|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мумі-троль і комета
Туве Янсон
Скорочено. У переказі Н.Шерешевської
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Любі друзі, напевно, багато хто з вас знає про чудові книжки письменниці Туве Янсон. У них вона розповідає про дивовижні пригоди казкових героїв.
У цій казці ви познайомитеся з Мумі-тролем, його мамою й татом, а ще з маленьким Чмихом, з мандрівником Нюхмумриком і його губною гармонікою, з похмурим дядечком Ондатром та прекрасною Хропсею, яку можна впізнати за гарненькою пухнастою гривкою.
Одного разу дядечко Ондатр роздумував, лежачи у гамаку.
– Привіт, – сказав Мумі-троль.
– Не заважай, я думаю. Чого тобі треба?
– Таємничі знаки... Хтось скрізь залишає таємничі знаки. Хтось склав із маминих груш...
– ... зірку з хвостом, – похмуро закінчив дядечко Ондатр.
– Вірно! А що це значить?
– Хвостата зірка – комета. Палаюча комета з вогняним хвостом, що несеться у світовому просторі!
– А це небезпечно? – пошепки запитав Мумі-троль.
– Ну, якщо комета вріжеться в Землю, усе розлетиться на друзки.
– Який жах! – вигукнув Мумі-троль. – А коли це станеться?
– Запитай у професора Обсерваторії в Самотніх Горах.
– Ну, що сказав дядечко Ондатр? – запитав Чмих, який чекав на Мумі-троля біля ґанку. – Це небезпечно?
– Ні, але я гадаю, що нам слід спорядити експедицію до Самотніх Гір. І чим швидше, тим краще.
На другий день Мумі-мама піднялася на світанку та заходилася складати речі: вовняні штанці, парасольку, пательню, бутерброди...
– Мамо, не треба стільки! – умовляв Мумі-троль.
Мама проводила їх до містка. Там на плоту зі справжнім червоним вітрилом на них вже чекав Мумі-тато. Мама з татом побажали мандрівникам щасливого плавання...
і пліт відштовхнувся від берега. Річка постійно звивалася і за кожним рогом друзі очікували побачити щось надзвичайне. Але день минув без пригод.
– Як нудно... – скиглив Чмих.
Раптом за рогом вони побачили піщану мілину. На ній у вигляді хвостатої зірки розташувалися якісь сірі колоди.
– Знову вона! – здригнувся Чмих.
Тут колоди заворушилися та кинулися у воду.
– Крокодили! – заволав Мумі-троль.
Чмих від страху поліз на щоглу. Мумі-троль, не усвідомлюючи, що він робить, пожбурив у крокодилів штанцями.
Крокодили накинулися на здобич. Вони так люто билися за вовняні штанці, що й не помітили, як пліт поплив далеко-далеко.
Минав день за днем, а Мумі-троль з Чмихом все пливли. Одного разу вони почули веселу музику та побачили на березі жовтий намет. З намету вийшов Нюхмумрик у зеленому капелюсі та з люлькою в роті.
– Привіт! – крикнув Нюхмумрик. – Чи немає у вас раптом кави?
– Є! – відповів Чмих.
– А куди ви пливете?
– Ну, – поважно відповів Мумі-троль, – вивчаємо природу зірки...
– Зірки? Чи можна й мені з вами?
Нюхмумрик дуже пожвавив мандрівку: він грав на губній гармонії веселі пісеньки.
Здавалося, що й сама річка повеселішала. Вона неслася тепер все швидше й швидше. Тут і там вирувала вода. А одного ранку друзі побачили Самотні Гори.
Мандрівники, підперезавшись однією мотузкою, почали повільно видиратися гірською стежиною. Йти було слизько та небезпечно.
– І чого я поліз у цю експедицію! – бурчав Чмих.
– Дивіться! – скрикнув Мумі-троль. – Там щось виблискує! Якійсь вогник... або діамант...– він кинувся до вогника, потягнув усіх за собою на мотузці...
– Обережно! – скрикнув Нюхмумрик. – Там прірва!
Але було вже пізно. Мумі-троль рвонув до вогника – виявилося, що це гарненький золотий браслет, – але не втримався і полетів донизу.
Вірогідно, тут би й стало в світі на одного Мумі-троля менше, якби не мотузка. Мумі-троль повис над прірвою, а Чмих ліг на спину та вперся ногами в землю. Нюхмумрик швидко заплутав мотузку навколо великого каменю.
– А тепер тягни! – сказав Чмих.
Над краєм прірви з'явилася голова Мумі-троля.
– Ох! Що б сказала мама, якби я не повернувся додому...
– Я знаю, чий це браслет! – сказав Нюхмумрик. – Чи знайомий ти з Хропусями, братом та сестрою? Хропся дуже гарненька, вона вкрита пухом і має маленьку пухнасту гривку.
– Усі дівчата дурні, – сказав Мумі-троль, – і я хочу спати.
Усі з ним погодилися, залізли у спальні мішки й одразу ж заснули. Цієї ночі Мумі-тролеві снилася маленька Хропся зі світло-зеленою гривкою.
Вранці, підібравши, нарешті, браслет, вони дісталися до верхівки гори, де стояла Обсерваторія. Мумі-троль одразу ж вирушив до вежі. Нюхмумрик та Чмих пішли за ним.
Вони піднялися по сходах та опинилися у величезній залі. Десь ледве чутно гули мотори. По рейках рухався величезний телескоп, що вишукував небезпеки у світовому просторі. А внизу метушилися професори.
– Добридень! – сказав Мумі-троль. – Чи не заходила до вас випадково пухнаста Хропся? Зі світло-зеленою гривкою...
– Ні. Хіба що крутилася тут якась, чогось шукала. Здається, браслет.
– Вона! – зрадів Мумі-троль.
– А комета? Ти забув про неї? – нагадав Чмих.
Він кинувся до професора:
– Пане професор, чи можна подивитися у телескоп? Мене страшенно цікавлять комети.
– Дійсно? – здивувався професор. – Гаразд, подивися.
На чорному небі миготіли величезні зірки. Далеко сяяло червоне око – комета!
– А коли вона долетить до нас? – пошепки запитав Чмих.
– Згідно моїх розрахунків, ввечері 7 жовтня о 8 годині 42 хвилини.
– Ой, це за чотири дні! – сказав Мумі-троль. – Треба попередити Хропсю, а потім якомога швидше додому, до мами. Вона щось придумає... – і він кинувся вниз по сходах.
Вранці, четвертого жовтня сонце було затягнуте якоюсь димкою. Небо забарвилося вогняно-червоним кольором. Від спеки нема було чим дихати. Хотілося пити. Вони підійшли до озера, але вода в ньому ніби вся пішла в землю.
– Нічого не розумію, – сказав Чмих.
– Ну, це не новина, – зауважив Мумі-троль.
І тут вони почули:
– Допоможіть!!!
З хащ вибіг Хропусь, увесь синій від страху.
– Швидше! – закричав він. – Мою сестру поїдає чортополох!
Це була цілковита правда. Отруйний кущ родини Анґостура вчепився за хвостик маленької Хропсі та підтягував до себе своїми живими гілками.
– Нікчемний плазун! Драпачка! – вигукнув Мумі-троль та змахнув складаним ножиком. Він відчайдушно працював, відрізаючи отруйні гілки. І лише коли від куща залишився самий піньок, склав ножика.
– Який ти хоробрий! – прошепотіла Хропся.
– Пусте! Зі мною таке буває мало не кожного дня... Ось, це тобі від мене подарунок. – і він простягнув Хропсі золотий браслет.
– Ах, а я гадала, що загубила його назавжди!
– Мерщій додому, щоб встигнути до комети! – крикнув Нюхмумрик.
– Ходімо з нами, – сказав Мумі-троль, – біля нашого дому є печера, і ми всі там сховаємося.
Вони йшли увесь день, а вночі домовилися чергувати по черзі. Першим вартував Мумі-троль. Він дивився на палаюче небо і думав: "Мабуть, Землі дуже страшно, що до неї наближається ця вогняна куля..."
Ранок сьомого жовтня був тихий та спекотний. Мумі-троль солодко позіхнув, але раптом схаменувся: "Сьогодні!" Здавалося, що комета заповнила собою пів неба та сяяла так, що було боляче дивитися.
Усі йшли мовчки.
– Гей, мерщій сюди! – раптом заволав Чмих.
Що це? Ліс порідів, і Мумі-троль закляк на місці: внизу лежала рідна долина, а посередині стояв їхній блакитний будиночок. З димаря йшов дим.
Мумі-мама мирно пекла булочки та торт із кремом. Мумі-тато ходив з кута в кут і тільки заважав їй:
– Вони давно мали б бути вдома. Уже восьма година!
– Будуть, будуть, – заспокоювала його мама.
У цей час увійшов дядечко Ондатр:
– Здається, там на мосту Мумі-троль у дуже строкатій компанії.
– Ах, нарешті!
І тато з мамою кинулися назустріч синові.
– А я бився із отруйним кущем! – вигукнув Мумі-троль. – А це Хропся та її брат. І Нюхмумрик.
– Якщо ми не хочемо бути спеченими, – зауважив дядечко Ондатр, мерщій до печери. За кілька хвилин комета буде тут.
Звідки дядечко Ондатр дізнався, що комета долетить до Землі рівно о 8 години 42 хвилини, для всіх залишилося загадкою. Часу розв'язувати її не було. Підхопивши свіжі булочки, торт, ковдру та гасову лампу, усі рушили до печери.
Всередині було темно. Мама запалила лампу, тато завісив ковдрою вхід, усі сіли в коло і тільки-но взяли по шматку торту, як ззовні щось як загуде, як зашипить!
Це комета пронеслася над землею. Якби вона підійшла трохи ближче, цілком можливо, що все згоріло б і на Землі нічого не залишилося б.
Прокинувшись вранці раніше за всіх, Мумі-троль визирнув із печери. Був чудовий день, небо знов стало блакитним, а на ньому сяяло чудове, свіжовмите ранкове сонце.
Мумі-троль сів на морський пісок. З печери вилізла Хропся та сіла поряд.
– Як я люблю все: і ліс, і море, і вітер, і сонце. Мох, траву, дощ – все-все!
І Мумі-троль здригнувся від щастя.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова