Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


М.Носов

У дорогу

Оповідання про Незнайка

Частина 8

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Б.Калаушин

 

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Наповнення кулі теплим повітрям нарешті було закінчено. Знайко звелів прибрати котел і власноручно перев'язав мотузочком гумову трубку, щоб тепле повітря не виходило з кулі. Після цього він наказав усім сідати в кошик. Першим заліз Поспішайко, за ним поліз Пончик і ледь не впав на голови іншим коротулькам. Він був товстенький, усі кишені в нього були набиті всякою всячиною: де цукор лежав, де прянички. До того ж він надягнув про всяк випадок калоші, а в руках тримав парасольку. Спільними зусиллями Пончика всадовили в кошик, а за ним стали сідати інші малюки. Сахарин Сахаринович Сиропчик метушився навколо кошика і всіх підсаджував:

– Сідайте, будь ласка, – казав він. – Влаштовуйтеся зручніше. Місця на повітряній кулі усім вистачить.

– Ти теж сідай, – відповідали йому.

– Я ще встигну, – говорив Сиропчик. – Головне, щоб ви сіли! – Він послужливо підтримував усіх під руки, підштовхував знизу.

Нарешті всі позалазили в кошик. Тільки Сиропчик зостався внизу.

– Чому ж ти не сідаєш? – запитали його.

– Може, мені краще не сідати? – сказав Сиропчик. – Я дуже товстенький. Вам і без мене там тісно. Боюсь, перевантаження буде.

– Не бійся, ніякого перевантаження не буде.

– Ні, братці, летіть без мене. Я вас тут підожду. Нащо мені турбувати вас.

– Нікого ти не потурбуєш, – відповів Знайко. – Сідай. Як уже всі вирішили летіти, то й полетимо разом.

Сиропчик нехотя поліз у кошик, і тут раптом трапилось непередбачене: кошик разом з кулею осів на землю.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

– Оце так полетіли! – засміявся на паркані Мікроша.

– А ти чого смієшся? – крикнув на нього Топик. – Тут нещастя, а він сміється!

– Яке там нещастя, – відповів Скелко. – Просто ця куля розрахована на п'ятнадцять коротульок. Шістнадцяти вона не може підняти.

– Значить, не полетять? – спитав Топик.

– Доведеться когось одного залишити, тоді полетять, – відповів Скелко.

– Мабуть, Незнайка залишать, – сказала Мушка.

Сиропчик, який боявся летіти на повітряній кулі, зрадів і сказав:

– Ну от, я ж казав, що перевантаження буде. Краще я вилізу.

Він уже задер ногу, щоб вилізти, але тут Знайко взяв один мішок з піском і викинув з кошика.

Кошик одразу полегшав, і куля знову піднеслась угору.

Тут тільки всі й зрозуміли, для чого Знайко велів покласти в кошик мішки з піском.

Усі заплескали в долоні, а Знайко підняв угору руку й звернувся до коротульок з промовою.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

– До побачення, братці! – вигукнув він. – Ми летимо в далекі краї. За тиждень повернемось додому.

– До побачення!

– До побачення! До побачення! Щасливої дороги! – закричали малюки та малючки й замахали руками і капелюшками.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

 

Знайко дістав з кишені ножик і перерізав мотузку, якою було прив'язано кошик до куща. Куля повільно знялася, зачепилася боком за гілку куща, але тут же одчепилася і швидко полетіла у височінь.

 

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

– Ура! – закричали коротульки. – Хай живе Знайко і його товариші! Ура‑а!

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Усі плескали в долоні, підкидали вгору капелюшки. Малючки на радощах обнімалися. Мушка й Кнопочка навіть поцілувались, а Маргаритка заплакала.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

 

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Куля тим часом піднімалась вище й вище. Її зносило вітром убік. Незабаром вона перетворилася на маленьку цяточку, і її ледве було видно в небесній блакиті.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Скелко заліз на дах будинку й став дивитися на цяточку в свою трубу.

Поруч, на самому краю даху, стояв поет Квітик. Склавши на грудях руки, він дивився на радісних малюків і, здавалось, про щось думав. Раптом Квітик розставив широко руки і закричав на весь голос:

– Вірш! Слухайте вірш!

Навколо одразу стихло. Всі задерли голови й дивилися на Квітика.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

– Вірш! – зашепотіли малюки й малючки. – Зараз буде вірш.

Квітик ще почекав, щоб настала повна тиша. Потім простяг до неба руку, покашляв трохи, сказав ще раз:

– Вірш!

І почав читати щойно складений вірш.

Гігантська куля, повна пари,
Знялась недаром аж до хмари.
Наш коротулька, хоч не птиця,
Літати він однак годиться.
Ніяких перешкод нема
Тепер для нашого ума!

Ну й галас тут зчинився! Всі знову заплескали в долоні. Малюки стягли Квітика з даху, понесли на руках додому, а малючки зривали пелюстки з квіток і кидали їх Квітикові. У цей день Квітик прославився так, наче це він придумав повітряну кулю і полетів на ній у піднебесся. Його вірш усі вивчили напам'ять і виспівували на вулицях.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

Довго ще в цей день то тут, то там можна було чути:

Ніяких перешкод нема
Тепер для нашого ума!

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

 

У дорогу. Оповідання про Незнайка.

У дорогу. Оповідання про Незнайка.



Автор: Носов М.; ілюстратор: Калаушин Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова