|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Українська народна казка
Коза-дереза
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Ткаченко
Були собі дід та баба. Поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано, на другий день, посилає старшого сина ту козу пасти.
Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт почав догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
– Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
– Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
От дід розсердився на сина, що він погано худобу доглядає, та й прогнав його.
На другий день посилає другого сина – меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гнати додому.
Тільки почав до воріт догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
– Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
– Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
На третій день посилає вже жінку.
От вона погнала козу, пасла весь день: увечері стала догонити до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:
– Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
– Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
От той дід прогнав і бабу.
На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки вигнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:
– Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
– Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, – тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс.
У лісі бачить коза зайчикову хатку, – вона туди вбігла та й заховалася на печі.
От прибігає зайчик, коли чує – хтось є в хатці. Зайчик і питається:
– А хто, хто в моїй хатці?
А коза сидить на печі та й каже:
|
– Я коза-дереза, |
От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче.
Коли йде ведмідь та й питається:
– Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
– Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
А ведмідь:
– От я його вижену!
Побіг до хатки:
– А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
|
– Я коза-дереза, |
Ведмідь злякався.
– Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь.
От знов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:
– А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
– Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?
А вовк:
– От я його вижену!
– Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
– Отже вижену!
Побіг вовк до хатки та й питається:
– А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
|
– Я коза-дереза, |
Вовк злякався:
– Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь.
Зайчик знов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:
– А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
– Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?
А лисичка:
– От я його вижену!
– Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав – не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!
– Отже вижену!
Побігла лисичка до хатки та:
– А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
|
– Я коза-дереза, |
От лисичка теж злякалась.
– Ні, – каже, – зайчику-побігайчику, не вижену – боюсь.
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
– Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
– Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?
А рак:
– От я його вижену!
– Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
– Отже вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
|
– Я коза-дереза, |
А рак усе лізе та й лізе, виліз на піч та:
|
– А я рак-неборак, |
Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати – побігла, тільки видно!
А зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує! Та й став жити у своїй хатці.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова