От так неуважний

Жив чоловік неуважний
На вулиці Вантажній.

Вранці він сорочку взяв,
Руку всунув у рукав,
Але що за плутанина! —
Не рукав то, а штанина.

От так неуважний
З вулиці Вантажної!

Взяв пальто він із гвіздка...
— То не ваше! — хтось гука.

Надівати став гамаші —
Знов кричать йому: — Не ваші!

От так неуважний
З вулиці Вантажної!

Замість шапки на ходу
Він надів сковороду.

Узувався — став на п’яти
Рукавиці натягати.

От так неуважний
З вулиці Вантажної!

От якось у трамваї
Він на вокзал спішить,
Враз двері відкриває
Й кондуктору кричить:

— Високоповажний,
Вагонопровожатий,
Вагоноповажний,
Високопровожатий!

Часу у мене мало,
Я мав зійти за мить.
Вокзал біля трамвая
Чи можна зупинить?

Кондуктор здивувався —
Якраз трамвай спинявся.

От так неуважний
З вулиці Вантажної!

Він пішов тоді в буфет,
Щоб купити там білет.

А тоді помчав у касу
Купувати пляшку квасу.

От так неуважний
З вулиці Вантажної!

Ось прибіг він на перон,
Вліз в одчеплений вагон,
Вніс вузли і чемодани
І розтикав під дивани.

Сам в кутку перед вікном
Він заснув спокійним сном.

Прокидається під ранок —
Що воно за полустанок?
Люди всі йому підряд
Кажуть: — Місто Ленінград.

Ще поспав він та й схопився,
У віконце подивився,
Бачить — знов вокзал стоїть!
Здивувавсь він мимохіть.

— Що, — питає, — за стоянка, —
Бологоє чи Слов’янка?
Люди всі йому підряд
Кажуть: — Місто Ленінград!

Ще поспав він та й схопився,
У віконце подивився, —
Перед ним вокзал стоїть...
Як це диво зрозуміть?

— Що за станція? — питає, —
Дибуни це чи Ямськая? —
Люди всі йому підряд
Кажуть: — Місто Ленінград!

Закричав він: — Що за жарти?
Чи так довго їхать варто,
Щоб приїхати назад,
У той самий Ленінград?

От так неуважний
З вулиці Вантажної!