Вусатий-смугатий

Жила-була дівчинка. Як її звати?

Хто звав, той і знав. А ви не знаєте.

Скільки ж бо їй було літ?
Стільки літ,
Скільки й зим, –
Це відомо усім!
А всього чотири роки.

І був у неї... Хто ж у неї був?

Сірий,
Вусатий,
Зовсім смугатий.
А хто ж це такий? Котик.

Стала дівчинка котика спати вкладати.

– На тобі під спинку
Ляльчину перинку.
Зверху на перинку
На тобі хустинку.

Ось тобі під вушка
Білі дві подушки.
Одіяльце пухове
Й покривало ще нове.

Поклала котика спати, а сама пішла вечеряти.

Приходить назад, – що таке?

На подушці – хвостик,
На перинці – носик.

Хіба ж так сплять?
Перевернула котика, поклала як треба:

Під спинку – перинку,
На перинку – хустинку,
Під вушка – подушки.

А сама пішла вечеряти. Приходить знову, – що таке?

Ні перинки, ні хустинки...
Все розкидане лежить!
А вусатий та смугатий
Вже в кутку під ліжком спить.

От який дурненький котик!

Захотіла дівчинка котика скупати.

Десь знайшла шматочок мила
І мочалку розкрутила,
Ще й принесла з казана
Воду чашкою вона.
Не схотів наш котик миться –
Перекинув він коритце
І в куточку під вікном
Вимив спинку язиком.

От який дурненький котик!

Стала дівчинка вчити котика говорити:

– Котику, скажи: ба-бу-ня. –
А він каже: Няв!
Скажи: ко-ник. –
А він каже: Няв!
Скажи: е-лек-три-ка. –
А він каже: Няв! Няв!

Все "Няв" та "Няв"!

От який дурненький котик!

Стала дівчинка котика годувати.

Подала вівсяну-кашку –
І не глянув він на чашку.

Ще дала йому редиски –
Одвернувся він од миски.

А дала шматочок сала –
Закричав наш котик: – Мало!

От який дурненький котик!

Не було в домі мишенят-шкрябунців, а було багато олівців.
Лежали вони на столі в татка і потрапили в лапи до кошенятка.
Як стрибнув наш котик нишком, олівець піймав як мишку.

І давай його катати
Вздовж великої кімнати:
Від стола до табурета,
Від комода до буфета.
Від комода під стілець
Котить, котить олівець...
Закотив під шафу швидко
І шукає без кінця...
Олівця ніде не видко –
Не дістати олівця.

От який дурненький котик!

Закутала дівчинка котика в хустку і пішла з ним у сад.

Люди питають: – Хто це у вас?
А дівчинка каже: – Це моя донька.
Люди питають: – Чому у вашої доньки сірі долоньки?
А дівчинка каже: – Вона давно не милась.
Люди питають: – Чому у неї шия кошлата й вуса, наче у тата?
А дівчинка каже: – Вона давно не голилась.
А котик як вискочить, як побіжить, – усі й побачили, що це котик – вусатий, смугатий.

От який дурненький котик!

Та минуло кілька літ, –
З нього став розумний кіт.