, це і є капелюх Чарівника?
– Ну, так.
Від страху Чмих поліз ховатися Гемулеві під спідницю.
– Зробіть світло пояскравіше! – попросила Хропся. – Хіба ви нічого не чуєте? Там, ззовні...
Усі подивилися на вхід: чи не пантера це крадеться до них із Чарівником на спині?
– На мою думку, нам слід порадитися з мамою! – сказав Мумі-троль. – Ходімо скоріше додому!
І всі, похапавши хто кошика з їжею, хто лампу, хто ковдру, кинулися геть із темної печери.
А зовні шарудів теплий літній дощик. Після денної спеки прохолодна вода вмила траву, квіти та дерева.
Мумі-мама дуже зраділа дощу. Вона ходила по дому дуже задоволена.
– Тепер усе піде в ріст, – говорила вона. – Ах, як добре, що пішов дощ!
– Добре, що я відправила дітей до печери. Нарешті можна поприбирати. – Вона згребла в купу все сміття та кинула його в кошик. Але це був не кошик для сміття. Це був чорний циліндр!
– Так, тепер усе піде в ріст! – знову подумала Мумі-мама та пішла до спальні відпочити. Більш за все на світі вона любила поспати, коли дощ барабанив по даху.
Ах, що ж вона наробила! Поки вона спала, все сміття: палички, квіточки та шкурки – пішли в ріст. Адже вони потрапили в капелюх Чарівника!
Рослини розповзлися по всьому дому. Їхні пагони й вусики підіймалися по стінах, видиралися по портьєрах. З чарівною швидкістю розквітали квіти, зріли плоди.
Гнучкі стеблини винограду оплели ґанок і, наче ґратами, закрили вікна. На даху розпустилися фінікові пальми.
А всередині тут і там чулося: хлоп! хлоп! Це падали на підлогу дозрілі фрукти. Але Мумі-мама думала, що це шумить дощ, і, перевернувшись на другий бік, все спала й спала.
У сусідній кімнаті сидів Мумі-тато й писав мемуари: так називаються спогади у дорослих. Раптом на його рукопис впала слива та розплилася величезною ліловою плямою.
Мумі-тато встав було з-за столу, але аж закляк на місці: стіни й стеля його кабінету були заплетені ліанами, а двері заросли густим чагарником.
– Випустіть мене! – закричав він.
Мумі-мама прокинулася та протерла очі. Уся її кімната була прикрашена білими квіточками.
– Яка краса! – зраділа вона. – Напевно, це Мумі-троль вирішив потішити мене.
Але почувши лемент Мумі-тата, вона скочила та спробували відчинити двері. На жаль, усі її намагання були марними. Тоді вона, нарешті, все зрозуміла: "Ох! Знов цей капелюх!" – і мама опустилася в крісло, обмахуючись пальмовим листком.
А надворі під дощем стояв Мумі-троль і з подивом роздивлявся високий зелений пагорб, що виріс на місці його рідного дому. Прямісінько на очах у нього розпускалися дивні квіти, перетворюючись одразу на зрілі плоди.
Один за одним з лісу вийшли друзі Мумі-троля.
– А де будинок? – закричав ще здалеку Чмих.
– Він там, всередині, – похмуро промовив Мумі-троль. – Але нам до нього не потрапити. Ніколи.
Нюхмумрик почав із цікавістю оглядати пагорб. Він ухопився за міцне стебло, але воно вислизнуло у нього з рук, обвилося навколо капелюха й зняло його.
– Знову чари, – пробурчав Нюхмумрик.
Тим часом Чмих оббіг навколо будинку, пірнув під кущи, що ховали веранду, і крикнув звідти:
– Підвальне віконце відчинене! Мерщій сюди!
Усі кинулися до віконця.
З підвалу нагору вели сходи. Вздовж них – о диво!– вишукалися в ряд мандаринові й грушеві дерева.
З маминої кімнати лунав глухий стукіт сокири.
– Мамо, що ти робиш? – крикнув Мумі-троль та кинувся вперед, продираючись крізь джунглі.
– Вирубаю тата з кабінету, – відповіла мама. – Допоможи-но!
Мумі-троль схопився за сокиру, і незабаром тато вийшов на волю.
– Що ви тут наробили без мене? – запитав Мумі-троль.
– Ах, мабуть ми знову були необережні з капелюхом, – визнала мама. – Але подивись-но, що я знайшла у шафі, – кущ ожини!
... Це був надзвичайний вечір. Усі вирішили грати в джунглі. Чмих заліз на пальму і кидався звідти бананами. Було дуже весело!
Але щойно з'явилися перші промені сонця, зелені джунглі, що прикрашали будинок Мумі-троля, почали в'янути. Плоди зморщилися й попадали на землю, квіти похилилися, листя засохло.
Дивні рослини перетворилися на сміття. Його зібрали й винесли з дому. А у дворі з нього склали величезне багаття. Яке яскраве було полум'я!
І якби в цей час над Мумі-домом пролітав Чарівник, він би вирішив, що палає найбільший рубін у світі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова