Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Українська народна казка

Котигорошко

Котигорошко

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Єрмак

Жили колись чоловік із жінкою. І було в них семеро синів та одна дочка.

Котигорошко

Пішли якось шестеро синів у поле працювати. А найменший брат залишився вдома.

Котигорошко

Йшли брати полем і плугом за собою борозну тягнули, щоб сестра могла їх знайти, коли обід їм понесе.

Котигорошко

Біля того поля, в лісі, жив змій. Задумав він недобре: борозну, що брати проклали, засипав, а сам нову проклав, прямісінько до себе у двір.

Котигорошко

Понесла сестра братам обід та по тій зміїній борозні й пішла. Йшла-йшла та зайшла у зміїний двір. Прямо до змія в лапи.

Котигорошко

Повернулися брати з поля, а сестри немає. Пішли вони шукати її.

Котигорошко

Прийшли до зміїного двору. Вийшов змій їм назустріч:

– Битися прийшли до мене, чи миритися? – питає змій.

– Битися! – відповідають брати.

– Тоді пішли під залізний дуб, поміряємося силою. Не терплю людського духу!

Котигорошко

Прийшли. Посеред зміїного двору дуб високий стоїть. І стовбур, і листя у нього залізні, погойдуються на вітрі, видзвонюють.

Котигорошко

Як налетів на братів змій, ударив з усієї своєї зміїної сили, одразу ж глибоко в землю увігнав, до зміїної темниці. Там і замкнув...

Котигорошко

Батько з матір'ю тим часом чекають та чекають, а синів немає. Одна втіха залишилася – менший синок. От знайшов він горошину, посадив у землю.

Котигорошко

Дивиться – аж виріс величезний кущ, а на кущі – стручок. Лише один. А в ньому горошина, теж одна, та не проста, а чарівна. Дотягнувся хлопчик до стручка, зірвав його.

Котигорошко

Випала горошина зі стручка, покотилася. Хлопчик побіг за нею, схопив горошину та з'їв. З того часу і прозвали його Котигорошком.

Котигорошко

Почав Котигорошко зростати не по днях, а по годинах. За тиждень вище батька виріс.

Котигорошко

Одного разу батько копав криницю і натрапив на великий камінь. Пішов гукати людей, щоб допомогли камінь витягнути. Поки батько ходив, Котигорошко однією рукою камінь із землі витягнув. Прийшли люди, дивуються!

Котигорошко

А Котигорошко як відчув свою силу, так і вирішив піти братів і сестру визволяти.

Пішов він до коваля, попросив, щоб той йому скував важку булаву. Коваль і скував.

Котигорошко

Розмахнувся Котигорошко, підкинув булаву в самісіньке небо і каже:

– Я ляжу спати, а ви, батько, розбудіть мене через дванадцять днів, коли булава назад падатиме.

Котигорошко

На дванадцятий день летить булава, гуде, розсікає повітря.

Котигорошко

Розбудив батько сина. Той схопився, підставив кулак, булава об нього вдарилася, переламалася навпіл.

– Ні, з такою булавою я на змія не піду.

Котигорошко

І вирушив знову до коваля, просить:

– Перекуй булаву, щоб ще міцніша була.

Перекував коваль.

Котигорошко

Котигорошко знову булаву підкинув та й спати ліг. А через дванадцять днів булава до нього повернулася, об кулак вдарилася, тільки трохи зігнулася.

– От з цією булавою піду на змія! – каже Котигорошко.

Котигорошко

Попрощався Котигорошко з батьком та матір'ю і пішов по тій борозні, по якій сестра й брати пішли та не повернулися. Хоч борозна вже заросла травою, та трохи помітною була, привела вона Котигорошка до зміїного двору.

Котигорошко

– Чого тобі треба? – зашипів змій. – Не терплю людського духу! Битися чи миритися до мене прийшов?

– Битися! Я братів і сестру звільнити хочу!

– Смерть ти свою у мене знайдеш, – сичить змій.

Котигорошко

Прийшли до залізного дубу. Свиснув змій – з дерева листя впало, навкруги дзвін пішов.

Котигорошко

А Котигорошко й каже:

– Коли це я свисну – очі на лоба можуть вилізти. Ти їх краще закрий.

– Змій і закрив очі. А Котигорошко його булавою по лобі й стукнув.

Котигорошко

– Чи добре я свищу? – питає Котигорошко.

– Правду кажеш, мало очі на лоба не вилізли! – Злякався змій. – Може, будемо миритися?

– Ні, битися! – відповідає Котигорошко.

Котигорошко

Стали вони битися. Схопив наш молодець змія та як кине! Вдарився змій об дерево, стовбур надвоє розколовся, змію хвіст прищимив. А стовбур залізний, не вирвешся.

Котигорошко

Котигорошко змія покинув, пішов братів із в'язниці звільняти. Прути ґрат розігнув, вивів бранців на волю. Вони молодшого брата і не впізнали, бо він швидко виріс.

Котигорошко

А змій тим часом дуб із корінням вивернув, схопив сестру Котигорошка і полетів. Дуб важкий за ним по землі волочиться, слід залишає.

Котигорошко

Прийшли Котигорошко з братами до залізного дубу, суд і розправу над змієм чинити.

Дивляться – ні дуба, ні змія. Аж бачать – летить змій високо в небі, сестру несе. Кинулися наздоганяти його.

Котигорошко

От вони бігли по сліду, що дуб залишив, та побачили перед собою глибоку яму. Дна не видно. Злякалися брати, не хочуть лізти в яму.

– Я полізу, – каже Котигорошко, – спускайте мене вниз.

Котигорошко

Сплели вони зі своїх поясів довгу мотузку. Котигорошко намотав кінець мотузки на руку і став спускатися.

Котигорошко

Спустився Котигорошко і прямо до підземного світу потрапив. Дивиться – стоїть палац великий. А навколо золото та дорогоцінні камені – все так і виблискує.

Котигорошко

Назустріч йому сестра біжить:

– Тікай швидше, – каже. Змій з дуба хвіст витягує, він тебе вб'є. Багатьох сміливців він вже повбивав.

– Не вб'є! Це я йому хвоста прищимив. Веди мене до нього!

Котигорошко

А змій тим часом хвоста з дуба витягнув, побачив Котигорошка й питає:

– То ти знову прийшов? Битися чи миритися?

– Битися, – відповідає Котигорошко.

Котигорошко

Раз ударив Котигорошко булавою – змій по коліно в камінь увійшов. Другий раз ударив – по пояс у камінь загнав. Третій раз ударив – зовсім вбив.

Котигорошко

Узяв Котигорошко три мішки золота і три мішки дорогоцінних каменів, і пішли вони з сестрою до тієї ями, через яку він спустився у підземне царство.

Котигорошко

Прийшли. Котигорошко й кричить:

– Гей, ви, добрі молодці! Мотузку опускайте, нас нагору тягніть!

Брати мотузку опустили, він до неї спершу золото і каміння прив'язав.

Котигорошко

Знову кричить Котигорошко:

– Опускайте ще раз, добрі молодці, мотузку. Сестра ваша до вас повертається. Обережно піднімайте!

Котигорошко

Та не дарма брати в зміїному царстві пожили. Непомітно для себе зміїного духу набралися. В голові у них потьмарилося.

– Нащо ми його будемо витягувати? – кажуть. – Ми шестеро змія не подолали, а він один зумів. Нас люди засміють. Та й добро все нам дістанеться.

Котигорошко

Котигорошко здогадався, через що затримка вийшла. Зрозумів, що погане проти нього надумали. Прив'язав до мотузки камінь і кричить:

– Тягніть мене!

Котигорошко

Підтягнули брати камінь вище та й відпустили мотузку. Упав камінь униз. Розсердився Котигорошко. «Гарні ж у мене брати!» – думає.

Котигорошко

Довелося йому повернутися у підземне царство. Раптом хмари набігли, вдарив грім, полив дощ із градом. Сховався Котигорошко під деревом. Чує – в гнізді пташенята пищать. Орлята маленькі. Дощем їх заливає.

Котигорошко

Заліз він на дерево, зняв із себе сорочку, прикрив нею пташенят.

Котигорошко

А як дощ припинився, прилетів орел.

– Це ти моїх пташенят від смерті врятував? – питає. – Чим мені тобі віддячити?

– Винеси мене нагору, – попросив Котигорошко.

Котигорошко

Сів Котигорошко на орла, і полетіли вони високо над землею. Незабаром і рідну хату побачив.

Котигорошко

Підходить Котигорошко до хати й чує – брати в матері питають:

– А де ж наш менший брат?

– Виріс він, сильним став, пішов вас визволяти.

А в братів до того часу зміїний дух з голів вийшов. Соромно їм стало.

Котигорошко

– То це наш брат врятував нас. А ми його в ямі кинули. Ходімо швидше витягувати, рятувати його.

А тут Котигорошко до хати входить і каже:

– А я й сам вибрався.

Котигорошко

Брати в Котигорошка попросили пробачення. Простив він їх. На радощах бенкетувати стали, Котигорошка прославляти. І ми його, людину сміливу, слухняного сина, брата вірного – славимо...

Котигорошко



Автор: Українська народна казка; ілюстратор: Єрмак М.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова