Бубликовий кущ

Крізь хмару

З дідусем жену отару
Крізь вечірню теплу хмару.
І в оцій туманній хвилі –
Білі трави, вівці білі,
І дзвіночки дзвонять збоку,
І ліхтар моргає оком,
А крисаня в дідуся –
Наче місяць в небесах.

Мокровиця

В небі річка заблукала
І дощем на землю впала.
Не сховатися нікуди,
Все намокло: трави, люди.
Змокла в киці і кота
Шерсть до кінчика хвоста.
І котові каже киця:
– Ну й погода!..
Мокровиця.

Бабця спить

Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньки вийду з хати,
Щоби їй не заважати.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить.
Бабця спить.

Пилосос

В пилососа, в пилососа
Довгий хобот замість носа,
Довгий хобот-ненажера
Олівці мої звечеряв
І хотів у кошеняти
Рибку-іграшку відняти.
Та котятко зашипіло
І пішло в атаку сміло.
Пилосос у кутик – шмиг,
Відключився і затих.

Полікую книжку

Плаче книжка нишком.
Захворіла книжка –
Нерозумні малюки
Їй обшарпали боки.
Ви не плачте, люба книжко,
Полікую я вас трішки.
Попідклеюю вам рани,
Хай боліти перестане.
Вже й обгорточка готова!..
Буде книжечка здорова!

Теплиця

Вовк часу не марнував
І теплицю збудував.
Цілу зиму квітли канни.
Мак, троянди і тюльпани.
Радо йшли до вовка в гості
Довгохвості, куцохвості,
Просто йшли погомоніти
І понюхать гарні квіти.

Сів ведмедик у машину

Сів ведмедик у машину
Та й поїхав по малину.
А в малині джміль бринить –
І злякався наш ведмідь:
– Ой! Цей звір такий носатий,
І сердитий, і крилатий...
Він, якщо наздожене,
З’їсть машину і мене!..

Лис маленький хотів
Здивувати всіх:
Якось бублик посадив,
Землю рив, як міг.

Лис чекав, приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.

Вовчик лісом ганяв
Взад-вперед чимдуж:
– Що тут буде, лисеня?
– Бубликовий кущ!

Вовчик теж приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.

Звідкись зайчик надбіг,
Постояв на пні:
– Я поїм раніш за всіх
Бублики смачні.

Зайчик теж приглядав,
Окуляри надягав,
Але він не знав про те,
Що так бублик не росте.

А ведмедик поспішав
В підготовчий клас.
– Ви даремно,– сказав,–
Змарнували час.

Не чекав, не приглядав,
Ані хвильки не стояв,
Бо ведмедик знав про те,
Що так бублик не росте!