|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
М.Носов
Як Незнайко був художником
Оповідання про Незнайка
Частина 3
Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Б.Калаушин
Тюбик був дуже хороший художник. Одягався він завжди в довгу блузку, яку називав балахоном. Варто було подивитися на Тюбика, коли він, нарядившись у свій балахон і відкинувши назад своє довге волосся, стояв перед мольбертом з палітрою в руках! Кожний одразу бачив, що перед ним справжній художник.
Після того як ніхто не захотів слухати музику Незнайка, він вирішив стати художником. Прийшов він до Тюбика й каже:
– Слухай, Тюбику, я теж вирішив стати художником. Дай мені яких‑небудь фарб і пензель.
Тюбик був добрий малюк, він подарував Незнайці свої старі фарби і пензлик.
В цей час до Незнайка прийшов його приятель Гунько. Незнайко каже:
– Сідай, Гунько, я тебе малювати буду.
Гунько зрадів, сів мерщій на стілець, і Незнайко почав його малювати. Йому хотілось намалювати Гунька дуже красивим, от він і намалював йому червоний ніс, зелені вуха, сині губи й оранжеві очі. Гунькові кортіло швидше подивитись на свій портрет. Від нетерплячки він навіть не міг усидіти спокійно на стільчику і весь час вертівся.
– Не крутись, не крутись! – казав йому Незнайко. – А то несхожим вийдеш.
– А тепер схожий? – запитав Гунько.
– Дуже схожий, – відповів Незнайко й прималював йому фіолетовою фарбою вуса.
– Ану покажи, що вийшло, – попросив Гунько, коли Незнайко закінчив портрет.
Незнайко показав.
– Та хіба я такий? – закричав Гунько з переляку.
– Звичайно, такий. Який же ще?
– А вуса навіщо намалював? У мене ж вусів нема.
– Ну, виростуть коли‑небудь.
– А чому ніс червоний?
– Це щоб було красивіше.
– А чуприна чому голуба? Хіба в мене голуба чуприна?
– Голуба, – відповів Незнайко. – А коли тобі не подобається, я можу зробити зелену.
– Ні, це поганий портрет, – сказав Гунько. – Дай я його порву.
– Навіщо знищувати художній твір? – заперечив Незнайко.
Гунько хотів одібрати в нього портрет, і вони почали битися. На шум прибігли Знайко, лікар Пілюлька та інші малюки.
– Ви чого б'єтеся? – питають.
– Ось, – закричав Гунько. – Розсудіть ви нас: скажіть, хто тут намальований. Правда, це не я?
– Звичайно, не ти, – відповіли малюки. – Тут якесь опудало горохове намальоване.
Незнайко каже:
– Ви не догадалися тому, що тут нема підпису. Я зараз підпишу, і все буде зрозуміло.
Він узяв олівець і написав під портретом друкованими літерами: «Гунько». Потім почепив портрет на стіні і сказав:
– Хай висить. Усі можуть дивитися, нікому не забороняється.
– А я прийду вночі, – сказав Гунько, – і знищу цей портрет.
– А я вночі не ляжу спати й стерегтиму, – відповів Незнайко.
Ображений Гунько пішов додому, а Незнайко й справді не ліг увечері спати.
Коли малюки поснули, він узяв фарби і заходився всіх малювати. Пончика він намалював таким товстим, що той навіть не вмістився на портреті. Поспішайка намалював на тонесеньких ніжках, а ззаду чомусь домалював собачого хвоста. Мисливця Кульку намалював верхи на Бульці. Лікареві Пілюльці замість носа намалював градусник. Знайкові, хтозна для чого, намалював ослячі вуха. Словом, усіх понамальовував у смішному й безглуздому вигляді.
До ранку він розвісив ці портрети на стінах і зробив під ними написи, так що вийшла справжня виставка.
Першим прокинувся лікар Пілюлька. Він побачив на стіні портрети й засміявся. Вони йому так сподобалися, що лікар навіть начепив на ніс окуляри й став розглядати портрети дуже уважно. Він підходив до кожного портрета, дививсь і довго сміявся.
– Молодець, Незнайко! – говорив лікар Пілюлька. – Ніколи в житті я так не сміявся.
Потім він зупинився біля свого портрета і строго спитав:
– А це хто? Невже це я? Ні, це не я! Це дуже поганий портрет. Ти краще зніми його.
– Навіщо знімати? Хай повисить, – відповів Незнайко.
Лікар Пілюлька образився і сказав:
– Ти, Незнайку, мабуть, хворий. У тебе щось з очима трапилось. Де це ти бачив, щоб у мене замість носа був градусник. Доведеться тобі на ніч касторки дати.
Незнайко дуже не любив касторку. Він злякався й каже:
– Ні, ні. Тепер я сам бачу, що портрет поганий.
Він зняв з стіни портрет Пілюльки й порвав його.
Слідом за Пілюлькою прокинувся мисливець Кулька. І йому портрети сподобались. Він ледь не луснув зо сміху, дивлячись на них. А потім побачив свій портрет, і настрій у нього одразу зіпсувався.
– Це поганий портрет, – сказав Кулька, – не схожий на мене. Ти зніми його, а то я ніколи не візьму тебе на полювання.
Довелося Незнайкові і мисливця Кульку із стіни зняти. Так було з усіма. Всім подобались портрети інших, а свої не подобались.
Останнім прокинувся Тюбик, який любив спати довше за всіх. Коли він побачив на стіні свій портрет, то страшенно розсердився і сказав, що це не портрет, а бездарна, антихудожня мазанина. Потім він зірвав із стіни свій портрет і відібрав у Незнайка фарби й пензлик.
На стіні залишився тільки Гуньків портрет. Незнайко зняв його й пішов до свого приятеля.
– Хочеш, Гуньку, я подарую тобі твій портрет, а ти за це помиришся зі мною, – запропонував Незнайко.
Гунько взяв портрет, порвав його на клаптики й сказав:
– Згода, мир. Але дивись мені: якщо хоч раз іще намалюєш, нізащо не буду миритися.
– А я нікого більше не малюватиму, – відповів Незнайко. – Малюєш, малюєш, а ніхто й спасибі не скаже, всі тільки лаються. Не хочу більше художником бути.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова