Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Валентина Осєєва

Чарівна голочка

Чарівна голочка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Запєсочна О.

Жила собі Маруся-рукодільниця, і була у неї чарівна голочка. Пошиє Маруся сукню – аж та сама себе пере та прасує; розшиє скатертину пряниками та цукерками, застелить нею стіл – і дійсно солодощі з'являються на столі!

Чарівна голочка

Любила Маруся свою голочку, берегла її як зіницю ока та все ж таки не зберегла. Пішла якось до лісу по ягоди та й загубила! Шукала, шукала, усі кущики обійшла, усю травичку обмацала – немає ніде її голочки! Сіла Маруся під дерево і заплакала. Пожалів дівчинку їжачок, виліз із норки і дав їй свою голку:

– Візьми, Марусю, може, вона тобі стане в пригоді!

Чарівна голочка

Подякувала йому Маруся, взяла голочку, а сама подумала: «Не така була моя!» І знову заплакала. Побачила її сльози висока Сосна – кинула їй свою голку:

– Візьми, Марусю, може, вона тобі стане в пригоді!

Чарівна голочка

Узяла Маруся, вклонилася Сосні низько та пішла лісом. Іде, сльози втирає, а сама думає: "Не така ця голочка, моя краща була!»

От зустрівся їй шовкопряд, іде – шовки пряде, увесь шовковою ниткою обмотався.

– Візьми, Марусю, мій шовковий моточок, може, він тобі стане в пригоді!

Чарівна голочка

Подякувала йому дівчинка та й питає:

– Шовкопряде, шовкопряде, ти давно в лісі живеш, давно шовк прядеш, золоті нитки робиш з шовку, чи не знаєш ти, де моя голочка?

Замислився Шовкопряд, похитав головою:

– Голка твоя, Марусю, у Баби Яги, у Баби Яги – Кістяної ноги. У хатинці на курячих ніжках. Тільки немає туди ані шляху, ані стежки! Важко дістати її звідти!

Стала Маруся просити його розповісти, де Баба Яга – Кістяна нога живе. Розповів їй усе Шовкопряд:

– Йти туди треба за хмарами, не по траві,
А по колючках та по кропиві,
По болотах та по водиці
До найстарішої криниці –
Там і птахи гнізда не в'ють,
Самі жаби та змії живуть,
Там хатинка на курячих ніжках стоїть,
Біля віконця там Баба Яга сидить,
Килим летючий собі вишиває.
Горе усім, хто туди потрапляє,
Не ходи, Марусю, забудь про свою голку,
Візьми краще моток мого чудового шовку!

Вклонилася Маруся шовкопряду, узяла шовку моток і пішла. Страшно Марусі до Баби Яги йти, та шкода їй своєї голочки. Ось вибрала вона в небі темну хмарку.

Повела її хмарка не по траві,
А по колючках та по кропиві,
По болотах та по водиці
До найстарішої криниці –
Туди, де й птахи гнізда не в'ють,
Де самі жаби та змії живуть,
Де хатинка на курячих ніжках стоїть
Та біля віконця Баба Яга сидить,
А з димаря стирчить совина голова…

Чарівна голочка

Побачила Марусю страшна Сова та як заохкає, закричить на весь ліс:

– Ох-ох-хо-хо! Хто тут? Хто тут?

Злякалася Маруся, підкосилися в неї ноги від страху. А Сова очима крутить, а очі в неї, як ліхтарі, світяться – один жовтий, другий зелений, усе навколо від них жовто та зелено! Бачить Маруся, нема їй куди подітися, вклонилася Сові низько та й просить:

– Дозволь мені, Совунечко, Бабу Ягу побачити. У мене до неї справа є!

Засміялася Сова, заохкала, а Баба Яга їй з віконця кричить:

– Сова моя, Совунечко, печеня сама до нас у пічку лізе!

І каже вона дівчинці так лагідно:

– Заходь, Марусю, заходь!

Підійшла Маруся до хатинки та й бачить: одні двері залізним засувом засунуті, на других – важкий замок висить, на третіх – литий ланцюг. Кинула їй Сова три пір'їнки.

– Відімкни, – каже, – двері та заходь мерщій!

Узяла Маруся одну пір'їнку, приклала до засуву – відімкнулися перші двері, приклала другу пір'їнку до замка – відімкнулися другі двері, приклала вона третю пір'їнку до литого ланцюга – впав ланцюг на підлогу, відімкнулися перед нею треті двері! Увійшла Маруся до хатинки і бачить: сидить Баба Яга біля віконця, нитки на веретено мотає, а на підлозі килим лежить, на ньому крила шовком вишиті, і Марусина голочка у недошите крило встромлена.

Чарівна голочка

Маруся кинулася до голочки, а Баба Яга як вдарить помелом об підлогу, як закричить:

– Не чіпай мого летючого килима! Замети в хаті, натопи пічку, а ввечері я тебе з'їм!

Чарівна голочка

Маруся Бабі Язі не заперечує. Хату підмітає, сміття збирає.

Полетіла Баба Яга, а Маруся схопила голочку – і ну килим дошивати.

Чарівна голочка

Шиє-вишиває, голови не піднімає, а Сова їй кричить:

– Дівчисько, гей, дівчисько, чому з димаря дим не йде?

Відповідає їй Маруся:

– Сова моя, Совунечко, погано пічка розгоряється. – А сама дрова кладе, вогонь розпалює.

Чарівна голочка

А Сова знову:

– Дівчисько, гей, дівчисько, чи кипить вода в казані?

А Маруся їй відповідає:

– Не кипить вода в казані, стоїть казан на столі.

А сама ставить на вогонь казан з водою і знову до роботи сідає. Шиє Маруся, шиє, так і бігає голочка по килиму, а Сова знову кричить:

– Топи пічку, я їсти хочу!

Підклала Маруся дров, пішов дим до Сови. Вода в казані закипіла.

Чарівна голочка

– Дівчисько, гей, дівчисько, – кричить Сова, – сідай у горщик, накрийся кришкою та лізь у піч!

А Маруся й каже:

– Я б рада тобі, Совунечко, догодити, та в горщику води немає! – А сама все шиє та й шиє.

Вийняла у себе Сова пір'їнку та й кинула їй у віконце.

– На, відімкни двері, сходи по воду, та дивись, якщо побачу, що ти втекти збираєшся, покличу Бабу Ягу, вона тебе швидко наздожене!

Маруся каже:

– Сова моя, Совунечко, зайди до хати та покажи, як треба в горщик сідати, як кришкою накритися!

Розсердилася Сова та як стрибне в димар і сама до казана потрапила!

Чарівна голочка

Засунула Маруся заслінку, а сама сіла килим дошивати. Раптом задрижала земля, зашуміло все навколо, вирвалася у Марусі з рук голочка і тихенько так Марусі каже:

– Бери скоріш летючий килим, біда на нас іде.

Схопила Маруся килим, відімкнула совиними пір'їнками двері та побігла. Прибігла в ліс, сіла під сосною килим дошивати. Біліє в руках моторна голочка, блищить-переливається шовковий моточок ниток, зовсім трошки залишається дошити Марусі.

А Баба Яга заскочила до хатини, втягнула носом повітря та й кричить:

– Сова моя, Совунечко, де ти гуляєш, чому мене не зустрічаєш?

Витягла вона з печі казан. Поїла вона всю юшку, до самого денця, дивиться, а на денці совине пір'я!

Чарівна голочка

Подивилася навколо, адже килима немає! Здогадалася вона тоді, в чому справа, затрусилася від люті.

– Я ж тебе! Я ж тебе! За Совунечку-Сову на клаптики розірву!

Скочила на помело і злетіла в повітря, летить, сама себе помелом підганяє.

А Маруся під сосною сидить, шиє – поспішає, зовсім мало їй залишилося. Запитує вона Сосну високу:

– Сосно моя мила, чи далеко ще Баба Яга?

Відповідає їй Сосна:

– Пролетіла Баба Яга зелені луки, помелом змахнула, на ліс повернула...

Ще більше поспішає Маруся, вже останній стібок їй залишився, та нема чим дошити, скінчилися в неї нитки шовкові. Заплакала Маруся, раптом де не взявся Шовкопряд:

– Не плач, Марусю, на тобі шовку, вдягни мою нитку в голку!

Чарівна голочка

Узяла Маруся нитку і знову шиє... раптом закачалися дерева, стала дибки трава, налетіла Баба Яга як вихор! Та не встигла вона на землю спуститися, як підставила їй Сосна свої гілки, заплуталася Баба Яга в них і аж біля Марусі на землю впала! А вже Маруся останній стібок дошила і летючий килим розстелила, тільки сісти на нього залишилося. А Баба Яга вже з землі піднімається. Кинула в неї Маруся їжакову голку, прибіг старий Їжак, кинувся до Баби Яги в ноги, коле її своїми голками, не дає підвестися з землі, а Маруся тим часом на килим сіла. Здійнявся летючий килим під самісінькі хмари і в одну мить домчав Марусю додому!

Стала жити вона, поживати, шити-вишивати людям на користь, собі на радість, а голочку свою берегла як зіницю ока! А Бабу Ягу заштовхали їжаки до болота, там вона і потонула на віки вічні.

Чарівна голочка

Автор: Осєєва В.; ілюстратор: Запєсочна О.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова