Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


М.Носов

На новому місці

Оповідання про Незнайка

Частина 11

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Б.Калаушин

 

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Незнайко прийшов до пам'яті у зовсім незнайомому місці. Він лежав на ліжку, пірнувши в перину. Ця перина була така м'яка, наче її наповнили пушком з кульбаби. Незнайка розбудили якісь голоси. Розплющивши очі, він почав роздивлятися і побачив, що лежить у чужій кімнаті. По кутках стояли маленькі крісельця. На стінах висіли килими й картинки із зображенням різних квітів. Біля вікна стояв круглий столик на одній ніжці. На ньому височіла гірка кольорових ниток для вишивання і лежала подушечка, вся втикана голками й шпильками, наче розлючений їжачок. Недалечко стояв письмовий стіл з приладдям для письма. Поряд стояла книжкова шафа.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На стіні біля дверей висіло велике дзеркало. Перед дзеркалом стояли дві малючки й розмовляли. Одна була в синьому платті з блискучої шовкової матерії і таким же шовковим пояском, зав'язаним ззаду бантом. У неї були сині очі й темне волосся, заплетене в довгу косу. Друга була в строкатому платті з рожевими й фіолетовими квіточками. Її світле, майже біляве волосся хвилями спадало на плечі. Вона одягала перед дзеркалом капелюшок і весь час скрекотіла, як сорока:

– Такий противний капелюшок! Хоч як я одягаю, все погано. Мені хотілося зробити широкополий капелюшок, але матерії не вистачило, й довелося зробити вузькополий, а коли поля вузькі, то обличчя здається круглим, а це не так уже й гарно.

– Годі тобі перед дзеркалом вертітись. Не терплю, коли перед дзеркалом вертяться, – сказала синьоока малючка.

– А для чого, по‑твоєму, дзеркала придумали? – відповідала білявка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Одягнувши капелюшок на саму маківку, вона відкинула голову назад і, примруживши очі, стала дивитися в дзеркало.

Незнайкові зробилося смішно. Він хрокнув, не втримавшись від сміху. Білявка одскочила від дзеркала й підозріло подивилась на Незнайка. Але Незнайко заплющив очі й удав, що спить. Він чув, як обидві малючки, намагаючись не стукотіти каблучками, підійшли до ліжка й зупинились.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

– Мені здалося, наче він щось сказав, – почув Незнайко шепіт. – Мабуть, так, причулося. Коли ж він прийде до пам'яті? З учорашнього вечора лежить непритомний.

Другий голос відповів:

– Медуниця не дозволила його будити й звеліла покликати її, коли він сам прокинеться.

«Що за Медуниця?» – подумав Незнайко, але прикинувся, що не чув їхньої розмови.

– Який хоробрий малюк! – знову почувся шепіт. – Подумати тільки, полетів на повітряній кулі!

Незнайко почув, що його назвали хоробрим, і в нього рот сам розтягся ледь не до ушей. Однак він вчасно стримав посмішку.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

– Я прийду пізніше, коли він прокинеться, – знову сказав голос. – Мені дуже хочеться розпитати його про повітряну кулю. А що як у нього струс мозку!

«Дзуськи! – подумав Незнайко. – Нема в мене ніякого струсу мозку».

Білявка попрощалася й пішла. В кімнаті стало тихо. Незнайко довго лежав з заплющеними очима, пильно прислухаючись до всього. Нарешті він розплющив одне око й побачив синьооку малючку, що схилилася над ним. Малючка привітно всміхнулася, потім нахмурилась і, погрозивши йому пальчиком, сказала:

– Це ви завжди так прокидаєтеся? Спочатку одне око розплющите, потім друге.

Незнайко кивнув головою і розплющив друге око.

– Виходить, ви зовсім не спите?

– Ні, я щойно прокинувся.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Незнайко хотів ще щось сказати, але малючка приклала до його губів пальчик і сказала:

– Мовчіть, мовчіть. Вам не можна розмовляти. Ви дуже хворі.

– Зовсім ні!

– Звідки ви знаєте? Ви хіба лікар?

– Ні.

– От бачите! А таке кажете. Ви повинні лежати спокійно, доки я не покличу лікаря. Як ваше ім'я?

– Незнайко. А ваше?

– Мене звуть Синьоочкою.

– Хороше ім'я, – похвалив Незнайко.

– Дуже рада, що вам воно подобається. Ви, як я бачу, вихований малюк.

Обличчя Незнайка розпливлося в усмішці. Він був дуже радий, що його похвалили, тому що його майже ніколи не хвалили, а більше лаяли. Малюків поблизу не було, і Незнайко не боявся, що його дражнитимуть за те, що він водиться з малючкою. Тому він розмовляв з Синьоочкою цілком вільно й чемно.

– А як звуть оту другу? – запитав він.

– Яку другу?

– Ту, що ви з нею розмовляли. Оту красиву, з білим волоссям.

– О! – вигукнула Синьоочка. – То ви вже, мабуть, давно не спите?

– Ні, я тільки на хвилинку розплющив очі, а потім знову заснув.

– Неправда, неправда! – похитала головою Синьоочка й насупила брови. – Отже, ви вважаєте, що я не зовсім гарна?

– Ні, що ви! – злякався Незнайко. – Ви теж гарна!

– Котра ж з нас красивіша: я чи вона?

– Ви… й вона. Ви обидві дуже гарні.

– Ви жалюгідний брехунець, але я вам прощаю, – відповіла Синьоочка. – Вашу красуню звуть Сніжинкою. Ви її ще побачите. А тепер досить. Вам не можна багато розмовляти. Лежіть смирно і не подумайте вставати з ліжка. Зараз я покличу Медуницю.

– А хто це Медуниця?

– Медуниця – наш лікар. Вона буде лікувати вас.

Синьоочка вийшла. Незнайко схопився з ліжка й почав шукати свою одежу. Йому хотілось якнайшвидше втекти, бо він знав, що лікарі люблять пригощати своїх хворих касторкою і мазати їх йодом, від якого страшенно пече тіло. Одежі ніде не було видно, але його увагу привернула лялька, що сиділа на маленькому ослінчику, притулившись спиною до стіни.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Незнайкові закортіло розламати ляльку й подивитись, що там у неї всередині – вата чи тирса. Він забув про одежу й кинувся шукати ножа, але в цей час побачив себе в дзеркалі. Кинувши ляльку на підлогу, він почав корчити перед дзеркалом різні гримаси, вдивляючись у своє обличчя. Надивившись як слід, він сказав:

– Я теж гарний, і обличчя в мене не дуже кругле.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Тут за дверима почулися кроки. Незнайко шмигнув у ліжко й накрився ковдрою. До кімнати ввійшла Синьоочка й ще одна малючка в білому халаті й білій хустинці, з невеличкою коричневою валізкою в руках. У неї були пухленькі, рум'яні щічки. Сірі очка строго дивилися через круглі рогові окуляри. Незнайко зрозумів, що це і є та Медуниця, про яку йому говорила Синьоочка.

Медуниця присунула до ліжка Незнайка стілець, поставила на нього свою валізку й, похитавши головою, сказала:

– Ой, ці мені малюки! Завжди вони щось вигадають! Ну, скажіть, будь ласка, чого ото вам заманулось летіти на цій повітряній кулі? Мовчіть, мовчіть! Знаю, що ви скажете: я більше не буду. Всі малюки кажуть це, а потім знову витворяють різні штуки.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Медуниця відкрила валізку, і в кімнаті одразу запахло не то йодом, не то іншими якимись ліками. Незнайко боязко зіщулився. Медуниця повернулась до нього й сказала:

– Встаньте, хворий.

Незнайко почав вилазити з‑під ковдри.

– Не треба вставати, хворий, – строго сказала Медуниця. – Я ж наказала вам сісти.

Незнайко знизав плечима й сів у ліжку.

– Не знизуйте плечима, хворий, – зауважила Медуниця. – Покажіть язика.

– Навіщо?

– Покажіть, покажіть. Так треба.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Незнайко висолопив язика.

– Скажіть «а».

– А‑а‑а, – акнув Незнайко.

Медуниця дістала з валізки дерев'яну трубочку й приставила до грудей Незнайка.

– Дихайте глибше, хворий.

Незнайко засопів, як паровик.

– Тепер не дихайте.

– Ги‑ги‑ги! – затрясся од реготу Незнайко.

– Чого це вам смішно, хворий? Здається, я нічого смішного не сказала!

– Як же я можу зовсім не дихати? – спитав Незнайко, продовжуючи хихикати.

– Зовсім не дихати ви, звичайно, не можете, але на хвилинку затримати дихання можна.

– Можна, – погодився Незнайко й перестав дихати.

Закінчивши огляд, Медуниця сіла за стіл і виписала рецепт.

– У вашого хворого на плечі синяк, – сказала вона Синьоочці. – Підіть в аптеку, там вам дадуть медовий пластир. Відріжте клаптик пластиря і прикладіть до плеча хворого. І не дозволяйте йому вставати з ліжка. Якщо він встане, то переб'є у вас тут весь посуд і розіб'є кому‑небудь лоба. З малюками треба поводитись якнайсуворіше.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

Медуниця сховала у валізку свою трубку і, ще раз глянувши строго на Незнайка, пішла.

Синьоочка взяла із стола рецепт і сказала:

– Чули? Вам треба лежати.

У відповідь на це Незнайко скривився, наче розкусив кислицю.

– Нічого гримаси корчити. І не намагайтеся шукати своєї одежі. Вона у мене добре схована, – сказала Синьоочка й вийшла з кімнати з рецептом у руках.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.

На новому місці. Оповідання про Незнайка.



Автор: Носов М.; ілюстратор: Калаушин Б.


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



В моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати й розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились в моїй душі. Я б хотіла, щоб в україномовному дитинстві й моїх дітей також знайшлось місце цим дивовижним книжками. Саме для цього і була зроблена ця сторінка.

Більшість книг в цій збірці - унікальні, майже усі книги перекладені мною особисто, окремі переклади знайдені в букіністичних виданнях.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2017 Валерія Воробйова