М.Носов

Як Незнайко катався на газованому автомобілі

Оповідання про Незнайка

Частина 5

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Б.Калаушин

Механік Гвинтик і його помічник Шпунтик були дуже хороші майстри. Вони були схожі один на одного, тільки Гвинтик був вищенький, а Шпунтик трошечки нижчий на зріст.

Обоє ходили в шкіряних куртках. З кишень їхніх курток завжди стирчали гайкові ключі, обценьки, терпуги та інші залізні інструменти. Коли б куртки були не шкіряні, то кишені давно відірвалися б. І картузи були на них шкіряні з окулярами‑консервами. Ці окуляри вони й одягали під час роботи, щоб не запорошити очей.

Гвинтик і Шпунтик цілими днями сиділи у своїй майстерні і лагодили примуси, каструлі, чайники, сковорідки, а коли нічого було лагодити, робили триколісні велосипеди й самокати для коротульок.

Одного разу Гвинтик і Шпунтик нікому нічого не сказали, зачинились у своїй майстерні і стали щось майструвати. Цілий місяць вони пиляли, стругали, клепали, паяли й нікому нічого не показували, а коли місяць минув, то виявилося, що вони зробили автомобіль.

Цей автомобіль працював на газованій воді з сиропом. Посеред машини було приладнано сидіння для водія, а перед ним був бак з газованою водою. Газ із бака проходив по трубці в мідний циліндр і рухав залізний поршень. Залізний поршень під тиском газу рухався то туди, то сюди й крутив колеса. Зверху над сидінням було прироблено банку з сиропом. Сироп по трубці протікав у бак і служив для змащування механізму.

Такі газовані автомобілі були дуже поширені серед коротульок. Але в автомобілі, що його сконструювали Гвинтик і Шпунтик, було одне дуже важливе вдосконалення: збоку до бака була прироблена гумова трубка з краником для того, щоб можна було попити газованої води на ходу, не зупиняючи машини.

Поспішайко навчився керувати цим автомобілем, і, якщо кому‑небудь хотілося покататись, Поспішайко катав і нікому не відмовляв.

Найбільше любив кататись на автомобілі Сиропчик, бо під час поїздки він міг досхочу пити газованої води з сиропом.

Незнайко теж дуже любив кататись на автомобілі, і Поспішайко часто його катав. Але Незнайкові захотілось самому навчитись водити автомобіль, і він став просити Поспішайка:

– Дай мені поїздити на автомобілі. Я теж хочу навчитися керувати.

– Ти не зумієш, – сказав Поспішайко. – Це ж тобі машина! Тут розуміти треба.

– А що тут розуміти! – відповів Незнайко. – Я бачив, як ти керуєш. Смикай за ручки та крути кермо. Все просто.

– Це тільки здається, що просто, а насправді важко. Ти й сам уб'єшся і машину розіб'єш.

– Ну, гаразд, Поспішайку! – образився Незнайко. – Попросиш ти в мене що‑небудь, я тобі теж не дам.

Одного разу, коли Поспішайка не було вдома, Незнайко заліз в автомобіль, що стояв на подвір'ї, і ну смикати за підойми і натискувати на педалі. Спочатку в нього нічого не виходило, потім машина раптом заторохтіла її поїхала. Коротульки побачили це у вікно і повибігали надвір.

– Що ти робиш? – закричали вони. – Уб'єшся!

– Не вб'юся, – відповів Незнайко й тут же наїхав на собачу будку, що стояла посеред двору.

Трах‑та‑ра‑рах! Будка розпалась на тріски. Добре, що Булька встиг вискочити з будки, а то Незнайко і його задавив би.

– От бачиш, що ти наробив! – закричав Знайко. – Зупинися зараз же!

Незнайко злякався, хотів зупинити машину і смикнув за якусь ручку. Та машина, замість того щоб зупинитися, поїхала ще швидше й налетіла на альтанку. Трах‑та‑ра‑рах! Альтанка розпалась на шматочки. Незнайка з ніг до голови засипало трісками. Однією дошкою дістало по спині, другою тріснуло по потилиці.

Незнайко вхопився рукою за кермо і давай крутити. Автомобіль гасає по двору, а Незнайко кричить на всю горлянку:

– Братці, відчиніть швидше ворота, а то я тут усе перетрощу!

Коротульки відчинили ворота, Незнайко виїхав із двору і помчав вулицею. Почувши гамір, з усіх дворів вибігали коротульки.

– Бережись! – кричав Незнайко і мчав уперед.

Знайко, Якосьбудько, Гвинтик, лікар Пілюлька та інші коротульки бігли за ним. Але де там! Вони не могли його наздогнати.

Незнайко кружляв по всьому місту й не знав, як зупинити машину.

Зрештою автомобіль домчав до річки, упав з кручі й перекидом покотився униз. Незнайко випав з машини й лежав на березі, а газована машина впала в річку й потонула.

Знайко, Якосьбудько, Гвинтик і лікар Пілюлька підхопили Незнайка й понесли додому. Всі думали, що він уже мертвий. 

Вдома його поклали в ліжко, і лише тут Незнайко розплющив очі. Він оглянувся довкола й спитав:

– Братці, я ще живий?

– Живий, живий, – відповів лікар Пілюлька. – Тільки лежи, прошу тебе, мені тебе оглянути треба.

Він роздягнув Незнайка й оглянув. Потім сказав:

– Дивно! Всі кістки цілі, тільки синяки є та декілька скіпок.

– Це я за дошку спиною зачепився, – сказав Незнайко.

– Доведеться витягати скіпки, – похитав головою Пілюлька.

– А це боляче? – злякався Незнайко.

– Анітрошки. Ось дай я зразу найбільшу витягну.

– Ой! – заверещав Незнайко. – Ай‑ай!

– Що ти? Хіба болить? – здивувався Пілюлька.

– Ще як болить!

– Ну, потерпи, потерпи! Це тобі тільки так здається!

– Ні, не здається! Ой‑ой! Ай‑я‑й!

– Ну, чого ти кричиш, наче я тебе ріжу? Я ж тебе не ріжу.

– Болить! Сам казав, що не болітиме, а тепер болить.

– Ну, тихше, тихше! Ще одну скіпку треба витягти.

– Ой! Не треба! Не треба! Краще я із скіпкою буду!

– Не можна! Наривати почне.

– Уй‑уй‑уй!

– Ну, вже все. Тепер треба тільки йодом помазати.

– А це боляче?

– Ні, йодом не боляче. Лежи спокійно.

– А‑а‑а!

– Не галасуй, не галасуй! На машині кататись любиш, а потерпіти трошки не любиш!

– Ой, пече як!

– Попече та й перестане. Зараз я тобі градусник поставлю.

– Ой, не треба градусника! Не треба!

– Чому?

– Буде боліти!

– Та від градусника не болить!

– Ти все кажеш – не болить, а потім болить!

– От чудний! Та хіба я тобі ніколи градусника не ставив?

– Ніколи.

– Ну ось тепер сам побачиш, що це не боляче, – сказав Пілюлька й пішов по градусник.

Незнайко схопився з ліжка, вистрибнув у відчинене вікно і втік до свого приятеля Гунька. Лікар Пілюлька повернувся з градусником, дивиться, а Незнайка нема.

– От і лікуй такого хворого! – пробурчав Пілюлька. – Його лікуєш, лікуєш, а він вистрибне у віконце і втече. Ну, куди це годиться!