Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Ян Екгольм

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Переклад українською – Галина Кірпа
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Стадлер Р.

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14   

Розділ шостиий

Важко сказати, хто злякався дужче: Людвіг Чотирнадцятий чи пухнаста грудочка.

Принаймні Людвіг Чотирнадцятий озвався перший:

– Що за манера налітати на безневинних звірят, – почав сваритися він. – Ось я заявлю на тебе в поліцію!

– Я не налітала на тебе, бо не вмію гаразд літати, – пропищала пухнаста грудочка. – І коли вже на когось заявляти в поліцію, то тільки на тебе. Не я ж сюди впала!

У канаві була напівтемрява, та коли Людвіг Чотирнадцятий придивився, то помітив, що пухнаста грудочка набагато менша за нього. І помалу страх його розвіявся.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

– Що ти тут робиш так пізно? І сама-самісінька? – здивувався він. – Така малеча, як ти, вже давно повинна спати.

– Мені страшно йти додому, – жалісливо писнула грудочка. – Запахло лисом, а лиси такі страшні!

Людвіг Чотирнадцятий крізь сміх спитав:

– Хіба ти ніколи не бачила лиса?

– Зроду, – відповіла грудочка. – Тільки на малюнку. Лиси в білих хутрах, з довгими вухами ще й з манюніми м'ячиками на хвостиках.

– Ти дивилась не на ті що слід малюнки, – мовив Людвіг Чотирнадцятий.

– Яка ж я дурна! – засміялася грудочка. – Знов переплутала! І коли вже я навчуся розрізняти лиса й зайця? У лиса руде хутро й довгий хвіст. А ще лис дуже хитрий.

– Оце вже схоже на правду, – сказав Людвіг Чотирнадцятий.

– А ти хіба бачив живого лиса? – спитала грудочка.

– Скільки завгодно, – відповів Людвіг Чотирнадцятий.

– І ні разу їх не боявся?

– Ні разу, – відповів Людвіг Чотирнадцятий.

– То ти хоробрий, – сказала грудочка. – Як же тебе звати?

– Людвіг Чотирнадцятий Ларсон, – відповів Людвіг.

– Ну й кумедне ім'я! – засміялася грудочка.

– Де ж воно кумедне?! – просичав Людвіг Чотирнадцятий. – Ми – найбільша родина на цілий ліс, і випадково мені випало бути чотирнадцятою дитиною. Бач, як усе просто!

– У тебе тільки тринадцять братиків і сестричок? – пропищала грудочка. – Це не так уже й багато, щоб вихвалятись.

– Наче в тебе їх більше, – буркнув Людвіг Чотирнадцятий і трохи розгнівався, бо ця грудочка осмілилась брати його на кпини.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

– Я ледве чи й перелічу своїх братиків і сестричок, – відповіла грудочка. – А звати мене Тутта Карлсон.

У канаві запала тиша. Обоє гадали те саме: хто ж ти? Людвіг Чотирнадцятий спитав перший:

– Правда ж, ти пташка? Тутта похитала голівкою.

– Але ж ти сама казала, що трохи літаєш? Тутта знов похитала голівкою.

– Ти мешкаєш у цьому лісі?

І знов Тутта похитала голівкою.

– У людей?

Нарешті Тутта кивнула голівкою.

– А якого кольору твоє хутро?

– Я не маю хутра. У мене жовтий пух, – відповіла Тутта Карлсон.

Людвіг Чотирнадцятий почухав за вухом. «Що ж воно за жовта пташка, яка не вміє гаразд літати і мешкає у людей? – думав він. – Невже це...» Людвіг Чотирнадцятий гикнув.

– Ти часом не курка? – обережно спитав він. Тутта Карлсон не квапилася відповідати.

– Ти не чуєш, що я питаю? – мовив Людвіг Чотирнадцятий.

– Та чую, – пропищала Тутта. – Ні, я не курка. А ти хто такий? Ти мешкаєш у лісі?

Людвіг Чотирнадцятий кивнув.

– Ти свійський?

Людвіг Чотирнадцятий похитав головою.

– Якого кольору твій пух?

– У мене не пух. У мене руденьке хутро, – відповів Людвіг Чотирнадцятий.

– А хвіст у тебе довгий?

– Авжеж, – відповів Людвіг Чотирнадцятий.

– Ура! Тоді я вгадала! – вигукнула Тутта Карлсон і підступила до нього ближче. – Ти – заєць!

– А от і не вгадала, – мовив Людвіг Чотирнадцятий.

Тутта Карлсон стала як укопана.

– Що ж воно за дикий звір із рудим хутром та довгим хвостом? Якщо не заєць, то...

Тутта затремтіла.

– А т-ти ч-часом н-не х-хитрий л-лис? – затинаючись, спитала вона.

– Ні, – по хвилі відказав Людвіг Чотирнадцятий.

Тутта Карлсон перевела дух.

– Ну й добре! – мовила вона. – А то я страх боюся попасти в небезпечне товариство.

Людвіг Чотирнадцятий усміхнувся. Коли б ця Тутта Карлсон тільки знала!..

Проте він недовго утішався. Незабаром запхинькав:

– Я голодний. Цілісінький день не їв.

– Сердешний Людвіг Чотирнадцятий, – мовила Тутта Карлсон. – А що ти найдужче любиш?

– Я їм усе, – відповів Людвіг. – Чуєш, що робиться у мене в животі?

– Придумала! – вигукнула Тутта Карлсон. – Проведи мене додому і допоможи, якщо зустрінемо лиса. А в нас на подвір'ї завжди повно їжі.

– Хіба мені до вас можна? – не повірив Людвіг Чотирнадцятий.

– А чого ж? Не бійся, – запевнила Тутта Карлсон. – Перейдемо овес, тоді полуниці і все. Та ти ж прибіг звідти, коли нагнався на мене!

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Тут Людвіг Чотирнадцятий згадав, чого він стрибнув у канаву.

–Я більш туди не піду, – затявся він. – Краще вже буду голодний!

– Дурненький! – засміялася Тутта Карлсон. – Люди нікому не чинять зла. А коли ти боїшся Максиміліана, то не таке вже він і страшидло.

– Я не боюся ні людей, ні собак, а тільки Привида, що стовбичить у полуницях, – признався Людвіг Чотирнадцятий. – Хіба ти не бачила величезного жахливого Привидяки, що розчепірив руки ще й чимось брязкає? А що за обличчя!.. Страшно й подумати!

Тутта Карлсон знов засміялась, і пух на ній заворушився, як живий.

– Нема чого реготати, – засичав Людвіг Чотирнадцятий. – Коли б я не повернув і не сховався в канаві, той Привидяка мене проковтнув би, як горошину. Справді!

– Ходімо, – сказала Тутта Карлсон і залопотіла крильцями. – Обіцяю, що той Привидяка тебе не проковтне.

– А ти з ним знайома? – спитав Людвіг Чотирнадцятий і з подиву аж рота роззявив.

Тутта Карлсон не мовила ані слова, а подріботіла попереду Людвіга Чотирнадцятого через овес. Незабаром вони підійшли до грядки.

– Стривай, – зашепотів Людвіг Чотирнадцятий. – Бачиш? Ондечки той Привидяка. Я далі не піду.

– Боягуз, – пошепки відповіла Тутта Карлсон. – Ти боїшся йти за мною? А я думала, що ти хоробрий...

Людвігові Чотирнадцятому не хотілося показувати Тутті Карлсон свого страху, і він мовчки подався слідом. З кожним кроком його серце калатало дужче й дужче.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Вони зупинилися біля самої поторочі, що стояла з розчепіреними руками.

– Оце й є твій страхітливий Привидяка, – мовила Тутта Карлсон. – Він навіть не ворушиться.

– Якщо це не Привидяка, то, мабуть, Людина, – сказав Людвіг Чотирнадцятий. – Бачиш, у нього є піджак і капелюх.

Тутта Карлсон захихотіла.

– Чи воно всі лісові звірі такі нерозумні? – спитала вона. – Це й не Привид, і не Людина!

І Людвігові Чотирнадцятому здалося, що він справді нерозумний. Він засоромлено промимрив:

– То що ж воно за проява?

– Звичайне опудало! – Тутта Карлсон знов аж зайшлася від сміху. – А ти думав, що опудало проковтне тебе, як горошину? – пищала вона. – Ось я розкажу про це у нас на подвір'ї!

– То ти ще й базікало? – засичав Людвіг Чотирнадцятий. – Хіба я можу знати про всі людські вигадки? Краще роздобудь мені попоїсти, ти ж обіцяла. Адже я стеріг тебе від хитрого лиса.

– Ходімо до тієї хижки, де світиться, – мовила Тутта Карлсон. – Там знайдеться щось від вечері. Лізь за мною в це віконце. Але тихенько, бо всі сплять.

Людвіг Чотирнадцятий обережно проліз у віконце й закліпав очима од світла, що спадало зі стелі.

Там справді було тихо, але тільки якусь мить. Тоді хтось у кутку – в крик.

– Ряту-у-у-йте! Лис!

І здійнявся такий шарварок, що Людвіг Чотирнадцятий замалим не оглух.

– Ряту-у-у-уйте! – чулося кудкудакання з усіх боків. – Ряту-у-у-уйте!

Нарешті Людвіг Чотирнадцятий збагнув, куди він потрапив: у КУРНИК!

А ще він бачив, що Тутта Карлсон причаїлася за величезним відром.

– Ти мене обдурила, – гукнув він. – Ти курка!

– Н-ні, я к-курча, – затинаючись, мовила вона. – Це ти мені збрехав. Бо ти – хитрий лис.

– Ні, – запхинькав Людвіг Чотирнадцятий. – Я лис, але не хитрий.

Тутта Карлсон і Людвіг Чотирнадцятий

Розділи:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14   




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова