Ми з товаришем

Ми з товаришем моїм
Живемо на диво всім:
Завжди разом, як один,—
Куди я,
Туди і він!

Вдвох ми маємо в кишенях
Дві резинки,
Два гачки,
Дві скляні великі пробки,
Двох жуків, і дві коробки,
І два мідні п'ятаки.

Ми живем в одній квартирі,
Всі сусіди знають нас.
Та мені дзвонить чотири,
А до нього — десять раз.

І живуть в квартирі з нами
Їжаки
І два вужі,
Цілий день співають з нами
Над віконцем два чижі.

І про наших двох вужів,
Їжаків
І двох чижів
Знають в нашому будинку
Всі, хто тільки в ньому жив.

Вранці ми з моїм дружком
Прокидаємось разом,
Двері навстіж у квартирі
Залишаємо щодня,
І гуляють наші звірі
По будинку навмання.

Позалазять вужаки
Інженерам в малюнки.

На кербуда серед ночі
Нападають дрижаки:
В ліжко він лягать не хоче.
Бо на ліжку їжаки!

Вдосвіта чижі встають,
Співи голосно ведуть,
Двірник радіо вмикає —
Птиці слухать не дають!

Тягнуть в шапці інженери
До кербуда
Двох вужів,
А назустріч інженерам
Він приносить їжаків.

Пише скаргу наш сусід:
«Всім спокійно жити слід!
Зоопарк є зовсім близько,
От і треба звірів тих
До юннатів під розписку
Якнайшвидше здати всіх!»

Ми приходимо з кіно,
Вже смеркається давно.
Зустрічає нас німа
У квартирі пустка й тьма...

Вуж повзучий,
Чиж співучий,
Звір колючий —
Їх нема!

От ми з другом встаємо,
Не співаєм,
Мовчимо...
І удвох до зоопарку
Сумно-сумно ідемо...

Та невже нам зоосад
Не поверне їх назад?...

Ми проходимо повз кліток,
Повз суворих сторожів...
Сто чижів сидять на вітах!
Виповзають сто вужів!

Та хіба тут відрізниш,
Де який літає чиж?!
І не розбереш ніяк,
Де який згорнувсь їжак!

Сто вужів шиплять навкруг —
Хто ж із них наш давній друг?
Сто чижів тут спів ведуть,
Сто чижів зерно клюють...

Наші птиці, наші звірі
Зовсім нас не пізнають!

Сонце сіло.
Пізній час.
Сторожі виводять нас.

— Що ж робить? Як ні, то й ні...
Каже приятель мені.
І йдемо ми без тварин —
Куди я,
Туди і він!