|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Блакитний килим
Грузинська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Корнєєва
Жив собі цар і був у нього один-єдиний син. Коли царенко став парубком, батько вирішив його одружити. Покликав до себе й каже:
– Мабуть, пора тобі, сину, шукати собі наречену. Пора вже свою родину мати.
Повів його до великої зали, де всі стіни були завішані портретами дівчат, та таких вродливих, що й очей не відведеш.
– Ось, сину, – каже цар, – вибирай собі дружину.
Обійшов царенко всю залу, кожен портрет роздивився та й каже:
– Ні, батеньку, не можу собі до серця нікого вибрати. Дозволь мені обійти все наше царство. Може, зустріну свою наречену.
От ходить він по рідній землі, по горах, по виноградниках, у стародавні міста завертає, села не минає.
Багато дівчат у його країні і вродливих, і мудрих, і лагідних, та не лежить до них царенкове серце.
Аж якось у горах, на околиці бідного селища, зустрів він дівчину – струнку, мов тополя, із шовковою темною косою до пояса. Побачив царенко дівчину і покохав на все життя.
Увійшов він у саклю і каже до неї:
– Виходь, красуне, за мене заміж.
– А ти хто такий?
– Я – царенко.
– А що ти вмієш робити? Яке ремесло знаєш?
– Ремесла я не знаю. Я ж кажу тобі, що я – царенко.
– Бути царенком – це ще не ремесло, – засміялася дівчина. – Сьогодні ти царенко, завтра – ні. Як тоді сім'ю годуватимеш? Навчишся хоч якогось ремесла, тоді піду за тебе.
Вернувся він до палацу сумний-невеселий, розповів батькові про своє горе.
Наказав цар з усього царства скликати до палацу майстрів-ремісників. З'явилися на царський поклик ковалі й мулярі, столяри і ткачі, шевці й кравці. Стоять у золотій залі, не можуть збагнути, нащо їх покликано.
– Покликав я вас ось для якого діла, – каже цар. – Хоче мій син навчитися якогось ремесла. Хто з вас візьме його до себе в науку?
Зашепотіли майстри, головами захитали. Не легка це штука – царського сина простому ремеслу вчити.
Бачить цар, що ніхто не зважується, підкликав до себе слюсаря, який у палаці всі замки ставив.
– Візьмешся навчати царенка слюсарювати?
Подумав слюсар, каже:
– Чого ж не навчити? За три роки, може, й стане майстром.
– Ні, це мені не підходить, – розгубився юнак. – Стільки часу моя наречена ждати не буде.
Підкликав цар бондаря та й питає:
– Скільки часу тобі треба, щоб царенка ремесла навчити?
– Два роки, – відповів бондар.
– Ні, це довго, – каже царенко.
Усіх майстрів цар перепитав. Нарешті дійшла черга до останнього. То був старий ткач, і ткав він дуже гарні килими. Подумав ткач, потер чоло й каже:
– Гаразд, я навчу царенка свого ремесла за три дні.
Через три дні царський син умів ткати такі самі килими, як і його вчитель. Виткав царенко чудового килима своїй нареченій. Приїхав у селище, зайшов до саклі, килим перед красунею розіслав.
– Ось, поглянь-но, – каже, – чого я навчився. Тепер підеш за мене?
Привіз царенко дівчину до палацу. Справили весілля, і зажили вони в мирі та злагоді.
Кілька років минуло. Помер старий цар, і став царенко царювати. Якось каже він жінці:
– Хочу обійти свої землі, хочу почути, що люд про мене говорить.
Вирядився він у лахміття, щоб жодна душа його не впізнала, взяв торбу й палицю і пішов у світ. Довго ходив він від села до села, від міста до міста.
Якось увечері заблукав у горах і попав до рук розбійників. Потягли вони його до своєї печери. А цар кричить:
– Не смійте мене чіпати! Я – цар.
Регочуть розбійники:
– Царі у такому лахмітті по горах не вештаються!
– Якщо ти цар, то давай викуп! – підступають до нього одні.
– Повісимо його! – кричать другі. – Що з жебрака візьмеш?
– Грошей при мені й справді немає, але я можу виткати такого килима, що за нього вам купу грошей дадуть, – каже їм цар.
Погодились розбійники, дали царю три дні строку й кинули його до підземелля.
За три дні цар такого килима зіткав, що очей не відведеш. Глянули розбійники на килим й оторопіли з подиву. Вирішили:
– Така робота великих грошей коштує! Повеземо килим на продаж.
Поїхали вони до міста. Килим казкової роботи усіх дивує, всі ладні б за нього не одну тисячу заплатити, але таких грошей ніхто не має.
Люті вернулися розбійники в гори й одразу ж до царя в підземелля:
– Ніхто твого килима купити не може. Грошей таких навіть у купців немає. Завтра вб'ємо тебе.
– Зачекайте, – каже цар. – Убити мене ви завжди встигнете. Ви краще підіть до царського палацу й попросіть, щоб вас до цариці впустили. Хто-хто, а вона мій килим напевне купить.
Вранці поїхали двоє з них до царського палацу. Приїхали, просяться до цариці, а сторожа не впускає:
– Нема коли цариці, не до вас їй.
Тут розбійники розгорнули килим. Вражені царедворці тільки очима закліпали.
Впустили розбійників до цариці. А вона зажурена сидить, сльози проливає, непокоїться, де чоловік її. Скільки часу минуло, а його нема й нема.
– Подивися, царице, який килим у нас. Чи не купиш, бува?
Глянула цариця – і мало не зомліла. Це не візерунок дивовижний, а хитромудрий напис в'яжеться: "Я в полоні у розбійників. Визволи, бо загину".
Не виказала розумна цариця нічим, що напис прочитала. Заплатила за килим, не торгуючись. А як вийшли розбійники з покоїв, покликала своїх полководців і наказала негайно в гори вирушати, царя визволяти.
Сидять розбійники у печері, гроші між собою ділять. Аж раптом – гамір, вигуки, тупіт: ціле військо на ущелину наступає.
Увірвалися до печери, схопили розбійників, руки всім пов'язали й до міста на суд повезли.
Спустилися в підземелля – а там цар: худющий, блідий, у лахмітті.
Повернувся він до дружини. А вона милується ним, мало не плаче з радощів.
– Що б ми робили, – каже, – якби ти ремесла не навчився? Не врятувало б тебе те, що ти цар. Занапастили б тебе розбійники.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова