|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Козак Мамарига"
Козак Мамарига
Українська народна казка
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Городнічева
Двадцять років служив козак Мамарига у багачів, заробив три мідні гроші та пішов у путь-дорогу.
Зустрічає парубка. Привітався й каже:
– Я козак Мамарига, іду, куди очі світять. А ти хто?
– Наймитував я в одного пана, – відповідає парубок, – знайшов у полі торбинку-волосянку, що сама дає їсти й пити. А пан наказав торбинку відібрати. Я й утік. Та розбійники в лісі напали й торбинку відняли.
Пішли вони вдвох. Ідуть, зустрічають другого парубка.
– Я козак Мамарига, а це мій побратим. А ти хто?
– Наймитував я в одного пана, знайшов на дереві торбинку-дротянку, таку, що сама будь-яку роботу робить. Пан хотів торбинку відібрати, а я утік. Та розбійники в лісі відняли.
Пішли вони далі. Зустрічають третього.
– Я козак Мамарига, а це мої побратими. А ти хто?
– Я, – каже третій парубок, – знайшов у лузі чоботи такі, що поверх води ходять, а пан хотів відібрати. Я й утік. Та розбійники в лісі напали й відняли.
Пішли вони вчотирьох. Дійшли до роздоріжжя. Дав козак Мамарига кожному по мідному грошу, попрощалися вони та й розійшлися.
Пішов далі козак Мамарига один. Ходив довго, аж три роки. Якось дивиться – чотири чоловіки один з одним б'ються. "Еге, – думає козак Мамарига, – це, значить, ті самі розбійники. Ну, заждіть же я вас помирю!"
– Послухайте мене, козака Мамаригу, – каже. – Покладіть отут біля мене торбинку-волосянку, торбинку-дротянку, чоботи і коня Гивера поставте, а самі йдіть на той кінець галявини. Коли махну рукою, то біжіть усі разом: хто перший прибіжить, той бери, що найбільш до вподоби, потім другий і так далі.
Побігли вони на той кінець галявини, а козак Мамарига вмить торбинки закинув на плечі, чоботи взув і на коня Гивера скочив.
І поїхав козак Мамарига по світу своїх побратимів шукати, щоб повернути майно, яке колись в них розбійники відняли.
– Нехай торбинка-волосянка твоя буде, – побратим каже. – Мені твій мідний гріш щастя приніс. Я тепер забагатів і живу в повному достатку.
Попрощався козак Мамарига з ним і поїхав далі. Чи довго, чи хутко, а приїздить він до другого побратима. Зустрів Мамаригу той з пошаною, а від торбинки-дротянки відмовився.
Поїхав козак Мамарига третього шукати. Їздив, їздив по світу та й опинився біля двору, ще багатшого за ті двори. Вийшов назустріч господар – а то третій побратим.
Прийняв і він козака Мамаригу з пошаною, а від чобіт відмовився.
Мандрував, мандрував козак, щастя-долі шукав та й приїхав у чужу землю.
Почув від людей, що у короля проти палацу стоїть столітній дуб, а під дубом – скарб незліченний. І той король оголосив: хто дуба зрубає і скарб дістане, тому він півкоролівства відпише і дочку заміж оддасть.
Поїхав козак Мамарига до королівського палацу та й оповістився, що приїхав, мовляв, скарб з-під дуба дістати.
От настала ніч. Козак Мамарига пішов до того дуба, розшморгнув торбинку-дротянку – вийшли слуги, взялися до роботи. Ще й півночі не пройшло, а вже дуб зрубаний, коріння викорчуване і скарб витягнений.
Не спиться королю. Встав удосвіта, вийшов на гайок і оторопів: нема в дворі дуба, тільки яма глибока, а стоять край ями великі скрині ковані, а в них золото, самоцвіти.
– Ось, – каже козак Мамарига, – давно вже все зроблено!
– Справді, зроблено, – каже король. – Бери тепер за себе мою дочку!
Взялися весілля гуляти. Відписує король півкоролівства Мамаризі.
– Що мені півкоролівства?! – каже козак. – Коли не хочете відписувати усього королівства, так я поїду з жінкою в іншу землю.
Сідає на коня і жінку саджає. Поніс кінь Гивер, тільки курява звилася. Несе добу, несе другу, заніс аж до Чорного моря. Спустилися вони на камінь серед моря відпочити.
Козак Мамарига здіймає з плеча торбу-волосянку.
– Торбочко-волосяночко, дай нам їсти й пити!
Тут стіл враз де не взявся: наїдки, напитки на столі, що королівна й не бачила.
Напилися, наїлися. Полягали тоді спати. Мамарига заснув міцно, а королівна тишком-нишком встала, торбинки обидві захопила та до коня Гивера.
Виспався козак Мамарига, прокинувся, коли дивиться – нема ні коня, ні жінки, ні торбинки-волосянки, ані дротянки. Тільки чоботи лежать. Узув чоботи Мамарига та й пішов поверх води.
Ішов, ішов аж дві доби, перейшов через море. Схотілося йому їсти. Вирвав козак Мамарига ягідку з вишневого куша, кинув у рот – і виріс у нього на голові величезний ріг. Кинув другу – виріс другий ріг.
Коли дивиться – стоїть другий кущ. Вирвав з того куща ягідку, з'їв – і спав один ріг, другу з'їв – і другий ріг спав.
Нарвав він тоді ягід із того й другого куща та й пішов у королівство, де була його жінка. Сяк-так перебрався, щоб не пізнали, й пішов до королівського ґанку. Гукає:
– По ягоди!
Королівна почула, посилає служницю:
– Купи мені тих ягід!
Козак Мамарига гроші взяв, ягоди віддав, а сам геть подався.
От бере королівна ягідку й кидає у рот та відразу й другу – і раптом виросли в неї на голові два величезні роги. Кинулася королівна до дзеркала, глянула – та як закричить з переляку! Збіглися слуги, прибіг король, жахнувся.
– Не може того бути, – каже король, – щоб від ягід таке сталося. Ану, де ті ягоди?
Взяв та вкинув і собі в рот ягоди. Тут зразу й у нього роги виросли!
Злякався король, розгнівався. Що ж тепер робити? Скликав лікарів та знахарів, щоб оті роги зігнати. Подивились-подивились ті – нічого не зроблять, не спадають роги! Королівна плаче, король лютує, а народ глузує: "Нащо нам король із рогами?"
Приходить козак Мамарига до короля.
– Добрий день, тестеньку! Може, я вам допоможу?
– Ой зятеньку, допоможи! – каже король. – Відпишу тобі все королівство, аби такого лиха позбутися!
– Гаразд! – каже Мамарига і дає йому дві ягідки з того другого куща. Тільки проковтнув їх король – вмить роги спали. А королівна плаче, благає:
– Пожалій мене, дай ягідку! Торбинки твої в спальні на гвіздку висять. Врятуй мене – не буду тебе кидати до віку вічного!
Тут Мамарига бере ягідку і кидає їй у рот – враз один ріг спав. Вкинув другу – другий ріг спав. І стала королівна така, як була.
Почали вони тут радіти, мед-вино пити. Відписав король козакові Мамаризі усе королівство, і живуть в тому королівстві всі багаті та щасливі: торбинка-волосянка кожному їсти-пити дає, а дротянка будь-яку роботу робить.
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова