|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Татарська народна казка
Гульчечек
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Насирова
Колись у давнину жила в дрімучому лісі стара убир – відьма. Вона і сама була презлюща та й інших людей підбивала на погані справи.
Був у старої убир син. Якось пішов він у село і побачив там красуню Гульчечек. Дуже сподобалася йому ця дівчина.
Темної ночі викрав він красуню з рідного дому і поскакав до себе в ліс.
Стали вони жити у лісовій хатині втрьох. Поїхав якось син надовго з дому, а Гульчечек засумувала і стала просити стару убир:
– Відпусти мене до рідних погостювати! Скучила я за ними.
– Не пущу, – відповіла убир, – живи тут.
А якщо треба було відьмі йти з хати, вона замикала Гульчечек на міцний замок.
Але якось сталося так, що пішла убир до лісу на всю ніч, а замок навісити на двері забула.
Зраділа Гульчечек, стала в дорогу збиратися, а сама пісню співає:
|
Стало в лісі світло, в небі місяць зійшов. |
Загорнула вона біляші в хустку і мерщій до рідних у село.
Повернулася відьма додому, дивиться – немає ні Гульчечек, ні біляшів. Ох і розлютилася ж убир!
Обернулася вона Сірим Вовком і кинулася наздоганяти Гульчечек. Біжить, дорогу обнюхує...
сліди розшукує, а сама співає хрипким голосом:
|
Хвіст мій, як житній сніп, |
Гульчечек почула пісню злої відьми – злякалася. Як же їй повернути біляші: жодного не залишилося – з'їла всі в дорозі.
Бачить, неподалік старий в'яз росте. Стала Гульчечек просити:
– Розлогий в'язе, тінистий в'язе! Зла убир за мною женеться. Сховай скоріше мене, в'язе!
Пожалів дівчину в'яз – розкрив ширше своє дупло. Гульчечек залізла туди, сидить, не поворухнеться.
Добігла убир до в'яза. Кігтями землю дряпала, цілу ніч вила й гарчала. Але Гульчечек причаїлася в дуплі, голосу не подає.
Вранці зійшло сонечко, відьма додому повернулася. Гульчечек вилізла з дупла і побігла далі.
Але тільки настав вечір, убир знову обернулася вовком. Натрапила вона на слід Гульчечек, знову заспівала свою пісню:
|
Хвіст мій, як житній сніп, |
Почула Гульчечек – і не знає, що робити. Подивилася – бачить поруч невеличка галявина, а на галявині – маленьке озерце.
Звернулася до нього Гульчечек:
– Озеро срібне, озеро повноводне! Женеться за мною стара убир. Сховай мене скоріше, озеро!
Виплеснулося озерце з берегів, оточило Гульчечек водою, не може до неї відьма дістатися.
Цілу ніч вила убир на березі, дряпала кігтями каміння, зубами скрипіла, але все марно.
А як тільки розвиднилося, забралася відьма у свій дрімучий ліс.
Відійшло озерце на своє колишнє місце, і Гульчечек опинилася на дорозі. Подякувала вона озеру – і знову в путь.
Ось вже й рідне село видно. Зраділа Гульчечек. – "Ну, – думає, – усе страшне тепер позаду."
Але не так склалося, як гадалося.
Знову обернулася зла убир вовком, біжить, наздоганяє. А сама усе свою пісню виє:
|
Хвіст мій, як житній сніп, |
Дивиться Гульчечек навсібіч. Бачить – на краю поля висока береза стоїть.
Кинулася до неї Гульчечек, залізла на саму верхівку, а відьма вже тут як тут. Підбігла до берези, почала кігтями коріння підривати.
"Невже кінець мій настав? – думає Гульчечек. – Погубить мене зла убир. Не бачити мені більше батька й матері".
Але тут сів на березу шпак. Просить його Гульчечек:
– Чорноокий шпаче, чорнокрилий шпаче! Візьми волосся з моєї коси, моїм рідним його віднеси!
Вирвала вона з коси кілька волосків і дала їх шпакові. Полетіла пташка до дому Гульчечек і повісила волоски на ворота.
Підійшов до воріт старший брат Гульчечек, помітив волоски і сказав:
– Це кінь мій терся гривою об ворота та залишив свої волоски.
Узяв він волоски і натягнув їх замість струн на скрипку. А дружина його каже:
– Дай-но я потанцюю та на скрипці пограю.
Але тільки вона тупнула ніжкою, тільки струн смичком торкнулася, як заспівали струни голосом Гульчечек:
– Не грай веселих пісень, не грай – серце в мене болить. Не танцюй так радісно – голівонька моя болить.
– Це ж треба, – здивувалася жінка брата. – Співає скрипка людським голосом. Не велить веселих пісень грати, не велить танцювати!
Тоді узяв скрипку брат. Не встиг торкнутися струн, як заспівала скрипка голосом Гульчечек:
– Не чіпай, не чіпай, брате, – голова болить. Не торкайся струн – волоссю боляче...
– На узліссі біла береза. На її верхівці Гульчечек сидить. У підніжжя берези виє зла убир. Коріння підриває, мене погубити хоче. Не грай, брате, скрипку відклади. Поспішай, врятуй мене!
Не став брат роздумувати, схопив важку дубину, сів на коня і помчав до лісу.
А відьма вже коріння під березою підрила. Гойдається береза – от-от впаде.
Підскакав брат Гульчечек до старої убир, та як стукне її дубиною. Впала відьма, навіть крикнути не встигла.
Зняв він свою сестру з берези, посадив на коня і привіз додому.
Ох, як же зраділи мати й батько! З того часу стали вони жити всі разом дружно і щасливо.
Був і я у них – вчора пішов, сьогодні повернувся. Чаю з медом напився, пирогів наївся.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова