Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Віктор Важдаєв

Крапля меду, або нечувана бійка

Крапля меду, або нечувана бійка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Майофіс

Крапля меду!.. Хоч тричі повтори, хоч чотири рази, але одна крапля – така дрібниця! – все одно, що нічого.

Справді, що таке – крапля меду?.. А ось послухай...

В одному далекому селищі жив крамар. Він продавав у своїй крамниці мед. Той самий, з крапельки якого, маленької, бурштинової, запашної почалася ця казка.

Крамар сидів у своїй крамниці й радів. У небі світило сонце, в гілках дерев щебетали птахи, вітер ворушив листя...

– Охай! – сказав крамар. Це означало: «Ах, як добре!» – і, немов після ситого обіду, не кваплячись, пригладив свою чорну-чорну бороду.

– Охай! Ах, як добре! – згідно відгукнувся його сусід і теж неквапливо пригладив свою, ні, не чорну, а руду-руду бороду.

Крапля меду, або нечувана бійка

Подумати тільки, казка почалася так непомітно, що я навіть не встиг сказати вам: якраз навпроти крамниці чорнобородого крамаря була розташована інша крамниця – рудобородого.

Рудобородий жив неподалік, у селі, – он воно, його добре видно звідси! – і щоранку приходив у це село відчиняти свою крамницю, щоб торгувати – ні, не медом, а посудом і горщиками.

І обидві крамниці – сам собі дивуюся, як забув сказати про це з самого початку! – знаходилися усередині базару. Так, так! Посеред широкого, гамірного, веселого базару, де повнісінько людей і з цього села, і з того, і ще з багатьох інших сел!

Ось так завжди, сплутаєшся із якоюсь дрібницею, з якоюсь краплею, почнеш казку про неї, а про базар, де безліч людей, розмов, вигуків, сміху, – сказати забудеш!..

Сірі вівці, немов зачаровані, стоять, ніжками тупотять, бекають, мекають, а не розбігаються!

А там віслючки нагострили вуха, кричать: «Іа! Іа! Це ми! Це ми!» А кому кричать – як ти вгадаєш?..

І жар горить, розпалюється, а на ньому димить, шипить шашлик: сам смажиться, тільки палички-шампури, на які він надітий, не забувай повертати.

А на прилавках фрукти лежать: виноград, персики, груші, сливи...

А над ними продавці стоять, і очі в них, немов ті сливи...

І про це слід не забути сказати!..

Отже, посеред цього гамірного, веселого базару обидва крамаря неквапливо огладили свої бороди, один – чорну, а другий – руду.

І куди насправді їм було поспішати? Сонечко світило, співали пташки, вітер ворушив листя дерев...

– Охай!

– Ах, як добре!

І справді, було добре.

Крапля меду, або нечувана бійка

Але ось до чорнобородого підійшов покупець і попросив дати йому меду.

Що за покупець? Старий чи молодий, скупий або щедрий, добрий чи злий? Не в цьому суть. А в тому, що чорнобородий крамар, наповнюючи глиняний горщик запашним медом, впустив одну краплю.

Всього лише одну краплю меду впустив на підлогу.

Та раптом... От завжди так! Питається, і звідки тільки це «раптом» береться?..

Та раптом сталося так, що до крамниці чорнобородого влетіла оса. І сіла на краплю меду.

А в цей час її побачив хазяйський кіт.

Очі у нього заплющилися, а потім розплющилися. Наче кіт – усміхнувся. І стали вони із зелених – жовтими.

Кіт тихесенько підкрався до оси, а наблизившись... раптом стрибнув, щоб схопити її. Але...

Але навіть, якщо ти кіт, повелитель мишей, не забувай, що і проти тебе може знайтися найсильніший!..

Так от, у цей самий час з крамниці рудобородого крамаря, що торгував навпроти посудом і горщиками і також казав: «Охай! Ах, як добре!» – вискочив пес (адже він, повірте, спостерігав за котом!) і – кинувся на кота.

Крапля меду, або нечувана бійка

Кіт закричав на всю округу: «Няв! Мняу! Рятуйте! Допоможіть! Я гину!» А пес почав тріпати його.

Тоді чорнобородий крамар, той, що першим говорив «Охай! Ах, як добре!», схопив палицю і кинувся на пса. Правильно! Він захищав кота! Свого кота!

Тут пес завив і відпустив кота, який кинувся на осу, яка хотіла випити краплю меду!

Але рудобородий крамар, побачивши, що б'ють його пса, схопив ще більшу палицю і з криком: «Убив! Убив! Він убив мого вірного пса!» – кинувся на чорнобородого крамаря!

І тут вони зійшлися! І почали битися на палицях, ніби лицарі на мечах! Засліплені люттю! Гнівом! Злістю!.. Пах! Пах! Пах!.. Удари так і сипалися!..

Крапля меду, або нечувана бійка

А в цей час переляканий кіт, галасуючи на всю округу, стрибав з прилавків, столів, перекидаючи глечики з молоком, глечики зі сметаною, а за ним, перелітаючи з прилавка на прилавок, немов буря, летів пес, змітаючи все на своєму шляху, скидаючи додолу і запашні яблука, і стиглі груші, і ніжні персики, і золотисті качани кукурудзи, і сріблясту рибу, і тугі кругляки сільської ковбаси... Та що там ковбаса! Він збивав з ніг людей! З рук летіли кошики з покупками, сливи, яйця, цибуля, петрушка,... злітало в повітря і падало на землю!..

– Убив! Убив! – кричав рудобородий крамар.

– Рятуйте! Допоможіть! – кричав чорнобородий крамар.

Їхні палиці дзвеніли, скреготали. Удари сипалися один за одним, один за одним.

З сусідніх крамниць вискакували інші крамарі, а від прилавків до них вже поспішали покупці.

– Тримайся, рудобородий! – кричали одні.

– Не здавайся, чорнобородий! – кричали інші.

Навколо крамарів крутився людський вир. Він ніби притягував до себе тих, хто ще залишався в стороні, поки, нарешті, весь базар лавиною не хлинув до бородачів. Ті, хто був з цього села, схопилися з тими, хто був з того села, а ті, хто був з того села, схопилися з тими, хто був з цього села. А ті, хто був з інших сел, ті стали розбороняти тих, хто був з того села, і тих, хто був з цього села. І одержували стусанів і гуль і від тих, і від інших, і тоді стали відповідати тим же і тій і іншій стороні. Тут вже остаточно все переплуталося, і почалася велика війна, та така, що й розібрати було неможливо, хто за кого б'ється і хто кого рятує!

Крапля меду, або нечувана бійка

– Дзинь! Дзинь! Дзинь! – Дзвенів посуд. Танцювали осколки. Це старалися прихильники чорнобородого.

Загриміли горщики. Полетіли черепки. Загуркотіли діжки.

– Бум! Бум! Бум! – Ті, хто був за рудобородого, мабуть, теж не ловили ґав!

І густий мед із розбитих діжок тихо, безшумно, ніби знехотя, виповзав, виповзав на землю.

Шум, крики, зойки розносилися на всю округу. Миготіли кулаки, в хід пішли палиці, а у кого їх не було, розмахували важкими, довгими ковбасами, опускаючи їх, наче дрючки, на голови супротивників.

І години не пройшло, як базар було не впізнати, люди полягли, полиці спорожніли, прилавки осиротіли – все, що було на столах, опинилося на землі!.. Розкидане, пошматоване, побите, пом'яте, розчавлене, розколоте...

Крапля меду, або нечувана бійка

А крамарі? Подивіться-но, помилуйтеся, на кого вони стали схожі! Тепер їх один від одного не відрізнити і не впізнати! Тому що у рудобородого борода стала від бруду чорною, а у чорнобородого борода стала від пилу рудою.

А кіт? А собака?

Кіт злетів, видерся на дерево і сидить там, розпушивши хвіст і витріщивши очі.

А собака? Собака, висолопивши язика, шумно дихає, сидить під деревом, чекає: може, кіт униз спуститься?

Крапля меду, або нечувана бійка

А люди з двох сел – ці хоробрі, дружні чоловіки? Лежать на полі брані. Війна розкидала їх по всьому базару. Серед черепків і осколків, перемазавшися медом та сметаною, на почавленому винограді, грушах і персиках, які б їсти та їсти, такі вони соковиті, запашні, стиглі!.. Лежать: хто спить, хто зовсім знепритомнів, а хтось потирає боки...

І все через якусь... краплю меду!

Ось і закінчилась казка. Ну, як? Тепер ти зрозумів, що таке крапля меду? Одна крапля – така дрібниця! Майже нічого. Вона ніби й тут – і її ніби й немає. Ні самому поїсти, ні людей пригостити. Та от бачте?..

Ото так! А оса?.. Оса де ж? Загинула? Адже це вона сіла на краплю меду, бажаючи поласувати. Вона, а не хтось інший!

Ось так завжди: варто сплутатися з дрібницею, ну, хоча б із якоюсь краплею меду, а про важливе, з чого все почалося, – і не згадаєш.

Так от, про осу. Я зовсім забув сказати, що коли кіт стрибнув, оса... полетіла! Тільки і бачили! Тож кіт нічого не спіймав і не отримав. Якщо не рахувати... краплі меду, що трохи визолотила на його лапках кілька шерстинок. Але він цього навіть не помітив, адже меду була всього лише одна крапля!..

Крапля меду, або нечувана бійка

Автор: Важдаєв В.; ілюстратор: Майофіс М.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова