|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Де спить сонце?
Єва Василевська
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Д.Хайкін
У саду біля паркану жили квіти: березка-повзунок, мальва-красуня, соняшник-хвалько і білява кульбаба.
Найголосистішим від усіх був соняшник. Рано вранці, тільки-но сонце над парканом з'явиться, він уже горланить:
– Привіт, сонце! Доброго ранку!
Підніметься сонце трохи вище – соняшник ще голосніше кричить:
– Дивіться, дивіться! Сонце всміхається! Це воно мені всміхається – адже я йому родич!
Крутиться соняшник на довгій зеленій нозі, крутить круглою жовтої головою, пелюстки жовтим віночком стирчать – і справді на сонце схожий.
А сонце по небу котиться, золоте, сліпуче, – спробуй розберися, усміхається воно чи ні.
Мальва вважалася в саду першою красунею. Висока, струнка, вся у червоних квітках – замилуєшся! Вона це знала і дуже пишалася собою.
Зате березка, хоч квіти у неї теж були яскраві й запашні, анітрохи не пишалася. Була вона скромна й мовчазна.
Найнепоказнішою з усіх була маленька кульбаба. І на зріст вона не вдалася і красою не виділялася: на тоненькій шийці білява розхристана голівка – навсібіч стирчать насіння-летючки. В усьому саду не було квітки допитливішої від кульбаби. Бувало, залетить горобець, всядеться на гілці бузку і ну цвірінькати: де був, що бачив; або закружляє джміль над квітами: гуде, новини розповідає, – кульбаба уважно слухає, боїться слово пропустити. Слухає вона, слухає, а потім починає до квітів із запитаннями чіплятися.
От і тепер задерла кульбаба білу пухнасту голівку й запитує:
– А ... дощ звідки береться?
– Звісно, з неба, – відповідає соняшник.
– А ... оса ким бджолі доводиться?
– Звісно, двоюрідною сестрою.
– А ... – почала було кульбаба.
Але соняшникові вже урвався терпець і він закричав:
– Досить! Не чіпляйся більше до мене!
Струснула кульбаба пухнастою голівкою, помовчала трохи та й повернулася до мальви:
– А... сонце де спить?
– Звісно, – поважно почала мальва, – звісно... – але, що сказати далі, не знала, і всі її червоні квіти почервоніли ще дужче.
Запитала кульбаба й у березки, але та вусиками похитала: не знаю, мовляв. Тоді втрутився соняшник.
– Хіба можна не знати таке! – закричав він. – Сонце спить за парканом! Ось тут, зовсім поруч. Вранці воно піднімається над парканом, увечері ховається за паркан. Де ж йому ще спати?
– Ось тут, поруч? – здивувалася кульбаба. – От якби подивитися!
– Цікаво, – поважно вимовила мальва.
Березка нічого не сказала, вона тільки похитала вусиками: мовляв, їй теж дуже цікаво.
І квіти домовилися: завтра з ранку, поки ще сонце не встане, подивитися, як воно спить за парканом.
Вранці першою поповзла по забору березка: вчепиться вусиками за одну задирку, за іншу, в щілину вусик просуне, на цвях намотає – усе вгору повзе. Зовсім трохи їй залишилося – от тільки сили не вистачило. Так і залишилася висіти на паркані. Потім мальва стала вгору тягнутися. Піднялася навшпиньки, вище, ще вище, зовсім небагато залишилося, але ж ні, росту не вистачило.
А тут вітер до саду залетів. Покружляв-покружляв та й помчав на луг – там йому місця більше. І чи то випадково, чи то з пустощів забрав він із собою одне зернятко-летючку з пухнастої голівки кульбаби.
Піднялося зернятко над парканом, дивиться – немає сонця.
– Гей! – закричало зернятко-летючка. – Немає сонця за парканом! І на лузі його не видно!
Піднялося воно ще вище та як закричить:
– Бачу! Бачу! Он воно, сонце, усе заспане, з-за лісу встає!
– Чуєш? – шепнула кульбаба березці.
– Чуєш? – шепнула березка мальві.
– Чуєш? – поважно сказала мальва соняшнику. – Сонце не спить за парканом!
А соняшник голову опустив низько-низько: чи то соромно йому стало через свої хвастощі, то чи насіння достигло і голова у нього обважніла.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова