Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Ян Екгольм

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Переклад українською – Галина Кірпа
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Стадлер Р.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14   

Розділ десятий

Людвіг Чотирнадцятий і Тутта Карлсон часто зустрічалися на галявці біля огорожі.

Звісно, це була чудернацька пара: лисеня й курча. Але їм удвох було цікаво, вони вигадували нові й нові ігри.

Найбільше вони любили гратися в школу. Одне з них вилазило на пеньок і було за вчителя. Друге вмощувалося на траві й слухало.

Людвіг Чотирнадцятий навчав Тутту Карлсон того, що сам перейняв у Лабана: всього про лісову рослинність. Він розказував, які ягоди можна їсти, щоб не болів живіт. Застерігав свою подругу від грибів, що мають гарні, в білий горошок шапочки. Ті гриби звуться мухомори, і вони дуже отруйні. А ще Людвіг показував Тутті, як треба розпізнавати сліди.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Тутта Карлсон розказувала Людвігові Чотирнадцятому про всіх мешканців свого подвір'я. Про рослини, які вирощують у саду і які корисно споживати. Про людей і про те, як їх остерігатися, щоб не спійматись.

– Обіцяй, що ти ніколи не прийдеш до курника нас красти, – боязко попросила Тутта Карлсон. – Я ж знаю, що лиси люблять курятину.

– Ніхто з нашої родини вас не крастиме, – врочисто пообіцяв Людвіг Чотирнадцятий. – А ти обіцяєш, що скажеш мені, коли люди надумають улаштувати лисячі лови?

Тутта Карлсон пообіцяла.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Коли Людвіг Чотирнадцятий зустрічався з Туттою, то з нори він зникав із самого ранку, а повертався аж смерком.

– Що ти робиш день у день? – якось поцікавився тато Ларсон.

– Граюся зі своєю товаришкою, – відповів Людвіг Чотирнадцятий. – І багато чого навчився.

– Це добре, – мовив тато Ларсон. – А як звати твою товаришку?

– Тутта Карлсон, – відповів Людвіг Чотирнадцятий, сподіваючись, що тато більш нічого не питатиме. Бо він передчував: татові не сподобається, що його син грається з курчам.

– Тутта Карлсон... – мовив тато Ларсон і замислився. – Не знаю такої. Приведи її коли-небудь сюди і познайом нас.

– Хтозна, чи вона захоче, – мовив Людвіг Чотирнадцятий і чкурнув надвір, щоб не довелось відповідати на купу важких запитань.

Але тато Ларсон був старий і хитрий. Він ще довго сидів у своєму кріслі й щось обмірковував.

Тутта Карлсон!

Він ніколи не чув цього імені, хоч і знав усіх лісових звірів.

Другого ранку тато Ларсон підкликав Лабана і спитав:

– То ти навчаєш Людвіга хитрувати?

– Ми не здружилися, – відповів Лабан. – Проте я знаю, що він грається з чужими лісовими звірятами.

Тато Ларсон наморщив чоло.

– А Тутту Карлсон знаєш? – спитав він.

Лабан похитав головою.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Тато Ларсон почухав спину. Як завжди, це означало, що він глибоко задумався.

Тепер він пригадав, що Людвіг Чотирнадцятий казав йому кілька вечорів тому.

Щось про пса Максиміліана, про курник, про якогось дядька...

– Мабуть, дитина марила, – промурмотів тато Ларсон. – Або... або...

Вголос він звелів Лабанові:

– Ти повинен довідатися, хто така Тутта Карлсон. Завтра вранці, коли Людвіг подасться з дому, не спускай з нього ока.

Людвіг Чотирнадцятий, як звичайно, поспішав до огорожі, на зустріч із Туттою Карлсон. Він не помічав, як у кущах за ним вигулькувало щось руде. Воно весь час ішло назирці.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

То був хитрий Лабан, що задумав вивідати Людвігову таємницю.

Тутта Карлсон уже була на галявці.

– Нумо гратися в піжмурки, – запропонував Людвіг Чотирнадцятий. – Цур ти жмуришся, а я ховаюсь.

Тутта Карлсон почала вголос лічити:

– ...двадцять п'ять... двадцять шість... двадцять сім... двадцять вісім... двадцять дев'ять... двадцять десять... двадцять одинадцять... я вже йду шукати!

І вона заходилася шукати Людвіга Чотирнадцятого. За кущем вона помітила щось схоже на лисячий хвіст.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

– Тра-та-та, тра-та-та! – загаласувала Тутта Карлсон і замахала крильцями. – Я тебе побачила!

– А от і ні! – закричав Людвіг Чотирнадцятий зовсім з іншого боку. – Ти не могла мене бачити.

– Гм, – здивувалась Тутта Карлсон, коли Людвіг Чотирнадцятий виліз із свого сховку. – Я ж на свої очі бачила, як за отим кущем мигнув лисячий хвіст.

– Ти помилилася, – мовив Людвіг Чотирнадцятий. – Мабуть, то листя брусниці чи горобини.

Але Тутта Карлсон таки не помилилася.

За кущем справді був лисячий хвіст, і хвіст належав Лабанові. І Лабан бачив, як Людвіг Чотирнадцятий грався з курчам. З подиву його каштанові очі зробилися величезні, як баньки.

– Мені слід придбати окуляри, – пробурчав Лабан. – Мабуть, у мене щось з очима. Що тато скаже?

Він помчав додому й вихором увірвався до вітальні:

– Це хтозна-що! – важко дихаючи, сказав він. – Тутта Чотирнадцята Лабан – лисиця. Ні, що я верзу? Людвіг Чотирнадцятий...

Тато Ларсон засунув Лабанові в рота морквину.

– З'їж і заспокойся, – мовив він. – А тоді розкажеш, що ти побачив таке страшнюче.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Лабан з'їв морквину і розповів про всі дивовижі, які йому відкрилися на галявці біля огорожі. Йому хотілося, щоб тато Ларсон розгнівався на Людвіга Чотирнадцятого. Але той навпаки – сидів у кріслі й реготав.

– Ви не гніваєтесь? – оторопів Лабан. – Хіба це нічого, що лисеня з нашої родини грається з курчам? Замість того, щоб не витикатися з дому й учитися хитрувати! Ви згорите від сорому перед родичами! А що скаже наш старенький дідусь?!

– Мабуть, і він посміється, – відповів тато Ларсон. – Крім того, як ти можеш твердити, що наш Людвіг не хитрий? Я думав, що то йому приснилося, а виходить, він казав правду.

– Я теж оце наче сплю, – мовив Лабан. – Хіба, щоб гратися з курчам, треба бути хитрим?

– Ще й яким хитрим! – мовив тато Ларсон. – Тобі не спадало на думку, що для нас Людвігове знайомство дуже вигідне?

Лабан не міг нічого второпати.

– Людвіг знає пряму дорогу в курник, – повів далі тато Ларсон. – І коли нам захочеться, ми підемо туди по м'ясце. – Він трохи полагіднішав. – Оце-то Людвіг, оце-то Людвіг, – мимрив він. – Завів дружбу з курчам! Куди мені до нього!

– Але ж Людвіг сказав, що й не збирається брати у людей їжу, – стояв на своєму Лабан. – Отією гульнею з курчам він соромить нашу родину.

– Цить, бо он він іде, – прошепотів тато Ларсон.

Лабан нетерпляче чекав, що буде далі. Але тато Ларсон не мовив ні слова, тільки приязно спитав:

– Ти й сьогодні не сидів дома і гуляв зі своєю товаришкою Туттою Карлсон?

– Так, нам було дуже приємно, – відповів Людвіг Чотирнадцятий.

Тато Ларсон, примруживши очі, дивився на свого найменшого сина.

– Я вже тобі казав, що нехай би вона коли прийшла до нас у гості, – мовив він і облизався. – А якщо в неї є братики-сестрички чи ще якісь родичі, то хай теж приходять, еге ж, Лабане?

– Авжеж, – буркнув Лабан, опустивши очі.

Людвіг Чотирнадцятий довго дивився на тата Ларсона і на брата.

Чи знають вони, що Тутта Карлсон – курча?

– Ну, Людвігу, чого ти мовчиш? – спитав тато Ларсон. – Запроси її родичів. Ми влаштуємо їм бенкет!

– Не знаю, – відповів Людвіг Чотирнадцятий, – Тутта Карлсон така сором'язлива, що не захоче прийти.

– Ми не дуже небезпечні, – усміхнувся тато Ларсон. – Перекажи їй, що ми будемо раді бачити її до обіду.

Людвіг Чотирнадцятий здригнувся.

Щось тут було не так. Він занепокоївся.

– Прекрасно, – прицмокнув Лабан. – Вона така гарненька.

Людвіг Чотирнадцятий нашорошив вуха.

– А ти бачив Тутту Карлсон? – спитав він.

Лабан не знав, що відповісти.

– Чи я бачив?.. Ні... – розгубився він. – Та мені здається, що вона повинна бути гарненька й веселенька, адже вона твоя найкраща товаришка.

Людвіг Чотирнадцятий збагнув, що Лабан викручується.

– Я піду в дитячу кімнату й пограюся перед обідом, – сказав Людвіг.

Він замислено лежав у ліжечку з ялинових гілочок.

Розумів, що таємниці в нього вже немає. І Лабан, і тато довідались, що Тутта Карлсон – курча.

Але як вони довідались про це?

І Людвіг Чотирнадцятий здогадався: тоді, як вони на галявці гуляли в піжмурки, Тутта Карлсон помітила рудого хвоста й подумала, що то Людвіг. А то був Лабан, що, сховавшись, бачив, як вони граються.

Людвіг Чотирнадцятий вкусив себе за кінчик хвоста. Що ж тепер буде?

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14   




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова