|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мумі-троль і капелюх Чарівника
Туве Янсон
Скорочено. У переказі Н.Шерешевської
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
У квітучій долині, оточеній горами, стоїть блакитний будиночок, малий-малесенький, завбільшки із сірниковий коробок. Ось у ньому й живе Мумі-троль разом із Мумі-мамою та Мумі-татом.
Хіба ви не знаєте Мумі-троля? Такий кумедний, гладенький, дуже симпатичний.
Є у нього ще вірні друзі – Нюхмумрик (який дуже любить грати на губній гармоніці) та задирака Чмих. Вони завжди разом грають та подорожують.
А ще в домі Мумі-троля гостюють дядечко Ондатр та вчений Гемуль. Дядечко Ондатр дуже любить відпочивати у гамаку, а серйозний Гемуль завжди зайнятий своїми колекціями.
Так, ми мало не забули про нових друзів Мумі-троля. Це брат і сестра Хропусі. У Хропсі довга гривка, від страху вона стає зеленою, а від щастя стає зовсім рожевою. Як оце зараз, коли вона розглядає подарунок Мумі-троля – золотий браслет.
Одного весняного дня, на світанку, Нюхмумрик та Мумі-троль вирішили зробити велике відкриття. Вони погукали Чмиха і всі разом покрокували на північ до Самотніх Гір.
Над морем сходило сонце, внизу, в долині курився димок – це Мумі-мама вже варила каву до сніданку.
Але друзі нічого цього не бачили, тому що на верхівці гори лежав великий чорний капелюх.
– Цур, це мій! – заволав Чмих. – Я перший його знайшов. – Капелюх накрив Чмиха майже до п'ят.
– Він тобі завеликий, – зауважив Мумі-троль. – Хмумрику, хочеш приміряти?
Але Нюхмумрик надто любив свій старий зелений капелюх.
– Тоді віднесемо його татові, – запропонував Мумі-троль.
Ось так капелюх Чарівника потрапив до Мумі-тролів. Коли мандрівники піднялися на веранду, усі вже пили каву.
– Дивіться, що ми знайшли! – крикнув Мумі-троль.
Мумі-тато підняв очі від газети.
– Це якраз для тебе, тато, нуж бо, примірь!
Мумі-тато вийшов до вітальні та приміряв капелюх перед дзеркалом.
– Ну як, пасує мені? – запитав він.
– Здається, пасує, – невпевнено сказала Мумі-мама. – Тільки без капелюха ти солідніше виглядаєш.
– Ти маєш рацію, не капелюх прикрашає людину, а навпаки.
– Ми використаємо його замість кошика для паперу,– сказав Мумі-тато. І Мумі-мама поставила капелюх у куток між дверима та комодом.
– А тепер нумо грати у схованки! Ти шукаєш, Чмихе!
Чмих вже хотів, бува, образитися, але передумав, затиснув лапами очі та почав голосно рахувати. Усі швидко заховалися хто куди.
Усі, крім Мумі-троля. Він відчайдушно шукав очима навколо і тут побачив у кутку капелюх Чарівника. Краще й не знайти!
Мумі-троль чимдуж нап'яв капелюх на себе. Він доходив йому до середини живота.
Але він присів, підібгав хвоста і став зовсім невидимий.
Нюхмумрика виказала його губна гармоніка, вона чомусь раптом жалібно пискнула.
– Виходь! – крикнув Чмих, відчиняючи дверцята шафи.
Хропся сховалася під диван.
Найважче було знайти Мумі-троля. Усі заходилися його шукати, а він причаївся під капелюхом і тихесенько гигикав.
Але потім Мумі-троль злякався, що їм набридне його шукати, і сам виліз з-під капелюха:
– Я тут!
Усі прибігли до кімнати і з подивом витріщилися на нього:
– Ти хто такий?
Бідолашний Мумі-троль! Під капелюхом чарівника він перетворився на дуже дивну істоту. Його кругленький животик зовсім схуд, маленькі вушка стали справжніми лопухами, а симпатичний гладенький хвостик їжачився наче щітка.
– Вгадайте, де я був!
– Спочатку ти повинен назвати себе, – насторожено сказала Хропся. – Я Хропся, – і вона зробила кніксен. – А ти хто?
– Я король Каліфорнії! – пожартував Мумі-троль.
– Гемуль, – відрекомендувався вчений Гемуль.
– А я Чмих, – сказав Чмих. – А це Нюхмумрик.
– Фу, які ви нудні, грати не вмієте, – сказав Мумі-троль. – Ходімо краще гуляти!
Він спустився з ґанку, і всі пішли за ним, недовірливо перезираючись.
Біля будинку Гемуль сів на лавочку і став перераховувати пиляки на соняшнику. Віднедавна він почав колекціонувати рідкісні рослини.
– Король Каліфорнії житиме тепер з нами? – запитав Гемуль.
– Це вирішуватиме лише Мумі-троль, – прошепотіла йому на вухо Хропся.
– Лише Мумі-троль! – підхопив задоволений Мумі-троль
– А хіба ти його знаєш? – запитав Нюхмумрик.
– Ха-ха-ха! Колись зустрічався! – заливався Мумі-троль. – Це такий негідник! У пристойну компанію його краще не пускати.
– Не смій лаяти Мумі-троля! – скипіла Хропся і навіть почервоніла. – Він найкращий троль у світі, і ми його дуже любимо!
Мумі-троль підскочив від захвату:
– А я гадаю, що це справжній розбійник!
Хропся розревілася.
– Гнати треба звідси такого короля! – крикнув Чмих. – Бийте його, хлопці!
І всі кинулися на бідолаху.
– Ось тобі! Ось! За Мумі-троля!
Мумі-троль був такий ошелешений, що навіть не міг захищатися. А коли отямився, то опинився на землі, а на ньому – ціла купа, і всі розмахують ногами, лапами та хвостами.
З дому вийшла Мумі-мама:
– Що з вами, діти?!
– Даємо прочухана королю Каліфорнії! – скрикнула Хропся.
– Припиніть негайно! – крикнула Мумі-мама.
– Мамо! Вони перші почали! Троє на одного, це несправедливо!
– Звичайно, хлопчику, – погодилася Мумі-мама. – До речі, а ти хто такий?
– Досить мене розігрувати! – розсердився Мумі-троль. – Я Мумі-троль, самі знаєте!
– Ніякий ти не Мумі-троль, – сказала Хропся. – У Мумі-троля такі гарні маленькі вушка, а у тебе якісь лопухи.
Мумі-троль схопився за голову і – о жах! – намацав здоровенні волохаті вуха.
– І ще у Мумі-троля акуратний хвостик, а не щітка для чищення лап! – сказав Хропусь.
На жаль, це було саме так. Мумі-троль зовсім засмутився.
– Ти самозванець! – сказав Гемуль.
– Невже мені ніхто не вірить? – вигукнув Мумі-троль. – Мамо, але ж ти повинна впізнати свого Мумі-троля!
Мумі-мама довго дивилася в його перелякані очі.
Нарешті вона сказала:
– Так, це Мумі-троль.
І одразу ж у всіх на очах Мумі-троль почав перетворюватися. Хвіст та вуха його почали зменшуватися, а ніс та живіт – швидко рости.
І ось вже перед ними знову був справжній улюблений Мумі-троль.
– Ура! – закричали всі.
– Ходи до мене, я обійму тебе, – сказала Мумі-мама. – Адже свого маленького Мумі-сина я завжди впізнаю, що б не трапилося!
– Здається, я починаю розуміти, в чому справа, – задумливо зауважив Гемуль. – Треба бути обережнішими з чорним капелюхом. Він чарівний.
Капелюх Чарівника знову поставили в куток між дверима та комодом і вирішили більше його не чіпати.
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова