Ґава-роззява

Усі тротуаром проходили справа,
Та правила руху порушила ґава:
Ішла вона зліва, назустріч слонові;
– Кар-кар! Роздавив мені ногу до крові!

А зайчик до неї: – От ґава смішна!
Мабуть, величенька вага у слона?

На ногу тобі наступили недаром, –
Не вмієш, роззяво, ходить тротуаром.

По правому боці ходжу я до школи,
Мені не наступлять на ноги ніколи!

Скрипить під санчатами сніг у дворі,
Де гірку зробили для всіх школярі.

А ці, неслухняні зайча й лисеня,
По вулиці прямо летять навмання.

– Ой лишенько! Колія! Сани спиняй! –
Та їх не зупиниш, – спинився трамвай.

Водій докоряє: – Та знає ж це кожний:
На вулиці, діти, кататись не можна!

Якби я трамвай зупинити не встиг,
То ви б залишились обоє без ніг.

Дорога відкрита туди і сюди,
Та тільки, шофере, уважно гляди! –

Бо є іще ґави, як ця, що біжить;
Напевно, обридло на світі їй жить.

В страшну небезпеку потрапила ґава,
Де мчали машини і зліва, і справа.

А цей пішохід – вам відомий ведмідь –
На знак «Перехід» з ведмедятком спішить.

Бо там, де указані нам переходи,
Ідуть через вулицю всі пішоходи.

У качечки овочі є у корзині,
Ще треба купити пшона в магазині.

Спиня вона внука: – Отут перехід,
Але поспішати при цьому не слід.

Поглянь, каченятко, спочатку наліво:
Пропустим машину – і підем сміливо.

А серед дороги, де стали зайці,
Ми спинимось теж на отім острівці.

Поглянем направо: немає машин? –
І підем собі за пшонцем в магазин.

Спинився тролейбус під номером п'ять.
До виходу всі пасажири спішать.

Лиш ґава-роззява одна метушиться:
Вона біля входу штовхнула лисицю,

Ударила дзьобом у лоб їжака.
– Куди ти, колючий? З дороги! – гука.

Та лапою ґаву спиняє ведмідь:
– Заждіть, громадянко, хвилину заждіть.

Щоб знали надалі, де «Вихід», де «Вхід»,
Вам штраф заплатить за порушення слід!

Які в нас дороги гладенькі та чисті!
Стоять світлофори на вулицях в місті.

В них жовті, червоні й зелені вогні.
Водій помічає червоний: – Мені
Спинитися треба на деякий час...

А світло зелене, лисичко, для вас.

І котик, і зайчик, і ті, що за вами, –
Всі можете йти через вулицю прямо.

Ви можете йти, не боятись нічого, –
Бо світло зелене – відкрита дорога!

У полі немає ніде тротуару,
І ґава пішла по шосе до базару,

Іде собі шляхом по правому боці...
І треба ж такій приключитись мороці!

Попутна машина її зачепила,
Крилечко зламала і кошик розбила.

А зайчик гукає: – Я зліва іду!
Попутна не звалить мене на ходу,

Та й стрічна машина отак не штовхне:
Шофер обмине, бо побачить мене.

Трамвай зупинився, і всі, що зійшли,
Попереду звично вагон обійшли.

А ґава щодуху метнулась назад
І знову, як бачте, попала невлад.

Зустрічний трамвай тут зупинки не має,
Він далі маршрутом своїм поспішає.

Ведмедик-водій заревів на ходу:
– Куди ти, носата? Влетиш у біду! –

І зайчик їй каже: – Роззяво, стривай!
Попереду треба обходить трамвай!

На розі, де кожен трамвая чекає,
Читаєм табличку: «Зупинка трамвая».

Стоїть кенгуру на новім тротуарі –
Це мама з маленьким синочком у парі.

А ґава трамвай на дорозі чекала,
Іще й чемодани свої розіклала.

Ще мить – і роздавить роззяву ведмідь...
– Ой, дядечку! Швидше машину спиніть!

І ґава летить з-під самісіньких фар...
Тепер буде знати, що є тротуар!

Мелькають будинки, дерева і квіти, –
В тролейбусі їдуть дорослі і діти.

А ззаду – безплатні висять пасажири,
Дві мавпи хвостаті, що раді без міри.

Мовляв, ця драбина для тебе й для мене!
Ми – справжні герої! Ми – мавпи-спортсмени!

І раптом «спортсмен» закричав на драбині:
– Хвоста придавив бегемот на машині!..

Хвоста – ще нічого, та як би «герою»
Хвоста не позбутись разом з головою!

Спинився автобус, а поряд – таксі.
Обходять їх ззаду прохожі усі.

А ґаву-роззяву тут кожен впізна:
Поперед машини скакає вона.

Машина промчала і ледве не збила,
Роззява з книжками портфель упустила,

Закаркала слізно, побігла щодуху...
Соромся! Забула ти правила руху!

Машину, що стала попереду тебе,
Завжди тільки ззаду обходити треба!

Усі з ковзанами пішли на льодок,
На річку, де чистий, гладенький каток.

Чого ж на дорозі зайці-пустуни?
Схотіли з «гачком» покататись вони.

Позаду машини висять на гачках:

Машина гальмує – лоби в синяках.
Гачок розігнувся – зайча шкереберть!
Назустріч машина – і куцому смерть!..

І ви на шляху не шукайте утіхи, –
Ця втіха, малята, кінчається лихом!