|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Повість про місіс Миштон"
Read in English
Беатрис Поттер
Повість про місіс Миштон
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Поттер
Присвячується маленькій Неллі
Жила собі лісова мишка на ім'я Маусіна Миштон. Її нірка знаходилася в насипу під живоплотом. Ах, яка в неї була дивовижна оселя!
Її довгі тунелі вели до льохів та кладових, де вона зберігала свої запаси зерна та горіхів. А по стінах підземних коридорів тяглися коріння живоплоту.
В її затишному будиночку були і кухня, і вітальня, а також буфет і комора. І ще у місіс Миштон була спальня. Там, у глибині, вона спорудила ліжко і відокремила його фіранкою – щоб не турбували.
Треба вам сказати, що Маусіна Миштон була страшенною чепурулею, весь свій час вона щось підмітала та тільки й знала, що витирати пил. Іноді за прибиранням в коридорі їй траплявся на очі жучок, що випадково залетів туди.
– Ноги витирати треба, бо наслідив он як! Геть звідси! – обурювалася місіс Миштон, потрушуючи совком.
А одного разу до нірки польової мишки забрела старенька в червоному плащі в горошок.
– Дайте, будь ласка, мені водиці напитися, місіс Миштон!
– Про що це ви, матінко Божа Корівка? Ану, скоріш, летіть собі на небо! Там ваші дітки їдять цукерки! – І вона спровадила Божу Корівку.
А то якось зайшов до неї в будинок сховатися від проливного дощу великий жирний павук.
– Можна у вас відсидітися, місіс Миштон? – попросив він.
– Ще чого, йди-но ти звідси, нахабний павучище! Тебе тільки запусти, потім тиждень віддирай від стін твоє липке павутиня!
Так вона прогнала й павука. І той квапливо спустився з вікна своєю тонкою довгою сплетеною ниткою.
Одного разу місіс Миштон вирушила до комори по вишневі кісточки та насіння будяка, з яких вона збиралася приготувати суп на обід.
Човгаючи коридором, Маусіна раптом відчула якийсь запах. Вона поводила вусиками, принюхалася та пильно оглянула всю підлогу.
– Начебто медом пахне, – сказала мишка сама до себе. – Звідки, скажіть на милість, йому тут взятися? Ага, а ось і сліди чиїхось брудних ніг... – Раптом за рогом вона побачила Джимі Джмеля.
– Дзззз! Джжж! – продзижчав Джимі. Місіс Миштон суворо оглянула його. «Шкода, що не прихопила мітлу», – подумала вона.
– Здрастуй, Джимі Джміль. Взагалі-то я збиралася до тебе зайти, купити воску. Але що ти в мене робиш? І чому ти завжди влітаєш у вікно? Хіба в будинку немає дверей? І навіщо дзижчиш і зудиш? – почала сердитися місіс Миштон.
– Дззз! – роздратовано продзижчав у відповідь Джимі Джміль. Він просунувся боком вперед і зник у коморі. Там, зазвичай, зберігалися жолуді. Але зараз їх не було: місіс Миштон з'їла останній ще в переддень Різдва. Зате було повно сміття – сухого моху. Місіс Миштон вирішила розчистити комору і почала витягувати мох. З нього висунулися три бджоли і люто задзижчали.
– Я кімнат не здаю, мені постояльці не потрібні! – розсердилася місіс Миштон. – Геть звідси!
– Дж-жж-жжж!
– Хто-небудь мені допоможе їх виставити?
– Дж-жж-жжж!
– Тільки не містер Жабсон, він ніколи не витирає ноги. – Важко зітхнувши, місіс Миштон вирішила поки що залишити їх і зайнятися бджолами після обіду.
Повернувшись до вітальні, вона раптом почула чийсь гучний кашель: це був власною персоною містер Жабсон! Він сидів у кріслі-гойдалці, уперши ноги об камінні грати, – ворушив своїми величезними пальцями і усміхався на весь рот.
Містер Жабсон жив по сусідству за огорожею, в дуже брудній і мокрій канаві.
– Як поживаєте, містере Жабсоне? Даруйте, та ви геть промокли!
– Спасибі, спасибі, ви дуже люб'язні, місіс Миштон! Я посиджу ось тут у вас трошки і підсушуся, не заперечуєте?
Містер Жабсон сидів і усміхався на весь рот. А з його сюртука стікала вода. Місіс Миштон важко зітхнула та пішла за ганчіркою. Містер Жабсон засидівся допізна того вечора – так довго, що довелося запитати, чи не бажає він повечеряти. Спочатку місіс Миштон запропонувала йому вишневі кісточки.
– Спасибі, ви дуже люб'язні, місіс Миштон. Жувати тільки нема чим, адже зубів у мене немає! – сказав містер Жабсон.
Він широко роззявив рота: дійсно, у нього не було жодного зуба. Тоді місіс Миштон запропонувала йому насіння чортополоху.
– Тілі-тілі-тілі-бом! – сказав містер Жабсон і дмухнув: – Пуф-пуф-пуф! – і пушинки чортополоху розлетілися по всій кімнаті.
– Спасибі, ви дуже люб'язні, місіс Миштон! Чого б я, чесно кажучи, хотів, – то це меду!
– Боюся, що меду у мене не знайдеться, містере Жабсоне, – відповіла місіс Миштон.
– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон! – усміхаючись, проспівав містер Жабсон. – А чим же це тоді у вас пахне? Адже я прийшов до вас на запах меду. - Містер Жабсон неквапом підвівся з-за столу і почав відчиняти дверцята шафи і висувати шухлядки. А місіс Миштон ходила слідом за ним з ганчіркою і витирала з підлоги вітальні великі мокрі сліди. Переконавшись, що в шафах меду немає, містер Жабсон попрямував коридором.
– Та послухайте, ви, містере Жабсоне, ви ж там застрягнете!
– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон!
Спершу містер Жабсон протиснувся до буфетної.
– Тілі-тілі? Тілі-бом? Немає меду? Меду немає, місіс Миштон? - Але в сушарці для посуду сховалися лише три мокриці. Дві втекли, але найменшу він встиг схопити й проковтнути.
Далі містер Жабсон вдерся в сусідню до буфетної комору. Там ласував у цей час цукром містер Барб Баббіті. Потривожений метелик негайно вилетів у вікно.
– Тілі-тілі-тілі-бом, місіс Миштон. Та у вас тут повно гостей!
– Я їх не запрошувала! – відповіла Маусіна Миштон.
Вони рушили далі.
– Тілі-тілі-тілі...
– Дззз! Жжжжж! За рогом містер Жабсон раптом побачив Джимі Джмеля і схопив його, але тут же відпустив.
– Не люблю я джмелів, – пояснив містер Жабсон, витираючи рота рукавом піджака, – у них жахлива щетина.
– Згинь звідси, жабо! – у відповідь вискнув Джимі Джміль.
– Ой! Я так більше не можу! – простогнала мишка. – Я збожеволію! – вигукнула місіс Миштон. І закрилася у погребі з горіхами.
Тим часом містер Жабсон зайнявся бджолиним гніздом – він потягнув його з комори, не звертаючи уваги на укуси. Коли ж місіс Миштон наважилася вийти з укриття, нікого вже не було. Але бруд кругом був жахливий.
– Просто страшенний безлад! І мох, і будяк, і липкі плями від меду, і брудні сліди ніг... На що тільки перетворився мій будинок!
І вона знову заходилася прибирати. Працьовита мишка спочатку зібрала мох і залишки воску. Потім узяла кілька прутиків і вставила їх у двері, щоб парадний вхід став вужчим.
– Тепер вже містерові Жабсонові ні за що не пролізти!
З комори місіс Миштон дістала рідке мило, ганчірку і нову щітку.
Але тут Маусіна Миштон відчула таку втому, що не могла й з місця зрушити. Вона на хвильку присіла в крісло та миттю мирно задрімала. А потім перебралася у своє ліжечко...
– Коли ж у мене знову буде чисто? – засинаючи, прошепотіла бідолашна місіс Миштон.
Другого дня Маусіна встала ні світ ні зоря й одразу ж взялася до генерального прибирання, яке тривало цілих два тижні! Вона підмітала, мила, скребла і скоблила. Натерла воском всі меблі і начистила піском олов'яні ложки.
Коли все в її будиночку сяяло і блищало, місіс Миштон влаштувала свято і запросила своїх подружок мишей, а містера Жабсона не покликала. Але він відчув смачні запахи і видерся на насип. Однак протиснутися до будинку не зміг.
Але містер Жабсон анітрохи не образився. Гості місіс Миштон подавали йому жолудьові чашечки, наповнені медвяною росою, прямо через вікно. Містер Жабсон сидів на сонечку і примовляв:
– Тілі-тілі-тілі-бом! Ваше здоров'ячко, місіс Миштон!
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова