Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


М.Носов

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку

Оповідання про Незнайка

Частина 17

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Б.Калаушин

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Вибігайте по порядку
Та ставайте на зарядку.
Гей, не стій отам, як пень,
Починай з зарядки день.

Цю пісеньку про зарядку, яку склав поет Квітик, виспівували Гвинтик і Шпунтик.

Був ранній ранок, в Зеленому місті ще всі спали, а Гвинтик і Шпунтик уже крокували вулицями, співаючи й на ходу роблячи зарядку. Їм ще вчора було відомо, що вранці їх випишуть з лікарні, щоб відремонтувати автомобіль, тож вони повставали ще вдосвіта й зажадали, щоб їх негайно виписали. Месниця, яка більше всього на світі боялася галасу, звеліла швиденько видати їм одежу.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Пісня розбудила багатьох малючок. Вони кинулися до вікон, а деякі навіть повибігали на вулицю.

– Гей, малючки, де тут у вас гараж? – закричав Гвинтик.

– Ідіть, я вам покажу, – запропонувала свої послуги одна малючка в червоному капорі й синьому пальтечку з пухнастим коміром, зробленим із шкірок чорно‑бурої гусені.

– Ну, показуй, куди нам – праворуч чи ліворуч? – сказав Гвинтик.

– Праворуч, – відповіла малючка, з цікавістю поглядаючи на їхні шкіряні куртки.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

– Пра‑во‑руч! Кроком руш! – скомандував Гвинтик і, повернувшись, покрокував вулицею. – Ать‑два! Ать‑два!

Шпунтик ішов у ногу слідом за ним. Малючка, ледве встигаючи, підтюпцем бігла ззаду.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

З розгону Гвинтик і Шпунтик проскочили повз ворота гаража.

– Стійте, стійте! – закричала малючка. – Ви вже проминули гараж.

– Кру‑гом! – скомандував Гвинтик.

Обидва повернулись і пішли до воріт. Малючка відчинила хвіртку. Всі троє зайшли у двір, де недалечко від будинку стояв покритий черепицею сарай.

– Ну й гараж! Це просто хлів, а не гараж, – пробурчав Шпунтик, відчиняючи двійчасті двері.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Гвинтик заглянув у сарай і побачив машину. До гаража підійшло ще кілька малючок.

– Тут темно, – сказав Гвинтик. – Ану, давайте викотимо машину надвір.

– А вона не їздить, несправна вона, – казали малючки.

– Дарма, ми її руками випхаємо. Ану, підштовхуйте ззаду. Нумо, разом. Іще ра‑зок!

Машина заскрипіла. З шумом і скрипом вона виповзла з гаража.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Гвинтик і Шпунтик миттю залізли під автомобіль. Малючки розгублено заглядали під колеса.

– У‑у! – долетіло з‑під машини. – Бак зіпсувався! У‑у! Гайки нема! У‑у‑у! Трубка для подачі сиропу лопнула!

Нарешті вони вилізли.

– Ну, давайте сюди гайковий ключ, плоскогубці, молоток і паяльник, – сказав Гвинтик малючкам.

– А в нас нічого цього нема.

– Як нема? Що ж у вас є?

– Пилка є. І сокира.

– Ех ви! Сокирою машини не полагодиш. У вас тут поблизу малюки є?

– Малюки тільки в Зміївці є.

– Це далеко?

– Година ходу.

– Це для вас година, а ми швидше доберемося. Розказуйте, як іти.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

– Он праворуч вулицею, а там далі прямо й прямо. Потім буде дорога полем, по тій дорозі прямо, а далі просто в Зміївку потрапите.

– Зрозуміло, – відповів Гвинтик. – Ну, кроком – руш!

– Одставить! – раптом скомандував він. – Ви, малючки, дістаньте яких‑небудь ганчірок і, поки ми прийдемо, протріть гарненько машину. Машина, братці, вона догляд любить.

– Гаразд, – погодилися малючки.

– Ну, тепер, кроком руш!

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Вони пішли. Повернувши праворуч, Гвинтик скомандував:

– Пісню!

І наші друзі затягнули на все горло:

Йшли ми лісом, йшли ми лугом
Із своїм хорошим другом.
На горбочки підіймались,
Квіточками милувались.
Раптом жабу ми зустріли
І від страху обімліли.
Ми прибігли з лугу вдвох
І сказали: – Ох!

Коли ця пісня скінчилась, воші заспівали іншої, потім ще й ще.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Скоро вони вийшли з міста й попростували польовою дорогою. Не минуло й години, як удалині вже завиднілось місто Зміївка. Саме в цей час Гвинтик і Шпунтик побачили автомобіль, що стояв серед дороги. Підійшовши ближче, вони помітили під машиною коротульку. Голова й груди його ховалися під кузовом, а зовні стирчали тільки ноги в чорних, засмальцьованих штанах.

– Ей, братець, загоряєш? – гукнув Шпунтик.

– Та ось, як бачиш, доводиться загоряти, – відповів коротулька, висовуючи з‑під машини чорночубу кучеряву голову.

– А що трапилось?

– Та не везе, клята! Чи то нема подачі сиропу, чи доза газу порушилась. Ніяк не знайду причини.

Коротулька виліз з‑під машини й спересердя штовхнув ногою колесо.

На ньому була чорна куртка, засмальцьована, як і штани, так, що здавалося, ніби вона пошита з шкіри. Як видно, цьому горе‑водієві доводилось більше лежати під своєю машиною, вишукуючи різні несправності, ніж їздити на ній, що, зрештою, часто трапляється з багатьма власниками газованих автомашин.

Гвинтик обдивився автомобіль, попорпався у механізмі і, не знайшовши причини, пірнув під машину. Щось там зробив, випірнув назад і став, чухаючи потилицю. Потім під машину пірнув Шпунтик, за ним знову власник автомобіля. Так вони то пірнали по черзі під машину, то стояли, чухаючи потилиці й не розуміючи, в чому справа.

Нарешті Гвинтикові пощастило знайти причину зупинки мотора, і машина завелася. Водій був дуже радий і з вдячністю потис руки Гвинтикові й Шпунтикові.

– Спасибі, братці! Без вас я тут до вечора загорав би. Ви куди йдете? Сідайте, підвезу.

Гвинтик і Шпунтик розказали йому про мету своєї подорожі.

– Гайковий ключ, плоскогубці й молоток є в мене, можу вам дати. Тільки паяльника нема, – сказав водій.

– А можна дістати паяльник в кого‑небудь у вашому місті?

– Чому ні? Можна. В нашого механіка Шурупчика все є. Поїдемо до нього.

Всі троє сіли в машину й за кілька хвилин уже були на головній вулиці Зміївки.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

Похід Гвинтика й Шпунтика в місто Зміївку. Оповідання про Незнайка.

 



Автор: Носов М.; ілюстратор: Калаушин Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова