|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Валентина Осєєва
Чарівна голочка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Запєсочна О.
Жила собі Маруся-рукодільниця, і була у неї чарівна голочка. Пошиє Маруся сукню – аж та сама себе пере та прасує; розшиє скатертину пряниками та цукерками, застелить нею стіл – і дійсно солодощі з'являються на столі!
Любила Маруся свою голочку, берегла її як зіницю ока та все ж таки не зберегла. Пішла якось до лісу по ягоди та й загубила! Шукала, шукала, усі кущики обійшла, усю травичку обмацала – немає ніде її голочки! Сіла Маруся під дерево і заплакала. Пожалів дівчинку їжачок, виліз із норки і дав їй свою голку:
– Візьми, Марусю, може, вона тобі стане в пригоді!
Подякувала йому Маруся, взяла голочку, а сама подумала: «Не така була моя!» І знову заплакала. Побачила її сльози висока Сосна – кинула їй свою голку:
– Візьми, Марусю, може, вона тобі стане в пригоді!
Узяла Маруся, вклонилася Сосні низько та пішла лісом. Іде, сльози втирає, а сама думає: "Не така ця голочка, моя краща була!»
От зустрівся їй шовкопряд, іде – шовки пряде, увесь шовковою ниткою обмотався.
– Візьми, Марусю, мій шовковий моточок, може, він тобі стане в пригоді!
Подякувала йому дівчинка та й питає:
– Шовкопряде, шовкопряде, ти давно в лісі живеш, давно шовк прядеш, золоті нитки робиш з шовку, чи не знаєш ти, де моя голочка?
Замислився Шовкопряд, похитав головою:
– Голка твоя, Марусю, у Баби Яги, у Баби Яги – Кістяної ноги. У хатинці на курячих ніжках. Тільки немає туди ані шляху, ані стежки! Важко дістати її звідти!
Стала Маруся просити його розповісти, де Баба Яга – Кістяна нога живе. Розповів їй усе Шовкопряд:
|
– Йти туди треба за хмарами, не по траві, |
Вклонилася Маруся шовкопряду, узяла шовку моток і пішла. Страшно Марусі до Баби Яги йти, та шкода їй своєї голочки. Ось вибрала вона в небі темну хмарку.
|
Повела її хмарка не по траві, |
Побачила Марусю страшна Сова та як заохкає, закричить на весь ліс:
– Ох-ох-хо-хо! Хто тут? Хто тут?
Злякалася Маруся, підкосилися в неї ноги від страху. А Сова очима крутить, а очі в неї, як ліхтарі, світяться – один жовтий, другий зелений, усе навколо від них жовто та зелено! Бачить Маруся, нема їй куди подітися, вклонилася Сові низько та й просить:
– Дозволь мені, Совунечко, Бабу Ягу побачити. У мене до неї справа є!
Засміялася Сова, заохкала, а Баба Яга їй з віконця кричить:
– Сова моя, Совунечко, печеня сама до нас у пічку лізе!
І каже вона дівчинці так лагідно:
– Заходь, Марусю, заходь!
Підійшла Маруся до хатинки та й бачить: одні двері залізним засувом засунуті, на других – важкий замок висить, на третіх – литий ланцюг. Кинула їй Сова три пір'їнки.
– Відімкни, – каже, – двері та заходь мерщій!
Узяла Маруся одну пір'їнку, приклала до засуву – відімкнулися перші двері, приклала другу пір'їнку до замка – відімкнулися другі двері, приклала вона третю пір'їнку до литого ланцюга – впав ланцюг на підлогу, відімкнулися перед нею треті двері! Увійшла Маруся до хатинки і бачить: сидить Баба Яга біля віконця, нитки на веретено мотає, а на підлозі килим лежить, на ньому крила шовком вишиті, і Марусина голочка у недошите крило встромлена.
Маруся кинулася до голочки, а Баба Яга як вдарить помелом об підлогу, як закричить:
– Не чіпай мого летючого килима! Замети в хаті, натопи пічку, а ввечері я тебе з'їм!
Маруся Бабі Язі не заперечує. Хату підмітає, сміття збирає.
Полетіла Баба Яга, а Маруся схопила голочку – і ну килим дошивати.
Шиє-вишиває, голови не піднімає, а Сова їй кричить:
– Дівчисько, гей, дівчисько, чому з димаря дим не йде?
Відповідає їй Маруся:
– Сова моя, Совунечко, погано пічка розгоряється. – А сама дрова кладе, вогонь розпалює.
А Сова знову:
– Дівчисько, гей, дівчисько, чи кипить вода в казані?
А Маруся їй відповідає:
– Не кипить вода в казані, стоїть казан на столі.
А сама ставить на вогонь казан з водою і знову до роботи сідає. Шиє Маруся, шиє, так і бігає голочка по килиму, а Сова знову кричить:
– Топи пічку, я їсти хочу!
Підклала Маруся дров, пішов дим до Сови. Вода в казані закипіла.
– Дівчисько, гей, дівчисько, – кричить Сова, – сідай у горщик, накрийся кришкою та лізь у піч!
А Маруся й каже:
– Я б рада тобі, Совунечко, догодити, та в горщику води немає! – А сама все шиє та й шиє.
Вийняла у себе Сова пір'їнку та й кинула їй у віконце.
– На, відімкни двері, сходи по воду, та дивись, якщо побачу, що ти втекти збираєшся, покличу Бабу Ягу, вона тебе швидко наздожене!
Маруся каже:
– Сова моя, Совунечко, зайди до хати та покажи, як треба в горщик сідати, як кришкою накритися!
Розсердилася Сова та як стрибне в димар і сама до казана потрапила!
Засунула Маруся заслінку, а сама сіла килим дошивати. Раптом задрижала земля, зашуміло все навколо, вирвалася у Марусі з рук голочка і тихенько так Марусі каже:
– Бери скоріш летючий килим, біда на нас іде.
Схопила Маруся килим, відімкнула совиними пір'їнками двері та побігла. Прибігла в ліс, сіла під сосною килим дошивати. Біліє в руках моторна голочка, блищить-переливається шовковий моточок ниток, зовсім трошки залишається дошити Марусі.
А Баба Яга заскочила до хатини, втягнула носом повітря та й кричить:
– Сова моя, Совунечко, де ти гуляєш, чому мене не зустрічаєш?
Витягла вона з печі казан. Поїла вона всю юшку, до самого денця, дивиться, а на денці совине пір'я!
Подивилася навколо, адже килима немає! Здогадалася вона тоді, в чому справа, затрусилася від люті.
– Я ж тебе! Я ж тебе! За Совунечку-Сову на клаптики розірву!
Скочила на помело і злетіла в повітря, летить, сама себе помелом підганяє.
А Маруся під сосною сидить, шиє – поспішає, зовсім мало їй залишилося. Запитує вона Сосну високу:
– Сосно моя мила, чи далеко ще Баба Яга?
Відповідає їй Сосна:
– Пролетіла Баба Яга зелені луки, помелом змахнула, на ліс повернула...
Ще більше поспішає Маруся, вже останній стібок їй залишився, та нема чим дошити, скінчилися в неї нитки шовкові. Заплакала Маруся, раптом де не взявся Шовкопряд:
– Не плач, Марусю, на тобі шовку, вдягни мою нитку в голку!
Узяла Маруся нитку і знову шиє... раптом закачалися дерева, стала дибки трава, налетіла Баба Яга як вихор! Та не встигла вона на землю спуститися, як підставила їй Сосна свої гілки, заплуталася Баба Яга в них і аж біля Марусі на землю впала! А вже Маруся останній стібок дошила і летючий килим розстелила, тільки сісти на нього залишилося. А Баба Яга вже з землі піднімається. Кинула в неї Маруся їжакову голку, прибіг старий Їжак, кинувся до Баби Яги в ноги, коле її своїми голками, не дає підвестися з землі, а Маруся тим часом на килим сіла. Здійнявся летючий килим під самісінькі хмари і в одну мить домчав Марусю додому!
Стала жити вона, поживати, шити-вишивати людям на користь, собі на радість, а голочку свою берегла як зіницю ока! А Бабу Ягу заштовхали їжаки до болота, там вона і потонула на віки вічні.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова