|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Тетяна Макарова
Маленький Ослик мріє когось врятувати
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Коваленков
Маленький Ослик завжди про щось мріяв. Іноді у нього була одна мрія, іноді навіть кілька разом. Часом вони збувалися, а часом ні.
І от якось у нього цілий тиждень була одна заповітна мрія: він хотів когось врятувати.
Ця мрія народилася так. Він зауважив, що в усіх казках завжди хтось когось рятує. І тих, хто рятує інших, всі люблять, поважають та дякують їм.
«А я от жодного разу в житті ще нікого не врятував, – із сумом думав Маленький Ослик, – кому я такий потрібен!..»
Та не встиг він озирнутися, як це стало його заповітною мрією.
Спочатку він думав, що ця мрія збудеться дуже скоро. Що він відразу зустріне когось, хто з радістю дозволить йому врятувати себе. Але минув день, два, а його ніхто так і не покликав на допомогу.
І Маленький Ослик втратив спокій. Цілими днями тинявся він по лісу та в усіх питав:
– Вибачте, вас, випадково, не треба врятувати?
Один знайомий Їжак дуже здивувався:
– А від чого рятувати? – запитав він.
– Від чогось, – відповів Маленький Ослик. – Від чого завгодно!
– Дай подумати, – сказав Їжак: він у всьому любив точність. – Ні, – сказав він твердо через кілька хвилин. – Від чого мене рятувати? Все у мене наче гаразд.
– Шкода!.. – сказав Маленький Ослик. – Але якщо раптом з вами щось трапиться, завітайте до мене, будь ласка, і я вас врятую!
Одного разу був дуже сильний дощ.
«Врятую я когось від дощу», – подумав Маленький Ослик і побіг до лісу.
Він увесь промок, поки зустрів того, кого шукав. Це було Жабеня. Воно сиділо у глибокій калюжі та все кумкало, кумкало, кумкало...
– Тримайся! – крикнув Ослик. – Я тебе врятую! Зараз витягну тебе з цієї калюжі!
І не встигло Жабеня оком моргнути, як Маленький Ослик переніс його з калюжі на сухе місце і почав робити йому штучне дихання.
– Припини! Лоскотно! – закричало Жабеня. – Не треба мене рятувати! Мені так приємно було в калюжі! Немає нічого кращого за мою калюжу!
І воно повернулося у свою калюжу, заплющило очі і стало кумкати, кумкати, кумкати без кінця...
Наступний день був надзвичайно спекотним.
«Врятую я когось від спеки!» – подумав Маленький Ослик і пішов до лісу.
Незабаром він зустрів того, кому загрожувала негайна смерть.
Це була Ящірка. Вона лежала нерухомо під сонцем, на розпеченому камені, а очі її були заплющені.
«Сонячний удар!» – подумав Маленький Ослик.
Він переніс Ящірку в тінь, набрав води зі струмка і вилив її на Ящірку.
Ящірка розплющила очі та закричала:
– Ти що робиш?!
– Я врятував тебе від спеки, – чемно сказав Маленький Ослик.
– Як тобі не соромно! – сказала Ящірка. – Рятувати від спеки! Немає нічого в світі кращого за спеку!
Ящірка повернулася на розпечений камінь і знов заплющила очі.
«Що за ліс!!! Що за ліс!!! – думав Маленький Ослик у розпачі. – Ну зовсім нема кого рятувати!»
Нездійсненна мрія так замучила бідного Маленького Ослика, що він втратив сон і апетит. І, напевно, справа кінчилася б тим, що його самого довелося б комусь рятувати.
Але одного разу... Дідусь Маленького Ослика пішов порибалити.
Треба сказати, що у дідуся Маленького Ослика теж була одна-єдина мрія: зловити хоч раз велику рибу.
У той день його мрія здійснилася.
Він повернувся додому щасливий, тому що приніс у відрі величезну Рибу!
Такої Риби не бачив ніхто в цих краях.
Дідусь залишив Рибу у відрі біля ґанку і пішов запрошувати друзів на юшку.
І тут на ґанок вийшов Маленький Ослик. І побачив Рибу у відрі.
«Може її треба врятувати? – подумав Маленький Ослик.
Але Риба так спокійно і поважно плавала у відрі, що Маленький Ослик побоявся знову потрапити в халепу. І він вирішив спочатку просто поговорити з Рибою.
– Як Вам сподобався мій дідусь? – запитав Маленький Ослик, щоб якось почати розмову.
– Надзвичайно! – серйозно відповіла Риба. – Була дуже рада познайомитися з ним! В житті своєму не бачила такого дідуся!
– Ще б пак! – сказав Маленький Ослик. – Мій дідусь – найкращий у світі!
– Так, мабуть, – погодилася Риба. Адже я добре знаюся на дідусях. У нас дідусями хоч греблю гати.
– Як це – греблю гати?! – жахнувся Маленький Ослик. – У вас що ж, у ставку є дідусі?
– Та скільки завгодно! – відповіла Риба. – Але такого чудового, як твій, досі не бувало. Я дуже задоволена сьогоднішнім уловом.
– Як це! – закричав Маленький Ослик. Як це задоволені уловом?! Це дідусь задоволений уловом, а не ви! Адже це він вас зловив!
– Ти помиляєшся, – незворушно відповіла Риба. – Це я його спіймала. Я взагалі-то дуже люблю віслючу ловлю. Звичайно я випливаю ще на світанку і шукаю якийсь хороший гачок. Поміцніше. Та щоб черв'як був товстий. Як побачу відповідний гачок з відповідним черв'яком, так і думаю: пора хапати! Не інакше, на тому кінці великий Ослик! Та ще, чого доброго, чийсь дідусь! І ковтаю черв'яка. Тож твій дідусь – моя здобич.
– А він знає про це? – запитав Маленький Ослик, тремтячи від жаху.
– Звичайно, знає. Як можна не знати, хто кого спіймав! От він і пішов попрощатися з друзями. А потім я відведу його у ставок. Не бійся. Йому там не буде нудно. У нас там скільки завгодно дідусів! І майже всіх я зловила!
– Але ж там мокро! І холодно! – в розпачі закричав Маленький Ослик.
– Нічого. Жити можна, – відповіла хитра Риба, – ви дасте йому з собою теплу піжаму, купальну шапочку і калоші – от і всі справи.
«Треба рятувати дідуся!» – подумав Маленький Ослик.
У цю мить він навіть забув, що це і є його заповітна мрія! Він так хвилювався за дідуся, який от-от повернеться, одягне піжаму, купальну шапочку, калоші та піде з Рибою у ставок, що забув про все на світі.
– Знаєте що, – запропонував він Рибі, – давайте я віднесу вас у ставок. Ви там на дідуся і почекаєте!
– Ні, – сказала Риба, подумавши. – Мабуть, не варто. Вже краще я тут почекаю.
– Там вам краще! Ви не турбуйтеся, дідусь прийде. І не один! З друзями!
– Ну, хіба що з друзями... – сказала Риба. – Тоді згодна. Неси. Тільки щоб неодмінно з друзями!
Маленький Ослик радісно тягнув відро з Рибою до ставка. Він випустив Рибу у воду, і вона на прощання крикнула йому:
– Отже, домовилися? Неодмінно з друзями!
Маленький Ослик побіг додому. Йому так хотілося побачити дідуся, якого він ледве не втратив! По дорозі він зрозумів, що збулася його заповітна мрія. Він рятівник! І не якогось там Жабеня або Ящірки, а свого власного дідуся!
Дідусь блукав навколо будинку і шукав відро з Рибою.
– Куди воно поділося? – бурмотів він. – Час варити юшку... Немає... Куди ж воно поділося?...
– Дідусю! Не бійся! Риба в ставку! – закричав Маленький Ослик. – Я її випустив! Я тебе врятував! Ця жахлива Риба на тебе чекає, але ж ти не підеш до неї в ставок, правда?
Коли Маленький Ослик усе розповів дідусеві, той довго мовчав, а потім сказав ось що:
– Маленький Ослику, сам подумай. Навіть твоєму дідусеві рідко вдається зловити таку велику рибу. А вже щоб Риба зловила такого великого дідуся – цього взагалі не буває.
– Отже, я нікого не врятував? – запитав Маленький Ослик.
– Чому ж, – сказав дідусь. – Твоя мрія збулася: ти врятував рибу.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова